Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
12:56 

А мені трохи артів прислали по When the Levee Breaks.
Джин і Сіріус у небі

Сіріус, Люпін і Тонкс, схожа на хлопчика, у будинку Блеків

Джин, Сіріус і браслет на пам'ять)

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу

12:15 

Нерозділені кохання - це завжди гірко.
Я, знаєш, завжди закохуюсь з першого погляду. От, буває, побачу - і розумію, все пропала, у мене дуже великі проблеми. Так було і з Києвом.
Я закохалась у нього в день свого шістнадцятого дня народження. З низького темного неба падав мокрий сніг, погода була просто бридотна - а я дивилась на це місто широко розплющеними від захвату і якогось дивовижного відчуття піднесеності. Для мене Київ завжди був одним - свободою. Смак Києва - смак свободи, і це найсмачніше з усього, що я пила за все своє життя.
Я прожила в Києві шість років. Важких, часами - просто нестерпних. Проте деколи - піднесених, щасливих, усміхнених. Я любила його, а на взаємність тоді було плювати. Мені не потрібен був ніхто, крім мого великого, мого надійного, мого вільнолюбного такого міста. Я так любила його, як вміють любити тільки жінки - самозречено й захлано, віддаючись місту доостанку, і вимагаючи від нього мінімум. Чи то лиш мені здавалось, що мінімум?
Коли в закоханих починаються відкриватися очі? Мабуть, з початку отого самого "справжнього подружнього життя". Мій Київ, так трепетно і так палко коханий, почав викидати коники, боляче б'ючи мене своєю байдужістю. Усе навалювалось заразом, та зазвичай все мало одну і ту ж причину - мені вічно не було де жити. З житлом катастрофічно не щастило усе моє київське життя, за шість років я змінила 7 помешкань, постійні переїзди виснажували, проте я судомно хапалася за руку Києва, вперто не бажаючи помічати, що він роздратовано висмикує свою долоню з моїх побілілих пальців.
З часом він почав бити ще сильніше - постійно не вистачало грошей. Постійні розтягування двадцятки до стипендії/зарплати, постійні думки про те, що треба заплатити за світло і воду, постійні пошуки додаткових халтур, недосипання - і відчуття самотності, те, що переслідує мене ще, мабуть, з дитинства. Після смерті бабушки і від'їзду з Києва брата це стало чи не лейтмотивом, одинокість жила в мені - і я нічого, зовсім нічого не могла з цим зробити. Мені було важко.
Рік тому все, здається. почало налагоджуватись - з'явилась добре оплачувана робота! Проте я все одно встигла змінити два помешкання - одне навесні, інше - на початку літа. З житлом нещастило й далі. Але я кохала. У мене ще були сили думати про те, що все якось налагодиться, все якось зв'яжеться, все рано чи пізно буде добре, я ж сильна, я витримаю, а разом з Києвом ми зможемо все!
Взимку почав дертися вгору долар - у мене нарешті з'явились вільні гроші! З'явились думки про Грузію чи Європу влітку, з'явились можливості думати і відчувати все інакше, життя налагоджувалось - аж поки Аня зі Стальним не сказали в травні, що збираються з'їжджати - а ти, люба, шукай нову квартиру.
Я борсалась в пошуках житла місяць. Квартири на Сландо пропонували мені які завгодно варіанти, але розпач хапав за душу все сильніше й сильніше - дорого! Знову треба буде заплатити за два місяці наперед, та ще й комісію агентству відгрохати. Долар тримається на стабільних 11 гривнях - дешевшого житла за 2,5 тисячі+ комунальні - у межах більш-менш близького району міста знайти нереально. Сім з половиною тисяч заплатити одразу. І ще три - щомісяця. Про якесь там відкладання можна забути. І про Європу разом з Грузією теж.
Знаєш, будь-яке кохання, навіть найбільше і найщиріше, яке тільки може бути, завжди висушує душу. Коли це кохання нерозділене, душа в'яне швидше. Нав'язливе з Земфіри стукає в голові - я стала старше на жизнь, наверно, надо учесть...
Я втомилась. Це місто, так щиро і так безнадійно мною кохане, зовсім не хоче, щоб я в ньому жила. Воно відштовхує мене, повертається спиною, втомлено кривиться на будь-яке проявлення ніжності з мого боку.
Це, знаєш, як Герміона з Драко у "Громах". Мабуть, брехати собі, що це буде вічно було неправильно. Мабуть, треба набратися сили і припинити це все. Я і будь-яка закохана жінка, я не можу терпіти зневажливе ставлення до себе вічно.
Ми думаємо переїхати до Львова. Я не люблю міста Лева, ти ж знаєш. Але моя мама колись казала, що треба жити не з тим, кого любиш ти, а з тим, хто любить тебе. Бо той, хто любить тебе, ніколи не завдасть тобі болю, а той, кого любиш ти, тільки тим і займатиметься. Моя мама мудра жінка. А Львів мене ніби любить. Хоч теж, на жаль, нерозділено.
Якщо вся наша чудо-ідея вигорить, якщо Женя знайде роботу в Львові, якщо йому вдасться вступити на магістеріум до Львівської політехніки, якщо у на все вдасться, і наприкінці серпня ми почнемо пакувати клунки для переїзду на 500 кілометрів західніше, Марічко, люба моя, допоможеш нам знайти якесь страшенно концептуальне житло в старому районі з ідеальним поєднанням ціна/якість?
Закохана жінка, доведена до відчаю, здатна до доленосних рішень.

@темы: діла душевні, відчувати життя на дотик, біль, ...висновків: життя минає...

18:33 

Коротка наблдюдашка про російські ЗМІ.)
У розпал робочого дня на одному з головних новинарних порталів Росії - РИА Новости - у стрічці новин усе про Україну, і тільки одна єдина самотня публікація про Папу Римського.
Жодної - про Росію. Жодної, уявляєте?
Рібяяята, у вас там що, геть нічо не відбувається?)
Стабільність, мабуть.

@темы: ...висновків: життя минає...

00:59 

і ще два слова про вибори - ну ніяк не можу стриматись
Екзит-пол до виборів у Київраду. :hlop::hlop::hlop:
не є фанаткою Львова - надто вже стара, цинічна і скептична для напівмрійливого захоплення і екстазійного захвату від львів’ян, але Андрій Садовий видається мені мудрою людиною. Тому те, що його "Самопоміч" у Київраді - це хороший початок, як на мене.
Хоча, знову ж так - не йде мені з голови, що партія і її лідер - таки різні речі.
Але я все ж хочу стати оптимісткою, то чому не на цьому прикладі?

@темы: ...висновків: життя минає..., з Україною в серці

00:52 

Простіть мені, росіяни, але... як, рібята? як ви могли показувати таке по центральному телебаченню?

@темы: ...висновків: життя минає..., з Україною в серці

20:00 

Йшла десята година мого виборчого марафона. Ми пашем, аж пальці димлять уже.
Це не вибори, а жесть, рібята.
Але я все одно думала, що буде гірше.
А ви уже проголосували? А за кооооого?

п.с. Мустафа написав, що за даними коньячників Шоколадний лікер випили 51% виборців, коньяк "Арарат" – 17%, а настійку "Вила" – 7%. За національними даними Шоколадний лікер – 56,9%, коньяк "Арарат" – 13,1%, настійка "Вила" – 7,9%. Хто зна, може таки обійдемося без другого туру? ну пажалуста-пажалуста-пажалуста-пажалуста, Боженько!

@темы: ...висновків: життя минає..., з Україною в серці

15:38 

Чим далі в ліс, тим товщі партизани.
Ну, себто, чим ближче до виборів, тим більше Тані зносить голову і тим важче працювати ет ол.
Можливо, це все через напругу, можливо, просто ми всі втомились. А може і те, й інше.
Насправді, навіть не знаю, що ще написати - виснажена, а зараз тільки половина робочого дня. На Луганщині бойові дії, у Києві безперервні брифінги, дівчата-кореспондентки замахуються диктуватися, а я замахуюсь їх приймати.
А на вулиці - таке літо! Та-па-ліний-пух-жара-іюль, бомкає нав'язливо в голові, і я усміхаюсь - який іюль, про що ви - ще й травень не скінчився. Можливо, Київ нарешті перестане заливати грозами і буде більше сонечка...
Хоча, мені-то що? я ж у редакції просиджуюю днями і ночами.
думала вчора перед сном, що хочу написати фічок по Драко-Асторію, і шось пробувала продумувати сюжет, але шось далі трьох розділів справа не йде. повний швах у мене з детективними сюжетами. от я ніби і кінець уже знаю більш-менш, і кульмінацію, і любов усю бачу - чітко-чітко, а як вибудувати логічну лінію пошуку і розслідування - а хз.
життя тривожне.

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу, ...висновків: життя минає...

00:52 

ох, я сьогодні шось актівнічаю)
але цього не можу не запостити!
Я ВИКРИЛА СХЕМУ ЯРОША!!
СХЕМА ЯРОША

@темы: з Україною в серці, опівнічне

21:36 

А як ви ставитесь до такої обговорюваної на сьогодні української моди на двомов’я?

@темы: з Україною в серці

18:11 

А ше я подумала, що в мене знову багато нових ПЧ, так шо привіт, народ!
вмощуйтесь зручніше, розказкуйте, звідки ви, шо ви, як сюди потрапили?) Шо хочете почитати - ну не вічно ж мені всякі сльози-соплі постити?)
І Пінк Флойда вам в подарунок, тримайте, от.

14:33 

з’явилась геніальна ідея поїхати на вихідні в Крим, подивитися-послухати, пофоткати все, а потім зробити з того публікацію. як думаєте, м?
цікаво, як тепер перетинається "кордон". як переходять з гривень на рублі. як дають собі ради з банківською системою. чи правда, що курортний сезон провалений, і в Криму тепер пустують пляжі? за якою програмою довчаються діти в школах? чиї портрети висять по кабінетах директорів? що там з мобільним зв’язком? а з операторами інтернету? чи правда, що всі любять Путіна? питань безліч, і так хотілося б мати на них відповіді! спробувати цей новий Крим на смак.
зараз-бо важко комусь вірити, окрім себе.

@темы: з Україною в серці, подорожую

13:20 

І рубрику "Внєзапно" теж треба започатковувати.
В Росії хочуть заборонити Твіттер. Внєзапно.

13:07 

Вибачте, але не можу стриматись від реготу. Треба точно уже влаштовувати рубрику "Пісьма чітатєлєй".
Прийшов на редакційну пошту лист від чудо-адреси v_pshonka@mail.ru , підписаний, власне, Віктором Пшонкою. Я би могла написати про цей шедевр, проте краще прочитайте самі :)
Орфографія, пунктуація і стилістика збережені в оригіналі.

Бачить Господь, мовчання - це згода. А от не згоден. Болить. Не так і не те має бути з Україною, з нами усіма. І незважаючи на всі звинувачення на мою адресу, я хочу висловити своє бачення ситуації в країні. Хочу розставити "крапки над і" спочатку навіть в видуманої історії про мій "палац". Зараз як ніколи потрібно пильно дивитися, з ким народ України має справу як глави держави та керівництво країною. Тим більше, напередодні президентських виборів. Мені є що розповісти про тих, хто силовими методами захопив владу. Вірите, ми. Та що там, я не був святим, але такого, повторюю, ТАКОГО ворогові не побажаєш. Це жах.

Так, минуле керівництво, особисто мене - звинувачують у всіх огріхах країни. Я не буду доводити, що все було без нашого нагляду і рішень. Але такого як зараз - ніколи не було за минулої влади.

Мій будинок розграбований, була загроза моєму життю та моїх близьких. У ЗМІ розповсюдили багато не правдивої інформації. Всі ви бачили мій дім. Але не все так було показано. Ви не знаєте, що "портрет в стилі Цезаря" і "золоті батони" були принесені в оселі екс-керівників країни перед самою зйомкою. Про золоті унітази - це взагалі казка, подумайте самі хто і чому їх складав. У нас ніколи не було таких непотрібних речей. Але без підроблення нова влада не змогла б вас обдурити і скомпрометувати своїх попередників. Це, мабуть, панацея.

Зауважте, що керівництво на чолі з президентом Віктором Януковичем зробило все можливе для уникнення силового сценарію. Ви подивіться на те, що відбувається зараз. Ціною сотень життів і невинної крові новий уряд скинуло старе і зайняло його місце. Тай чого вони добилися?

Я можу казати, хочу казати і розповідати вам про те, що замовчує НЕЗАКОННА влада. Про злочини проти кожного з вас. Адже найголовніше - це життя людини і закон на чолі всього.

Вибачте мене. Не судіть, і не судимі будете.


От так, щоб знали. Всьо подбросілі.
І хоч і ясно, що лист фейковий швидше за все, але все одно - це так мило з боку автора. ))


@темы: ...висновків: життя минає..., з Україною в серці

23:14 

А Динамо якось внєзапно виграло Кубок України. Так приємно, так приємно!
Ми майже 5 років у Шахтаря не вигравали)
І ультрас чудові. І донеччани, і кияни - просто дивовижні.)

@темы: футбол

15:35 

А тут раптово - квачик від Godric. Ну що ж, сам нарвався.
Правила, як завжди прості, як двері. Он, маю 11 питань, відповім - і потім мушу написать свої 11 і обрати 11 пч для відповідей.

1. Что главней всего прямо сейчас, в эту самую минуту, когда вы читаете этот вопрос: карьера или личная жизнь? ------ читать дальше
2. Каково ваше самое странное и непонятное детское воспоминание? Есть ли такое? -------- читать дальше
3. В чем вы хороши? Вот прям реально хороши. Это может быть все, что угодно, любая мелочь. ----- читать дальше
4. Что надо срочно менять в вашей жизни? ---------- читать дальше
5. Что нужно, чтобы привлечь ваше внимание? ------- читать дальше
6. Какие три вещи, которые больше всего привлекают вас в противоположном поле, вы можете назвать сходу? ---------- читать дальше
7. Невежество - это преступление? -------------- читать дальше
8. Что вы будете делать, если свидание только началось, а вам уже скучно? ---- читать дальше
9. Почему вы не высыпаетесь? ------читать дальше
10. Хотели бы полететь в космос? - читать дальше
11. Где вы были и что вы делали в тот день, когда погибла Лора Палмер? -----читать дальше


Отже, мої 11 для Dannelyan, i_kvitka, in.the.clouds, La belletriks, lennycosmos, super-kaktus, марилу., мертвая птица., северная., Meilin_jie, Чеши.
читать дальше

03:24 

Бабцю, моя люба бабцю. Коли тебе згадувати, як не сьогодні? Моя рідна, моя щира, моя дорога! Ти пережила це пекло, ти вижила, щоб навчити нас любити. Ти говорила - не дай, Боже, вам це пережити! Ти говорила - люби, ненависть тебе знищить! Бабцю, найдорожча моя! Тебе вже більш, ніж два роки, як немає поряд. Бабцю... наснися! Мені так тебе не вистачає!
Бабцю. З твоїм святом тебе.

@темы: біль, діла душевні, з Україною в серці, опівнічне

01:55 

Муторно. І так тривожно-тривожно. І як мені після цього заснути?

@темы: опівнічне

15:17 

Что-то на этот Белив подозрительно мало текстов пока... эх, начали!

Морковки Лили Эванс/Сириус Блэк «Когда меня спрашивают, что важнее, еда или любовь, я молчу, потому что ем».
читать дальше

«Сердца в Миннесоте» Сириус Блэк/Лили Эванс «Я возвращаюсь в свой номер и думаю, что мог бы в это время прижимать тебя к кровати».
читать дальше

Бумажные журавлики Люциус Малфой/Нимфадора Тонкс «Мы все носим маски» R
читать дальше

Елена Джинни Уизли/Астори Гринграсс Такие глаза боги не зря дают.
читать дальше

Аромат кофе Гермиона Грейнджер/Альбус Северус Поттер. Я принимал ее за свою мать, она меня - за моего отца. (с) Сэмюэль Беккет
читать дальше

Завтра Фенрир Грейбек/Рон Уизли. «Теперь ты часть моей стаи». Опционально – AU, где Волдеморт победил
читать дальше

Когда умирают феи… Астория Гринграсс/Нарцисса Малфой. "Ты – моя падающая звезда. Но вместо того, чтобы загадать желание, я падаю вместе с тобой."
читать дальше

Нежелательное лицо № 2 Джордж и Фред Уизли/ Луна Лавгуд Карты, деньги, два ствола Тройничок
читать дальше

Когда расцветут орхидеи Невилл Лонгботтом/Лили Луна Поттер. Самый прекрасный цветок в его теплицах. " Но, когда в палисаднике Вашем взойдут пионы, назовите Лолитой хотя бы один цветок" (с) Стэф.
читать дальше

О войне без победы Гарри Поттер/Рон Уизли. Вместе до конца.
читать дальше

Указ №206 Дафна Гринграсс/Теодор Нотт Все идеалы разлетелись в прах под неотвратимыми ударами действительности. Их испепеляли огненные будни войны, их топили в грязи будни послевоенных лет.
читать дальше

Нэверлэнд Барти Крауч / Лаванда Браун Уродство внутреннее и внешнее. Постхог. AU, в котором к Барти не применили поцелуй Дементора. Он участвовал в битве за Хогвартс, после которой пустился в бега
читать дальше

За гранями Сириус Блэк/Алиса Лонгботтом. Если людей пугать достаточно сильно и достаточно долго, они пойдут за любым, кто пообещает спасение. Стивен Кинг. "Туман"
читать дальше
запись создана: 28.04.2014 в 12:48

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу, читаю

01:51 

Взагалі кілька днів-тижнів підряд думаю про те, що фандом Шеймлессу звабить мене і заманить до себе на темну сторону сили. надто вже там мало гету, ех.
а хорошого Менді-Ліпа ж треба написати. А хто, якщо не ми з Вікою, м?

@темы: опівнічне, фанфи, обогі, я тоже це пишу

18:23 

На жаль, за всі роки мого навчання в Академії він нічого в мене не викладав. Уже потім, постфактум, мені про нього і його семінари-лекції розповідали подруги - з незмінним захватом і вогнем в очах. Здається, десь тоді, восени, я підписалась на його фейсбук.
Володимир Єрмоленко дивовижно мудрий чоловік. І він має дивовижну здатність - знаходити найбільш точні і найбільш гострі слова, що потрапляють не тільки в серце й душу - ні, вони втрапляють до мозку і спричинюють мисленнєвий процес. Про що б він не писав - про політику, літературу, музику, свою родину, підслухані в маршрутках розмови - це завжди вражає мене своєю простотою і глибиною.
Не знаю, можливо, ми з ним просто на одній хвилі.

"я продовжуватиму говорити, що всі загиблі в Одесі - і вбиті майданівці, і згорілі в профспілках, - є нашою спільною трагедією. Спільною. Я не буду постити фото обгорілих тіл в профспілках - ви їх самі знайдете. Якщо ви можете спокійно на них дивитися (а там не тільки люди в камуфляжі, не тільки "найманці"), то ми з вами по-різному дивимося на світ. -- Так, "колоради" стріляли в мирних. Так, менти підло сприяли терористам. Так, все це була путінська провокація, чия мета - вбивати українців руками самих українців. Так, беззбройні одесити, які в цьому пеклі вистояли та показали, що Одеса є вільним та українським містом - справжні герої. Але це не робить трагедію смерті меншою.

І ще одне. Громадянські конфлікти живляться такою жахливою штукою як "арифметика жертв". Сторони міряються, хто більше втратив. У кого більше закатували. У кого більше "мирних громадян", "жінок, стариків та дітей" були вбиті. Історична правда, як правило, опиняється на боці тих, "у кого більше".

Так от, ми не маємо зараз мірятися жертвами. Поділ жертв є не тільки аморальним, але й вигідним Путіну. Бо ідентифікація з жертвами дає сили, робить непримиренним.

Ми маємо визнати жертв одеських профспілок своїми. Нашою спільною трагедією. Тільки так ми знайдемо ту єдність, яка нам дасть сили протистояти зовнішньому ворогу."
(с.) Володимир Єрмоленко, 3 травня 2014 року

@темы: ...висновків: життя минає..., біль, з Україною в серці, читаю

Рок-н-рол як стиль життя

главная