Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
18:19 

Мені погано, я хворію, і не вилажу з ліжка другий день, ледь піднімаю голову від подушки, але все одно працюю.
Виглядаю як чміще - бо ж не встаю з ліжка.
Взагалі, голова важка-важка, а мій шлунок зовсім на мене образився і не дозволяє мені багато їсти.
Я не бачила свого мужика уже більше, ніж два тижні, і це така печаль, що я аж на стінку лізу.
І Україна так нєлєпо Словаччині програла. І переїзд мій до Львова щось затягується.
А в той же час Женя знайшов двокімнатну квартиру на Городоцькій біля костелу Ельджбети.

@темы: ...висновків: життя минає...

14:09 

Джеймі і Пісок Часовороту

Автор: Джилл Мориган

Посилання на оригінал: http://www.fanfics.me/index.php?section=3&id=43610
Перекладач: ochi.koloru.neba
Дозвіл на переклад: отримано
Пейрінг: Гаррі Поттер/Драко Мелфой
Джинні Візлі/Джеймс Сіріус Поттер
Герміона Грейнджер/Рон Візлі
Рейтинг: R
Жанр: AU/Romance/Adventure
Розмір: Максі
Саммарі: Завжди роби те, що вважаєш за потрібне, а не те, чого від тебе чекають чи вимагають. Тому що ніяких часоворотів не вистачить, щоб виправити.
Попередження: MPreg, мат, флафф.

1 - 4
5 - 8
9 - 12


читать дальше

Далі буде. Скоро :)

@темы: піднімаю український фандом, пишу, фанфи, обогі, я тоже це пишу, читаю

21:51 

Help! I need somebody, як казали Бітли

звісно, надії мало, та все ж. А може буде хтось у найближчий тиждень-два їхати з Києва до Львова машиною? і зможе навіть взяти мене на борт? все оплачу без питань. у мене просто загвоздка - переїжджаю до Львова і перевожу з собою котєйку. котєйка домашня і вулиці боїться шокапєц, не хочеться його тащить поїздами - це ж стрес такий ужасний. котєйка хороша, рижа і з підстриженими кігтиками - нічо в машині не подере. і я навіть день перед поїздкою його не годуватиму, щоб не було вам нєажиданастєй)) а взагалі, перевозитиму швидше за все у переносці. пожалійте котєйку, люді! дивіться, який він мімімішний)))
репост вітається, всі діла.


00:23 

Постійне відчуття того, що я не на своєму місці. Постійна думка про схід.
Думка про те, що там же не тільки вбивати треба. Що там треба ще й їсти варити, і зашивати одяг, і лікувати - і мінімально дезинфікувати й перев’язувати рани і максимально ті ж рани зашивати. Думка про те, що я там потрібна набагато більше, ніж у Києві, Луцьку чи Львові. Думка про те, що вся моя журналістика на даний момент скочується в профанацію, і що я повинна бути завтра о дев’ятій ранку зовсім не онлайн, а деінде, на 700 кілометрів східніше.
Думка про те, що мушу навчитися стріляти, і цього разу - не з лука. У лютому я відстояла свій Майдан і свій Київ. Відстояла, можливо, з непоправними втратами для психіки, бо й досі не певна, чи відновилась повністю. Чи не час мені відстоювати мою країну. Хто, як не я?
У Луцьк масово приходять похоронки. Жалобні прапори тут не знімають в принципі - ледь не щодня до міста доставляють цинкові труни.
Можливо, це так помітно тому, що рідне місто зовсім невеличке, а в багатомільйонному Києві це все розчиняється.
Я, здається, знову готова бачити смерть на власні очі. Мені, здається, пора робити щось більше, окрім перерахування коштів на армію.
Путін напав на мою країну уже відкрито, і мені треба з цим щось робити.
А я переїжджаю до Львова. І це якось зовсім недоречно.

@темы: ...висновків: життя минає..., біль, з Україною в серці, опівнічне

23:44 

У мене є маленька мрія. Мрія про те, що опів на дев’яту ранку на вході до метро роздають не газету "Вєсті", а книги. Просто хороші книги хорошим людям.
Люди, що читають, набагато менше схильні до жорстокості й насильства.

П.С. Ми знайшли житло. Женя впевнює, що це геніально, і що мені дуже сподобається. Чекай нас, вулице Джерельна!
П.П.С. І є ще одне, що дуже мені болить.

@темы: опівнічне, з Україною в серці, діла душевні, ...висновків: життя минає..., витинанки власних думок

12:14 

Щороку, коли вмирає серпень, ми з Дарцею слухаємо одну і ту ж пісню.

Прослушать или скачать The Doors Summer's Almost Gone бесплатно на Простоплеер

@темы: музика, дихаю, відчувати життя на дотик

22:38 

Період радянщини багато в нас вкрав. Усі зазвичай починають говорити про самосвідомість, мову й літературу, але мені здається, що головне навіть не це. Я, звісно, дуже шкодую, що Стус помер у таборах, а Хвильовий вчинив із розпачу самогубство, тут мені ідеться про те, що їхні тексти до нас дійшли. Не одразу, окей, але ми мали змогу їх читати, їх вивчати, ними захоплюватись.
Роки в Радянському Союзі вкрали у нас архітектуру.
Як не крути, але українські міста переважно лишаються потворними. Поруйновані під час Першої та Другої світових воєн, спалені й всипані віспами від бомб, вони молили про відбудову. І їх було забудовано хрущовками.
Врешті, це рішення було мудрим - з економічної точки зору. У Хрущова була бідна країна, де 80 відсотків населення не мало, де жити, і цю проблему треба було вирішувати. Хрущовки вирішували її блискавично - це був цілком прийнятний варіант. Однотипні забудови заполонили міста великої і такої різної країни, люди радісно вселялися у нові помешкання, втрачаючи голови від такого простого щастя, як власний туалет. Хрущов був певний, що це - тимчасовий захід, треба було трошки почекати - рівно до того моменту, коли прийде світле комуністичне майбутнє - і радянська влада забезпечить своїх громадян комфортрнішим і зручнішим житлом! От тільки роки йшли, а комуністичне майбутнє лишалось десь далеко-далеко попереду.
Люди жили, народжували дітей, діти виростали і народжували своїх... Я також виросла у двокімнаткій хрущовці - нас жило там п’ятеро. Це були дивовижні часи, коли у двох сусідніх будинках ти знаєш абсолютно кожного мешканця, коли через тонку стінку ти чуєш, як дядя Валєра у сусідній квартирі розказує тьоті Галі про свій робочий день, коли ти серед ночі з усіх сил намагаєшся ігнорувати шурхіт і скрегіт батьківського ліжка - мама не раз сміялась, згадуючи оте саме "життя на сцені". Коли мені було чотирнадцять і я поверталась з невдалого побачення, я лягала у ліжко і чекала, поки заснуть батьки - і лиш тоді могла дозволити собі таку розкіш, як сльози. мій двадцятирічний брат неперестанно сварився з бабцею, якій заважало світло його монітору вночі. Це були дивовижні часи - і я згадую їх з надзвичайною теплотою. Але я не хотіла б знову жити там, на Грушевського, 27.
Українські міста перетворились на одноманітну протяжність спальних районів, обшарпаних стін, панельних стін. Це як у Гришковця, знаєте? "Даже если ты не был ни разу в Челябинске или Омске, а побывал в Перми, или живешь в Новокузнецке… ты знаешь ВСЕ и про Челябинск, и про Омск… Подробно!"
Саме тому в українців є міф Львова. Місто Лева, що зберегло хоча б у центрі середньовічність, притягує жителів моєї країни з невимовною силою. УЛьвові все інакше. Там, звісно, усі без виключення розмовляють українською. Львів зберіг атмосферу іншої культури, яка не має нічого спільного з СРСР. Кожен пересічний львів’янин за замовчуванням є інтелігентом, розмовляє з легким польским акцентом і в будь-яку мить готовий пригостити тебе, заїжджого туриста, філіжанкою найсмачнішої у світі кави або келішком червоного вина, що з 1896 року зберігалося у дубовій діжці в просторому погребку. У Львові не може бути несмаку, бо Львів сам по собі - еталон вишуканості. Львів’яни абсолютно точно розуміються на музиці, літературі, геополітиці й економіці. Вузенькі вулички, мощені бруківкою, приховують безліч таємниць. Будиночки пригортаються один до одного, збиваються в купочку і дивляться на тебе, приховуючи мудрість століть. Львів вражає, бо він не такий. Він інший. Він - як Рівенделл у Толкієна, а львів’яни - як його ельфи. У них усе найкраще, тому вони завжди виглядають трохи пихатими.
Львів, звісно, також на 80 відсотків складається з тих самих хрущовських і пізніших забудов, львівські гопніки не відстають від київських, а слухають там ту саму попсу, що і в Донецьку, але це нікого не цікавить. Львівський залізничний вокзал переносить тебе у інший світ, як тільки зіскакуєш зі свого поїзда.Львів - це маленька українська європейська мрія. Він дарує надію на інше життя. і ми з радістю цю надію приймаємо.
Я поки не знаю, як мені житиметься у цьому місті-музеєві, де туристи безперестанно бігають групками, де спалахи фотоапаратів можуть засліпити того, хто до нього не звик, де у кав’ярнях ціни доволі таки київські. Я ще поки взагалі мало що знаю - можливі варіанти крутяться в моїй голові, не бажаючи впорядковуватись у який-не-який каталог.
Мій Львів наздожене мене уже за два тижні. Починається моя двадцять третя осінь.

@темы: ...висновків: життя минає..., з Україною в серці, подорожую

00:44 

Піду-но я спати.
А завтра обов’язково напишу про міф Львова для українців, пошуки квартири, серпневий Київ, роботу й власні саморефлексії.
Добраніч, народ.

@темы: опівнічне

01:40 

А з тиждень тому нєкій Godric пообіцяв мені написати рецензії на всі мої фічки. і шо ви думаєте? не написав досі жодного.:-D
і про мій мєга-дітіктів тоже ні слова не сказав. бу.
запись создана: 15.07.2014 в 23:52

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу

13:45 

Джеймі і Пісок Часовороту

Автор: Джилл Мориган

Посилання на оригінал: http://www.fanfics.me/index.php?section=3&id=43610
Перекладач: ochi.koloru.neba
Дозвіл на переклад: отримано
Пейрінг: Гаррі Поттер/Драко Мелфой
Джинні Візлі/Джеймс Сіріус Поттер
Герміона Грейнджер/Рон Візлі
Рейтинг: R
Жанр: AU/Romance/Adventure
Розмір: Максі
Саммарі: Завжди роби те, що вважаєш за потрібне, а не те, чого від тебе чекають чи вимагають. Тому що ніяких часоворотів не вистачить, щоб виправити.
Попередження: MPreg, мат, флафф.

1 - 4
5 - 8


читать дальше

Далі буде. Скоро :)
п.с. знову таки - якщо раптом у когось колись буде бажання щось по тому намалювати - мілості просім, так сказать)

@темы: читаю, фанфи, обогі, я тоже це пишу, пишу, піднімаю український фандом, ...висновків: життя минає...

18:40 

Джеймі і Пісок Часовороту

Автор: Джилл Мориган

Посилання на оригінал: http://www.fanfics.me/index.php?section=3&id=43610
Перекладач: ochi.koloru.neba
Дозвіл на переклад: отримано
Пейрінг: Гаррі Поттер/Драко Мелфой
Джинні Візлі/Джеймс Сіріус Поттер
Герміона Грейнджер/Рон Візлі
Рейтинг: R
Жанр: AU/Romance/Adventure
Розмір: Максі
Саммарі: Завжди роби те, що вважаєш за потрібне, а не те, чого від тебе чекають чи вимагають. Тому що ніяких часоворотів не вистачить, щоб виправити.
Попередження: MPreg, мат, флафф.

1 - 4

читать дальше

Далі буде. Скоро :)

@темы: ...висновків: життя минає..., піднімаю український фандом, пишу, фанфи, обогі, я тоже це пишу, читаю

18:10 

Я ще у Ґенті, завтра їду до Роттердаму, післязавтра - до Варшави, післяпіслязавтра - до Києва.
Але я уже шукаю квартиру у Львові.
Пачєму? Патамушо я магу.
А як у вас справи, га?

@темы: подорожую

16:34 

Колись, давно-давно, десь зо рік тому я сіла за переклад чудового тексту. Тексту прекрасного, тексту яскравого, але величезного. І увесь цей рік я майже нікому його не показувала. А тут подумала - може, уже пора?
Усі мої бети благополучно від мене відморозились, безсовісні. Текст вичитувала самостійно, тому цілком можливі ляпи і очєпяткі.
Погнали.


Джеймі і Пісок Часовороту

Автор: Джилл Мориган
Посилання на оригінал: http://www.fanfics.me/index.php?section=3&id=43610
Перекладач: ochi.koloru.neba
Дозвіл на переклад: отримано
Пейрінг: Гаррі Поттер/Драко Мелфой
Джинні Візлі/Джеймс Сіріус Поттер
Герміона Грейнджер/Рон Візлі
Рейтинг: R
Жанр: AU/Romance/Adventure
Розмір: Максі
Саммарі: Завжди роби те, що вважаєш за потрібне, а не те, чого від тебе чекають чи вимагають. Тому що ніяких часоворотів не вистачить, щоб виправити.
Попередження: MPreg, мат, флафф.


читать дальше

Далі буде. Скоро :)

@темы: читаю, фанфи, обогі, я тоже це пишу, піднімаю український фандом, ...висновків: життя минає...

02:18 

В Антверпені було сьогодні вітряно.
Насправді, дуже багато є чого розповісти про мою Бельгію. Насправді, я не певна, коли зберусь з думками.
Я могла би загрузити сюди триліон фотографій, але це не передасть і сотої частини всього відчутого і передуманного.
Моя відпустка - це полуденний сон на зеленій траві навпроти королівського палацу у Варшаві. Це перший в житті політ у літаку. Це міцні обійми брата і радісний сміх такої дорослої майже дворічної Мірки-зірки. Це Вітерфел посеред середньовічного Ґенту, тихе шелестіння червоного листя чар-дерева і холодне ледь відчутне дихання камінних стін, яким уже кількасот років. Це натовп туристів у Брюгге, це дощі і канали, відшукування кадрів з "Залєчь на дно в Брюгге" і музей Сальвадора Далі, звідки не могла вийти, де не могла відірватися від його робіт, де не могла втихомирити себе - Далі! Слони! Оригінал! Моя відпустка - це тисяча сортів бельгійського пива і чорний шоколад. Це середньовічний фестиваль у Бульйоні, вогкі підземелля найкращого і найдивовижнішого з замків, що я бачила. Це стріли і лук. Це волинки й струнні, барабани й полум’я. Це вітряний такий Антверпен. Це Мадонна з немовлям Мікелянджело. Це полотна Рубенса, що просто розтерли нас сьогодні в порошок. Це смачнюча італійська піца і червоне вино. Це поцілунки - багато поцілунків і гарячкових обіймів. Це гарні звістки і майже повна відсутність новин. Це Європа - у всіх сенсах цього слова.
Завтра мене чекає Брюссель, післязавтра - Іпр і Лілль, у п’ятницю - Роттердам. У суботу я знову гулятиму Варшавою.
Я ще напишу про свою Європу. Колись трохи пізніше, коли все побачене і відчуте вляжеться в голові й свідомості. Про це варто написати.
Мені, мабуть, трохи сумно буде повертатися до Києва, що смажиться зараз на пательні серпня. У Бельгії +25. Тут є чим дихати.

Уже за кілька тижнів я переїду жити до Львова, і усвідомлення цього також прийшло якось раптово.

Я точно знаю, що вже не зможу зупинитись. Побувавши тут, дуже важко сюди не хотіти. Узимку буде Угорщина і термальні купальні. Наступного літа, швидше за все, буде Італія. Восени, мабуть, Грузія. А коли мені виповниться 26, я поїду в Індію. Тепер я знаю це точно.

@темы: ...висновків: життя минає..., відчувати життя на дотик, діла душевні, дихаю, опівнічне, подорожую

10:51 

Просто похвастаюсь. Мала щойно секс у Ботанічному саду на метро Університет.
Привіт, Київ! Давно не бачились!

@темы: ...висновків: життя минає..., подорожую, дихаю, діла душевні

02:02 

Думаю про те, що вони дуже красиві, надзвичайно красиві, ці дівчата.
Думаю про те, що вони просто захмарно щасливі на цих весільніх фото.
Від них навіть через монітор ноутбука пахне щирістю, захватом і юністю. Вони повні свіжості - і повні радості.
Вони ховають свої носи у букетах квітів або у грудях своїх чоловіків. Вони усміхаються - і від цієї усмішки стає трохи світліше. У них блищать оченята. Вони розпочинають нове життя.
Вони повні любові й світла. Вони справжні.
Мені двадцять три, надворі спекотне літо, і моя френд-стрічка мало не щодня вибухає все новими фотосесіями - мої однолітки виходять заміж. Багатьох з них я погано знала, але зараз, посеред ночі, я не можу не усміхатися зачаровано, переглядаючи ці світлини - ви такі красиві, дівчатонька!
Господи, нехай у них всіх усе складеться. Господи, нехай не потьмяніє цей блиск в очах. Господи, дай їм сили зберегти душі й серця. Дай їм сили любити.
Я милуюся ними.
І навіть тихенько, поки ніхто не бачить, дозволяю собі думку про те, що, можливо, не так-то я уже і не вірю в шлюб.)

@темы: опівнічне

13:16 

Трошки про мої вихідні. Зовсім трошки.
читать дальше

@темы: то всьо журавлікі!, подорожую, дихаю, відчувати життя на дотик

00:53 

Це були такі моменти, коли дуже різно, дуже чітко і дуже яскраво розумієш, для чого живеш.
Сосновий ліс шумів десь над нашими головами, перегукувались птахи, щасливо і збурено стукотіли наші серця.
Вогнище палало, кидаючи відблиски на наші обличчя. І нікуди не треба було спішити, і не було в головах і думки про набридливу роботу, до якої треба повертатися уже в понеділок. Київ, війна гроші, робота і її метушня - це все було дуже несправжнім. Цьому тут не було місця.
Натомість, було місце сміхові. Попелу і сажі. Долоням, перемазанним соком ожини. Подряпанним ногам. Запаху шашлику. Музиці. Склянці віскі. Нашому маленькому кінотеатру під відритим небом. Пробіжкам босоніж до води. Друзям.
У такі моменти дуже чітко відчуваєш єднання. У такі моменти радості стільки, що забуваєш про образи.
Ти живеш.
І коли промені сонця будять тебе, пробиваючись у намет, ти прокидаєшся з посмішкою, не зважаючи на недосипання.

Я ніколи не погоджуся з тим, що гроші дають свободу. Вони, навпаки, роблять тебе залежним.
Свобода в твоєму серці. Чуєш, воно стукотить у твоїх грудях?
Тук-тук.

@темы: відчувати життя на дотик, діла душевні, опівнічне, то всьо журавлікі!

00:43 

дегуманізація неодмінна на війні. Ми теж дегуманізуємо ворога. Але якось без чорнухи. І в межах можливого. Ми не вигадуємо розіп'ятих дітей. Ми не вигадуємо літаків, набитих трупами. Вони думають, що ми інопланетні монстри. Триголові жидобандерівці. Кінокефали, канібали, епіфаги та госдепи. Ми ж думаємо, що вони просто дебіли.
(c.) Володимир Єрмоленко

@темы: з Україною в серці, читаю

18:35 

А мені так подобається лірика Арсена Мірзояна... Просто капці, як подобається. Я не знаю, чи пише він ці тексти сам, але вони і справді дуже і дуже влучні. Як холодне лезо ножа до горла, як дуло револьвера до скроні, як биття збожеволілого серця. Ці слова невмолимі, як кулі. Ці слова безпомилково втрапляють до серця.
І я не знаю, чому це так.

...Ніч упаде на місто яскравими фарбами вечірніх суконь,
Дим цигарок, гранчаки, битий посуд, поранений світ наших кухонь...


Прослушать или скачать Арсен Мірзоян Ніч бесплатно на Простоплеер

...Я відчуваю струм твоїх
долонь - дефібрилятор
!
Поверне до життя і вб’є...
Я режисера розірву, якщо це зніме оператор.
Ніхто не мусить знати те, що ти в мене є...


Прослушать или скачать Арсен Мірзоян Не на людях бесплатно на Простоплеер

...Бувай малий, назавжди мій,
Доросла справжність мокрих вій...


Прослушать или скачать Арсен Мірзоян Бувай, малий бесплатно на Простоплеер

...Я пам'ятаю твої заплющені очі,
обличчя - долонями.
хочеш, я увійду тобі в сни?..


Прослушать или скачать Арсен Мірзоян Капронові банти бесплатно на Простоплеер

@темы: музика

Рок-н-рол як стиль життя

главная