• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
10:53 

Вы меня конечно простите, но конкурсы на Фанфиксе становятся все дебильнее.

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу

18:46 

ностальгічне

Трошки про юність, школу й Україну. Зі сльозами зворушення на очах.
Севастополь
Дніпропетровськ
Марш у Дніпрі


Де мої сімнадцять, де мій останній дзвоник? Шість років тому, а здається - цілу вічність.
Ми тоді також одягли свої вишиванки і пов'язали синьо-жовті стрічки.
Чому ж зараз мені так хочеться плакати від захвату й розчулення, коли я дивлюся на це торжество юності й гордо піднятих голів - "ми українці!"





@темы: ...висновків: життя минає..., з Україною в серці

12:56 

А мені трохи артів прислали по When the Levee Breaks.
Джин і Сіріус у небі

Сіріус, Люпін і Тонкс, схожа на хлопчика, у будинку Блеків

Джин, Сіріус і браслет на пам'ять)

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу

12:15 

Нерозділені кохання - це завжди гірко.
Я, знаєш, завжди закохуюсь з першого погляду. От, буває, побачу - і розумію, все пропала, у мене дуже великі проблеми. Так було і з Києвом.
Я закохалась у нього в день свого шістнадцятого дня народження. З низького темного неба падав мокрий сніг, погода була просто бридотна - а я дивилась на це місто широко розплющеними від захвату і якогось дивовижного відчуття піднесеності. Для мене Київ завжди був одним - свободою. Смак Києва - смак свободи, і це найсмачніше з усього, що я пила за все своє життя.
Я прожила в Києві шість років. Важких, часами - просто нестерпних. Проте деколи - піднесених, щасливих, усміхнених. Я любила його, а на взаємність тоді було плювати. Мені не потрібен був ніхто, крім мого великого, мого надійного, мого вільнолюбного такого міста. Я так любила його, як вміють любити тільки жінки - самозречено й захлано, віддаючись місту доостанку, і вимагаючи від нього мінімум. Чи то лиш мені здавалось, що мінімум?
Коли в закоханих починаються відкриватися очі? Мабуть, з початку отого самого "справжнього подружнього життя". Мій Київ, так трепетно і так палко коханий, почав викидати коники, боляче б'ючи мене своєю байдужістю. Усе навалювалось заразом, та зазвичай все мало одну і ту ж причину - мені вічно не було де жити. З житлом катастрофічно не щастило усе моє київське життя, за шість років я змінила 7 помешкань, постійні переїзди виснажували, проте я судомно хапалася за руку Києва, вперто не бажаючи помічати, що він роздратовано висмикує свою долоню з моїх побілілих пальців.
З часом він почав бити ще сильніше - постійно не вистачало грошей. Постійні розтягування двадцятки до стипендії/зарплати, постійні думки про те, що треба заплатити за світло і воду, постійні пошуки додаткових халтур, недосипання - і відчуття самотності, те, що переслідує мене ще, мабуть, з дитинства. Після смерті бабушки і від'їзду з Києва брата це стало чи не лейтмотивом, одинокість жила в мені - і я нічого, зовсім нічого не могла з цим зробити. Мені було важко.
Рік тому все, здається. почало налагоджуватись - з'явилась добре оплачувана робота! Проте я все одно встигла змінити два помешкання - одне навесні, інше - на початку літа. З житлом нещастило й далі. Але я кохала. У мене ще були сили думати про те, що все якось налагодиться, все якось зв'яжеться, все рано чи пізно буде добре, я ж сильна, я витримаю, а разом з Києвом ми зможемо все!
Взимку почав дертися вгору долар - у мене нарешті з'явились вільні гроші! З'явились думки про Грузію чи Європу влітку, з'явились можливості думати і відчувати все інакше, життя налагоджувалось - аж поки Аня зі Стальним не сказали в травні, що збираються з'їжджати - а ти, люба, шукай нову квартиру.
Я борсалась в пошуках житла місяць. Квартири на Сландо пропонували мені які завгодно варіанти, але розпач хапав за душу все сильніше й сильніше - дорого! Знову треба буде заплатити за два місяці наперед, та ще й комісію агентству відгрохати. Долар тримається на стабільних 11 гривнях - дешевшого житла за 2,5 тисячі+ комунальні - у межах більш-менш близького району міста знайти нереально. Сім з половиною тисяч заплатити одразу. І ще три - щомісяця. Про якесь там відкладання можна забути. І про Європу разом з Грузією теж.
Знаєш, будь-яке кохання, навіть найбільше і найщиріше, яке тільки може бути, завжди висушує душу. Коли це кохання нерозділене, душа в'яне швидше. Нав'язливе з Земфіри стукає в голові - я стала старше на жизнь, наверно, надо учесть...
Я втомилась. Це місто, так щиро і так безнадійно мною кохане, зовсім не хоче, щоб я в ньому жила. Воно відштовхує мене, повертається спиною, втомлено кривиться на будь-яке проявлення ніжності з мого боку.
Це, знаєш, як Герміона з Драко у "Громах". Мабуть, брехати собі, що це буде вічно було неправильно. Мабуть, треба набратися сили і припинити це все. Я і будь-яка закохана жінка, я не можу терпіти зневажливе ставлення до себе вічно.
Ми думаємо переїхати до Львова. Я не люблю міста Лева, ти ж знаєш. Але моя мама колись казала, що треба жити не з тим, кого любиш ти, а з тим, хто любить тебе. Бо той, хто любить тебе, ніколи не завдасть тобі болю, а той, кого любиш ти, тільки тим і займатиметься. Моя мама мудра жінка. А Львів мене ніби любить. Хоч теж, на жаль, нерозділено.
Якщо вся наша чудо-ідея вигорить, якщо Женя знайде роботу в Львові, якщо йому вдасться вступити на магістеріум до Львівської політехніки, якщо у на все вдасться, і наприкінці серпня ми почнемо пакувати клунки для переїзду на 500 кілометрів західніше, Марічко, люба моя, допоможеш нам знайти якесь страшенно концептуальне житло в старому районі з ідеальним поєднанням ціна/якість?
Закохана жінка, доведена до відчаю, здатна до доленосних рішень.

@темы: діла душевні, відчувати життя на дотик, біль, ...висновків: життя минає...

18:33 

Коротка наблдюдашка про російські ЗМІ.)
У розпал робочого дня на одному з головних новинарних порталів Росії - РИА Новости - у стрічці новин усе про Україну, і тільки одна єдина самотня публікація про Папу Римського.
Жодної - про Росію. Жодної, уявляєте?
Рібяяята, у вас там що, геть нічо не відбувається?)
Стабільність, мабуть.

@темы: ...висновків: життя минає...

00:59 

і ще два слова про вибори - ну ніяк не можу стриматись
Екзит-пол до виборів у Київраду. :hlop::hlop::hlop:
не є фанаткою Львова - надто вже стара, цинічна і скептична для напівмрійливого захоплення і екстазійного захвату від львів’ян, але Андрій Садовий видається мені мудрою людиною. Тому те, що його "Самопоміч" у Київраді - це хороший початок, як на мене.
Хоча, знову ж так - не йде мені з голови, що партія і її лідер - таки різні речі.
Але я все ж хочу стати оптимісткою, то чому не на цьому прикладі?

@темы: ...висновків: життя минає..., з Україною в серці

00:52 

Простіть мені, росіяни, але... як, рібята? як ви могли показувати таке по центральному телебаченню?

@темы: ...висновків: життя минає..., з Україною в серці

20:00 

Йшла десята година мого виборчого марафона. Ми пашем, аж пальці димлять уже.
Це не вибори, а жесть, рібята.
Але я все одно думала, що буде гірше.
А ви уже проголосували? А за кооооого?

п.с. Мустафа написав, що за даними коньячників Шоколадний лікер випили 51% виборців, коньяк "Арарат" – 17%, а настійку "Вила" – 7%. За національними даними Шоколадний лікер – 56,9%, коньяк "Арарат" – 13,1%, настійка "Вила" – 7,9%. Хто зна, може таки обійдемося без другого туру? ну пажалуста-пажалуста-пажалуста-пажалуста, Боженько!

@темы: ...висновків: життя минає..., з Україною в серці

15:38 

Чим далі в ліс, тим товщі партизани.
Ну, себто, чим ближче до виборів, тим більше Тані зносить голову і тим важче працювати ет ол.
Можливо, це все через напругу, можливо, просто ми всі втомились. А може і те, й інше.
Насправді, навіть не знаю, що ще написати - виснажена, а зараз тільки половина робочого дня. На Луганщині бойові дії, у Києві безперервні брифінги, дівчата-кореспондентки замахуються диктуватися, а я замахуюсь їх приймати.
А на вулиці - таке літо! Та-па-ліний-пух-жара-іюль, бомкає нав'язливо в голові, і я усміхаюсь - який іюль, про що ви - ще й травень не скінчився. Можливо, Київ нарешті перестане заливати грозами і буде більше сонечка...
Хоча, мені-то що? я ж у редакції просиджуюю днями і ночами.
думала вчора перед сном, що хочу написати фічок по Драко-Асторію, і шось пробувала продумувати сюжет, але шось далі трьох розділів справа не йде. повний швах у мене з детективними сюжетами. от я ніби і кінець уже знаю більш-менш, і кульмінацію, і любов усю бачу - чітко-чітко, а як вибудувати логічну лінію пошуку і розслідування - а хз.
життя тривожне.

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу, ...висновків: життя минає...

00:52 

ох, я сьогодні шось актівнічаю)
але цього не можу не запостити!
Я ВИКРИЛА СХЕМУ ЯРОША!!
СХЕМА ЯРОША

@темы: з Україною в серці, опівнічне

21:36 

А як ви ставитесь до такої обговорюваної на сьогодні української моди на двомов’я?

@темы: з Україною в серці

18:11 

А ше я подумала, що в мене знову багато нових ПЧ, так шо привіт, народ!
вмощуйтесь зручніше, розказкуйте, звідки ви, шо ви, як сюди потрапили?) Шо хочете почитати - ну не вічно ж мені всякі сльози-соплі постити?)
І Пінк Флойда вам в подарунок, тримайте, от.

14:33 

з’явилась геніальна ідея поїхати на вихідні в Крим, подивитися-послухати, пофоткати все, а потім зробити з того публікацію. як думаєте, м?
цікаво, як тепер перетинається "кордон". як переходять з гривень на рублі. як дають собі ради з банківською системою. чи правда, що курортний сезон провалений, і в Криму тепер пустують пляжі? за якою програмою довчаються діти в школах? чиї портрети висять по кабінетах директорів? що там з мобільним зв’язком? а з операторами інтернету? чи правда, що всі любять Путіна? питань безліч, і так хотілося б мати на них відповіді! спробувати цей новий Крим на смак.
зараз-бо важко комусь вірити, окрім себе.

@темы: з Україною в серці, подорожую

13:20 

І рубрику "Внєзапно" теж треба започатковувати.
В Росії хочуть заборонити Твіттер. Внєзапно.

13:07 

Вибачте, але не можу стриматись від реготу. Треба точно уже влаштовувати рубрику "Пісьма чітатєлєй".
Прийшов на редакційну пошту лист від чудо-адреси v_pshonka@mail.ru , підписаний, власне, Віктором Пшонкою. Я би могла написати про цей шедевр, проте краще прочитайте самі :)
Орфографія, пунктуація і стилістика збережені в оригіналі.

Бачить Господь, мовчання - це згода. А от не згоден. Болить. Не так і не те має бути з Україною, з нами усіма. І незважаючи на всі звинувачення на мою адресу, я хочу висловити своє бачення ситуації в країні. Хочу розставити "крапки над і" спочатку навіть в видуманої історії про мій "палац". Зараз як ніколи потрібно пильно дивитися, з ким народ України має справу як глави держави та керівництво країною. Тим більше, напередодні президентських виборів. Мені є що розповісти про тих, хто силовими методами захопив владу. Вірите, ми. Та що там, я не був святим, але такого, повторюю, ТАКОГО ворогові не побажаєш. Це жах.

Так, минуле керівництво, особисто мене - звинувачують у всіх огріхах країни. Я не буду доводити, що все було без нашого нагляду і рішень. Але такого як зараз - ніколи не було за минулої влади.

Мій будинок розграбований, була загроза моєму життю та моїх близьких. У ЗМІ розповсюдили багато не правдивої інформації. Всі ви бачили мій дім. Але не все так було показано. Ви не знаєте, що "портрет в стилі Цезаря" і "золоті батони" були принесені в оселі екс-керівників країни перед самою зйомкою. Про золоті унітази - це взагалі казка, подумайте самі хто і чому їх складав. У нас ніколи не було таких непотрібних речей. Але без підроблення нова влада не змогла б вас обдурити і скомпрометувати своїх попередників. Це, мабуть, панацея.

Зауважте, що керівництво на чолі з президентом Віктором Януковичем зробило все можливе для уникнення силового сценарію. Ви подивіться на те, що відбувається зараз. Ціною сотень життів і невинної крові новий уряд скинуло старе і зайняло його місце. Тай чого вони добилися?

Я можу казати, хочу казати і розповідати вам про те, що замовчує НЕЗАКОННА влада. Про злочини проти кожного з вас. Адже найголовніше - це життя людини і закон на чолі всього.

Вибачте мене. Не судіть, і не судимі будете.


От так, щоб знали. Всьо подбросілі.
І хоч і ясно, що лист фейковий швидше за все, але все одно - це так мило з боку автора. ))


@темы: ...висновків: життя минає..., з Україною в серці

23:14 

А Динамо якось внєзапно виграло Кубок України. Так приємно, так приємно!
Ми майже 5 років у Шахтаря не вигравали)
І ультрас чудові. І донеччани, і кияни - просто дивовижні.)

@темы: футбол

15:35 

А тут раптово - квачик від Godric. Ну що ж, сам нарвався.
Правила, як завжди прості, як двері. Он, маю 11 питань, відповім - і потім мушу написать свої 11 і обрати 11 пч для відповідей.

1. Что главней всего прямо сейчас, в эту самую минуту, когда вы читаете этот вопрос: карьера или личная жизнь? ------ читать дальше
2. Каково ваше самое странное и непонятное детское воспоминание? Есть ли такое? -------- читать дальше
3. В чем вы хороши? Вот прям реально хороши. Это может быть все, что угодно, любая мелочь. ----- читать дальше
4. Что надо срочно менять в вашей жизни? ---------- читать дальше
5. Что нужно, чтобы привлечь ваше внимание? ------- читать дальше
6. Какие три вещи, которые больше всего привлекают вас в противоположном поле, вы можете назвать сходу? ---------- читать дальше
7. Невежество - это преступление? -------------- читать дальше
8. Что вы будете делать, если свидание только началось, а вам уже скучно? ---- читать дальше
9. Почему вы не высыпаетесь? ------читать дальше
10. Хотели бы полететь в космос? - читать дальше
11. Где вы были и что вы делали в тот день, когда погибла Лора Палмер? -----читать дальше


Отже, мої 11 для Dannelyan, i_kvitka, in.the.clouds, La belletriks, lennycosmos, super-kaktus, марилу., мертвая птица., северная., Meilin_jie, Чеши.
читать дальше

03:24 

Бабцю, моя люба бабцю. Коли тебе згадувати, як не сьогодні? Моя рідна, моя щира, моя дорога! Ти пережила це пекло, ти вижила, щоб навчити нас любити. Ти говорила - не дай, Боже, вам це пережити! Ти говорила - люби, ненависть тебе знищить! Бабцю, найдорожча моя! Тебе вже більш, ніж два роки, як немає поряд. Бабцю... наснися! Мені так тебе не вистачає!
Бабцю. З твоїм святом тебе.

@темы: біль, діла душевні, з Україною в серці, опівнічне

01:55 

Муторно. І так тривожно-тривожно. І як мені після цього заснути?

@темы: опівнічне

15:17 

Что-то на этот Белив подозрительно мало текстов пока... эх, начали!

Морковки Лили Эванс/Сириус Блэк «Когда меня спрашивают, что важнее, еда или любовь, я молчу, потому что ем».
читать дальше

«Сердца в Миннесоте» Сириус Блэк/Лили Эванс «Я возвращаюсь в свой номер и думаю, что мог бы в это время прижимать тебя к кровати».
читать дальше

Бумажные журавлики Люциус Малфой/Нимфадора Тонкс «Мы все носим маски» R
читать дальше

Елена Джинни Уизли/Астори Гринграсс Такие глаза боги не зря дают.
читать дальше

Аромат кофе Гермиона Грейнджер/Альбус Северус Поттер. Я принимал ее за свою мать, она меня - за моего отца. (с) Сэмюэль Беккет
читать дальше

Завтра Фенрир Грейбек/Рон Уизли. «Теперь ты часть моей стаи». Опционально – AU, где Волдеморт победил
читать дальше

Когда умирают феи… Астория Гринграсс/Нарцисса Малфой. "Ты – моя падающая звезда. Но вместо того, чтобы загадать желание, я падаю вместе с тобой."
читать дальше

Нежелательное лицо № 2 Джордж и Фред Уизли/ Луна Лавгуд Карты, деньги, два ствола Тройничок
читать дальше

Когда расцветут орхидеи Невилл Лонгботтом/Лили Луна Поттер. Самый прекрасный цветок в его теплицах. " Но, когда в палисаднике Вашем взойдут пионы, назовите Лолитой хотя бы один цветок" (с) Стэф.
читать дальше

О войне без победы Гарри Поттер/Рон Уизли. Вместе до конца.
читать дальше

Указ №206 Дафна Гринграсс/Теодор Нотт Все идеалы разлетелись в прах под неотвратимыми ударами действительности. Их испепеляли огненные будни войны, их топили в грязи будни послевоенных лет.
читать дальше

Нэверлэнд Барти Крауч / Лаванда Браун Уродство внутреннее и внешнее. Постхог. AU, в котором к Барти не применили поцелуй Дементора. Он участвовал в битве за Хогвартс, после которой пустился в бега
читать дальше

За гранями Сириус Блэк/Алиса Лонгботтом. Если людей пугать достаточно сильно и достаточно долго, они пойдут за любым, кто пообещает спасение. Стивен Кинг. "Туман"
читать дальше
запись создана: 28.04.2014 в 12:48

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу, читаю

Рок-н-рол як стиль життя

главная