• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
02:16 

Від нема чого робити вирішила пошукати в мережі фанфіки з пейрінгом Джинні-Сіріус.
І... ААААА!!! АААА!!!! ААААА!!!
Знайшла фанфік. Польською. Судячи з саммарі, сюжет майже один в один з моїм "When the Levee Breaks". Ну, ви шарите, да?)))
По-перше, польські фанфіки - це щось! О_О Так дивно мені читати цією мовою про Гаррі, так дивно! Але і класно водночас.
По-друге, хочу написати автору, але щось ніяк не второпаю, де її імейл.
По-третє, а якою до неї писати? Польську граматику я майже всю забула вже, а хто зна, чи розуміє вона українську-російську-англійську?)

Поціновувачі, дивіться!
Текст називається Dwadzieścia lat wcześniej, автора звуть Elleen.

Summary:

Podczas sprzątania starego mieszkania Łapy Ginny znajduje zegarek, który przenosi ją w czasie dwadzieścia lat wcześniej, do czasów pierwszej wojny z Voldemortem, prosto w ramiona młodego Syriusza. Jak uda jej się pogodzić świadomość nienegocjowalności przeznaczenia z coraz większym przywiązaniem do nowych przyjaciół?

@темы: читаю, фанфи, обогі, я тоже це пишу

01:05 

Знаєте, в дитинстві я дуже не любила хворіти. Мої батьки були доволі суворими, і температура у 37 градусів ще не вважалась причиною не іти в школу, тому у мене ніколи не було такого, як у моїх однокласників - коли лежиш вдома тиждень, спиш скільки завгодно і при цьому не дуже-то і погано себе почуваєш. Тому коли я хворіла, то мені і справді було дуже погано і ніякого задоволення мені мої пропуски школи не приносили.
Коли я вчилася в університеті я завжди умудрялась захворіти у такі періоди, коли хворіти не можна. Під час залікового тижня сесії, наприклад. Коли тобі треба здати за тиждень 3 письмові роботи, коли в тебе все ще ідуть семінари, але уже почалися заліки, і всім абсолютно насрать, що у тебе 38.3 і ти не дуже-то на очі бачиш)) Просто збиралися всі сили, просто я закидувалась фервексом і йшла все здавать, бо іншого вибору просто не було. А на другому курсі я злягла з важкою формою ангіни у перший день зимових канікул, шарите?) І всі ці зимові канікули з Новим роком влючно пролежала у лікарні, де мене тричі на день кололи якимись дуже болючими ліками.
Останні шість років я хворію на ногах - або ж у гордій самотності. Я ненавиджу хворіти, бо ж відчуття того, що ти не можеш зробити всього, що хочеться - вбиває. І відчуття непотрібності теж злітає до захмарних висот.
До чого це я... Хворію, власне)) а надворі ж - Євромайдан і революція, і роботи ж з головою і хворіти аж ніяк не можна, та все ж... Температурю другий день.
А ще я знову одна у своїй хворобі і від того сумно.
Зате у мене в голові з’явилась картинка у дев’ятий розділ, де Сіріус несе хвору Джинні на руках до її кімнати з вітальні, де та заснула. А Джинні насправді ніфіга не спить :))))
а як ваше здоров’я?)

@темы: ...висновків: життя минає..., опівнічне

20:29 

Па-ра-па-па-пам - восьмий розділ готовий!)
Пішла слухати Океан Ельзи у золотому складі на Майдан :))))

@темы: з Україною в серці, музика, пишу, фанфи, обогі, я тоже це пишу

16:49 

Признаюсь, стырила у Альтер, но немного видоизменила, потому что очень редко пишу и представляю себе именно семейную жизнь. Но вот об отношениях напишу все, что только в моей больной голове лежит.
Вы мне - пейринг, я вам - простыню. Помним о том, что шипперю я все, кроме пейрингов со Снейпом и памкинпая :) Но любимые пейринги вот тут

РАЗДАЮ СЮЖЕТЫ ДЛЯ ФИКОВ, Ы!)))

Роза Уизли-Тед Люпин
читать дальше

Люмион
читать дальше

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу, пишу

13:41 



Я не знаю, як так вийшло, що я прочитала це тільки сьогодні.
Славко, дякую.

ЗВЕРНЕННЯ ДО МОЛОДИХ. Святослав ВАКАРЧУК

читать дальше

@темы: музика, з Україною в серці, біль

15:55 

Трошки фактів.
Центр Києва оточений "Беркутом" і "Тигром". Підганяють пожежні машини і водомети. Станції метро "Майдан Незалженості", "Хрещатик", і "Театральна" не працюють на вхід і вихід нібито через дзвінок про "замінування". Будівлю КМДА просять покинути жінок та дітей. З прес-центру у Будинку Профспілок виводять наших дівчат-кореспонденток. Священники Михайлівського золотоверхого монастиря обіцяють мітингувальникам захист за стінами храму.
Все дуже схоже на повну бойову готовність.

Янукович пропонує скликати "круглий стіл".

Мені знову дуже і дуже страшно. На Майдані Женя. Я зможу вирватися з роботи лише за годину.

@темы: з Україною в серці

11:22 

Така завірюха у Києві! Ух!
Не те, щоб я дуже любила зиму - це неправда, але я просто надто вже не люблю осінь, тому оцей сніг за вікном для мене - це як остаточна крапка мокрій і холодній порі року.
І якось різко навалилось усвідомлення, що скоро-скоро уже новорічні свята, і пора би вже взяти квитки додому. А після новорічних свят уже не за горами і мій День народження - це ж мені буде 23, здуріти!
У Києві вчора розвалили пам'ятник Леніну, а у мене були на диво спокійні і не дуже політичні вихідні.
Гарного робочого тижня!

@темы: ...висновків: життя минає...

01:33 

П’яно і одиноко.
ну чому ти зі мною не живеш?..

@темы: опівнічне, відчувати життя на дотик, біль

01:53 

Якщо чесно, то я і правда втомилась.
Я не хочу перетворювати дайрі на політичну платформу, просто останні півтора тижні були напруженими, останні вихідні - страшними й кривавими, останні два дні - повні якоїсь дивної гіркоти.
Я би з превеликим задоволенням написала зараз якийсь добрий гудшип. Так мені чомусь хочеться чогось теплого про Рона й Герміону, про Гаррі й Джинні. Я би з радістю дописала-таки СіріусоДжина, але просто банально не маю вільного вечора. А так хочеться створити світ, де все просто добре, знаєте? Або хоча б почитати щось таке.
Натомість - революція і вічне недосипання. Дуже багато роботи, внутрішнє тремтіння, коли Женя йде ночувати на Майдан. Холодний спокій і рішучість, коли на Майдані сама.
Зрештою, ми майже не чуємо гучних промов опозиції зі сцени, натомість - готуємо їсти на кухні, роздаємо чай і каву, розгрібаємо запаси. Хлопці тягають барикади й чергують ночами в охороні, ми ж бігаємо туди-сюди серед натовпу часто без цілі. У кишені - респіратор від сльозогінного газу, у кулаці затиснені ключі - раптом бійка. Раптом Беркут. Раптом зачистка.
Лишається тільки одне - впертість і якась хвороблива надія на те, що в нас все вийде.
Мій Євромайдан триває уже 13 днів.
А як справи у вас?

@темы: опівнічне, з Україною в серці

02:01 

Напруга останніх днів реально виходить сльозами.
Поки ніхто не бачить - можна.

@темы: опівнічне, з Україною в серці, біль

12:33 

У мене є мій паперовий щит - посвідчення кореспондента. Думати про те, що він ще нікому не допомагав якось не хочеться.
Мені трошки страшно, хоч і усвідомлюю, що сьогодні вдень ніякого побоїща не буде. КГБіські методи наказують приходити о четвертій ранку.
До зустрічі, я - на Майдан.


@темы: біль, з Україною в серці

23:09 

Це диво, що ми пішли учора додому. Ми думали лишатися.
Одне з найстрашніших відчуттів - прокидатися опів на п’яту ранку від смс найкращого друга, який кричить про те, що на Майдані зараз б’ють людей.
Досі у вухах відлунює здивоване й нажахане "Что вы делаете?!" і розпачливе "За що?!"
Там били ваших друзів, ваших дітей, ваших дівчат. Ти і далі сидітимеш вдома?
Я стільки говорила про все це останній тиждень. Я стільки говорила про це сьогодні. Я більше не маю сил. Тому - без коментарів.




@темы: з Україною в серці

22:28 

Мені, здається, треба шукати нове житло.
Сісти й плакати.

@темы: ...висновків: життя минає...

19:43 

Я якось прошльопала всі останні коменти до своїх фанфів за цими революційними буднями, але тут сьогодні глянула на роботі - і пропозитивилась на весь день. По-моєму, це геніально.

MeshoG 22 Ноября в 02:18
К фанфику: Гром и молнии


Красивый был бы фанфик если бы не эпилог. Вот от души- это какой надо быть сукой что бы написать такой конец у такого фафника. Вам дерьма пожизни что ли мало? Хотя надо признать у вас талант собрать квинтэссенцию мерзости и впихнуть ее в один эпилог. Хуже концовки писал только Шекспир, хотя если бы после его письма она подставила палочку к виску и произнесла Авада Кедавра вот тогда Шекспир бы сдох от зависти, второй раз, а так его творения про двух долбаебов из Вероны вы к сожалению не переплюнули хотя были близки.

Чуваки, чуваки, я - Шекспір!!!)))

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу

19:23 

Правила прості, як двері.
Ви мені - заявку, я вам - драббл.
Я вам - драббл, ви мені - лучі добра і обожнювання.
Ви мені - лучі добра і обожнювання, я вам - море щирих "дякую" і, можливо, ще один драббл.
Ну і так далі :)

А заявка може бути не тільки по фандому, між іншим. А заявка може бути і на орідж, наприклад. І мову вкажіть, будьте добрі :)

Спешл фор Юта. "Колекціонер"
Тед Люпин - Розі Візлі.
564 слова


читать дальше
запись создана: 04.11.2013 в 13:51

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу, пишу

12:49 

Щось підозріло давно я не постила тут картиночок з Ігтрітт :)
Я, між іншим, дочитую "Гру престолів" українською мовою, і мене дуже і дуже пре переклад. Я навіть уже не звертаю уваги на всякі рагульства (хвала Богам, їх там небагато). А від перекладу столиці "Король-Берег" у мене просто усмішка щоразу на обличчі. Дуже багато є влучних фраз, ага.


@темы: читаю, дихаю

11:27 

#Євромайдан

Ти. Так, ти, я звертаюсь саме до тебе.
Подумай, що вчора відбулося. Подумай, що зробив Микола Янович, підписавши славнозвісне розпорядження про призупинення процесу підготовки до укладання Угоди про асоціацію з ЄС www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_i...
Прислухайся до себе - чи не забилося частіше серце? Чи не затремтіли руки від обурення? Чи є в тобі бажання щось змінити?
Приходь сьогодні на Майдан. Підписання розпорядження - це злочин. А за злочини потрібно відповідати. Ти можеш все змінити. Потрібно тільки спробувати.
Приходь, я чекатиму на тебе.
Якщо досі хочеш сказати світові: "Я - людина! Я маю право на вибір!". Якщо маєш сміливість і сили захищати те, що для тебе дороге.
Приходь.
Зрештою, це і твоя країна також.

@темы: з Україною в серці

14:34 

Начался Белив. Вике есть чем заняться на работе :)
Что касается моего текста, который теоретически должен был высылаться на белив, то он перерос в немаленькое миди, и я решила, что это не совсем беливный формат. Так что Джинни Уизли\Сириус Блэк будет выложен на всех ресурсах 16 ноября :)

А я пошла читать. Обзоры, я думаю, будут ближе к вечеру.

Итак, понеслась! Гневные комментарии от авторов приветствуются, посколько в некоторых текстах мне без ста грамм (читай - авторского видения) не разобраться. Не забываем - все, написанное ниже, является только моим ИМХО, так что всерьез меня воспринимать не стоит.

Светлячки. Ремус Люпин/Джинни Уизли. AU Мир победившего Волдеморта. Пламя и кровь.
читать дальше

Сейчас или никогда. Джинни Уизли/Колин Криви. «Как ни странно, в магловской фотографии жизни намного больше, чем в магической».
читать дальше

Интербеллум. Римус Люпин/Нарцисса Блэк (Малфой) - "Меня никогда не отталкивала бедность человека, другое дело, если бедны его душа и помыслы. Но ты не такой".
читать дальше

Serendipity.
Рон Уизли/Гарри Поттер/Гермиона Грейнджер. А-. Это - наиболее логичное развитие событий.
читать дальше

День Гая Фокса. Джастин Финч-Флетчли/Кормак МакЛагген, «Ты ненавидишь Поттера. И я тоже».
читать дальше

На выдохе. Гермиона Грейнджер/Джордж Уизли
читать дальше

31 августа
. Геллерт Гриндевальд/Аберфорт Дамблдор. Каждый год в последний день августа в «Кабанью голову» приходит таинственный незнакомец…
читать дальше

Не ломай мои сломанные часы Гарри Поттер/Тедди Люпин. "Я начал разлагаться, когда родился, и с тех пор ничто никогда не бывает по-моему" (с) Брайан Молко
читать дальше

Чертополох. Том Риддл/Минерва МакГонагалл.
читать дальше

Колдография. Джеймс Поттер/Беллатрикс Лестрейндж. Безответная любовь — как секс: либо с мертвыми, либо никак. (c) Aлександра Булгакова «Бессонница». А+
читать дальше

Кайвасса Альфард Блэк/Минерва МакГонагалл. Игра в престолы.
читать дальше

Тюльпаны для Тонкс Нимфадора Тонкс/Билл Уизли, визиты Тонкс в Нору принимают неожиданный оборот...
читать дальше

Слепыми шагами Панси Паркинсон/Симус Финниган Мы сидели и болтали: он о любви, а я – ногой.
читать дальше
запись создана: 11.11.2013 в 11:33

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу

13:47 

Мабуть, я таки достатньо охолонула і переболіла, щоб спробувати про все написати об'єктивно.
У вівторок у Парижі був провал. У вівторок у Парижі цинічно, грубо й різко розтоптали наші надії. У вівторок було дуже і дуже боляче.
Втративши Олександра Кучера і Артема Федецького після гри у Києві, Михайло Іванович отримав велику проблему у захисті й півзахисті, закрити яку не вдалося ні Роману Безусу, ні Ярославу Ракицькому, ні Віталію Мандзюку, ні навіть Ярмолі, який у захисті провів більше ігрового часу, ніж на частині поля суперника. Страшенний розлад у середині поля, де українці часто губили м'ячі мало не на рівному місці, пресинг, який раптово кудись зник, багато нервів, і, як наслідок, - фолів. П'ятов тримався, як міг - але ж і він не всесильний. Удари французів сипалися і сипалися, як наслідок - 1:0, 2:0, 3:0... Один незарахований чистий гол французів, один - зарахований і не дуже чистий. Вилучення Жені Хачеріді на початку другого тайму. І - тривожні, палаючі від болю, злості й безсилля очі Михайла Івановича Фоменка. Щось було у його погляді таке... Мені не вистачало повітря. Мені здається, і серце моє не билось за час першого тайму. Один гол, нам було достатньо заштовхати один-єдиний гол і квитки до Бразилії були би в кишені... Ми його не забили.
Коли пролунав фінальний свисток, мені здалося, що там, у мені, щось зламалось. Ота велика надія, оте велике сподівання, все те, що збірна разом з Фоменком вибудовували для нас з самого початку року, пустило тріщину й розламувалось на шматки. Здається, я плакала. А потім сильні, великі й теплі руки згрібли мене в обійми, і я почула тихеньке шепотіння: "Котя, ну чого ти, ну це ж тільки гра, Котя..."
На жаль чи на щастя, це не тільки гра для мене, це більш, ніж гра. Це майже життя. Те, що дає надію, що змушує серця битися в унісон, змушує усю країну прикипіти до екранів, обійматися з незнайомцями, натягувати на плечі синьо-жовті прапори й вірити, й любити цю землю, цих людей, весь світ. Це ідея - не менше. Найбільший об'єднавчий інструмент, що ми маємо на сьогоднішній день.
Ми програли, ми втратили свій шанс і свою можливість. І все ж найбільше мені хотілося би побачити Михайла Івановича, поглянути йому в очі й прошепотіти гаряче: "Дякую".
За те, що змусили нас повірити у неможливе. За те, що змусили повірити у самих себе, у те, що ми справді можемо. За те, що нічия зі збірною Англії і програш з підсумковим рахунком двох матчів 3:2 збірній Франції сприймається як катастрофа, а не як нормальна річ. За емоції. За радість. За 0:4 у меншості у Чорногорії, 1:3 у Варшаві, за фантастичні 2:0 зі Францією у Києві. Просто дякую. Це було дуже сильно.
А своє слово ми ще скажемо. Згодом. У наступному відбірному раунді.

@темы: футбол, біль

02:13 

Бувають моменти, коли боляче.
Бувають люди, які можуть тримати твою руку в такі моменти.
Просто дякую, що ти є і що витер мої сльози.
Ніякої Бразилії. ніякої.

@темы: біль, футбол

Рок-н-рол як стиль життя

главная