• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
13:29 

-Анечка!!! - кричить Маша через увесь конференц-зал. - Анечка, с годовщиной спасения от бандеровцев-гомосєков тебя!!!
Маші двадцять два роки, вона виїхала з Сімферополя півроку тому, і коли вона розмовляє українською я, україномовна з діда-прадіда, тихенько заздрю.
-Машенька!!! - кричить їй у відповідь Аня, усміхаючись широко на усі свої білосніжні зуби. - Машенька, ведь два года уже в великой стране живем, слава Тебе, Господи!
Аня живе у Львові уже півтора роки, їй за кілька місяців захищати диплом і проходити практику в омріяній "Радіо Свобода". Десь там, на берегу моря, у далекій Керчі, живуть її батьки й бабуся. Вона дуже за ними сумує.
-Вовка же приедет, не бросил же нас, грешных!
-Обнимемся же, сестра!!!
-Обнимемся!!!
Вони обіймаються так міцно, як можуть обійматися тільки дівчата у двадцять з гаком.
-Блядство какое-то, - тихенько каже Маша. - Пошли покурим, а?
Ніярє проводжає дівчат сумними карими очима. Її батько дуже пишався, що хоч одна з його дітей народилася у Криму, а не у вигнанні в Сибіру. Їхня сім’я повернулась до Сімферополя у 1991 році, у 2015 змушена була знову пакувати валізи.
У Львові яскраво сяє сонце і пахне справжньою весною.
Я уже і забула, що минуло два роки з того часу, як.

@темы: ...висновків: життя минає..., вєчная молодость, з Україною в серці

20:52 

ОБОЖЕ ЦЕ НАЙБІЛЬШЕ ЩАСТЯ МОГО ЖИТТЯ, СПАСІБА СПАСІБА СПАСІБА!!!!
СПОЙЛЕР
СПОЙЛЕР-2

@темы: відчувати життя на дотик, ...висновків: життя минає...

02:31 

Я люблю "Голос країни". Я вважаю, що він робить величезну справу.
Кожного тижня він транслює три години хорошої якісної музики у прайм-таймі. Його рейтинги зашкалюють, і українці припадають до своїх блакитних екранів, щоб послухати джаз чи добрий рок-н-рол.
А крім цього шоу розказує історії. Ці історії багато про що. В тому числі, про толерантність.
У шоу прийшла дівчинка. І ця дівчинка лесбіянка. У неї дивовижний голос, низький і чуттєвий, її хочеться слухати, заплющивши очі, слухати усім тілом, кожним сантиметром шкіри. І мене аж підкинуло - найпопулярніший канал України у прайм-таймі в одному з найрейтинговіших шоу розповідає історію про лесбіянку, нарешті, нарешті, нарешті! Історія про "нетаку" любов у час, коли люди з нетрадиційною орієнтацією з’являються в українському медіапросторі тільки тоді, коли на них нападуть чергові радикали в балаклавах! Історія про людей, яких фактично не існує для українського ефіру! Історія Агати у Голосі країни - це, насправді, величезний крок вперед!
Але... Але вона не дуже приємна людина. І одразу ж у коментарі набіг натовп людей, які впевнені, що "вона така зла, бо її не їбуть" і що "бабі не хватає хуя".
Таки рано в Європу. Ой як рано.

@темы: опівнічне, музика, ...висновків: життя минає...

23:31 

Подходит к концу моя первая ЗФБ. Мне трудно описать все это безумие, но это было дохуя весело :)
И да, не спрашивайте, что я делала в команде Гриффиндора, если все шляпы, которых я спрашивала за свои 25 лет, отправляли меня в Слизерин).
А если коротко, то все было примерно так:
изображение
читать дальше

На самом деле, я совсем не следила за голосованием и постоянно забывала отвечать на комменты. И я уже очень давно не читала тредов на АГ в таком количестве)
И вообще, у нас были прекрасные работы. А были и красные. А были и не-красные совсем))
В любом случае, мне понравилось. Не знаю, повторю ли я когда-либо этот опыт еще, но зарекаться не буду.
Доброй ночи!

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу

23:33 

Коротко про гру "Динамо"

@темы: футбол

13:57 

У мене є друг. Його звати Вова Стальний, та ми, здається, ніколи його так не називали. Сталік - та й все.
Два роки тому ми жили разом. Я, Сталік і його дівчина. У нас була прекрасна трьохкімнатна квартира поблизу метро "Берестейська", старий єврейський дім, високі стелі, піаніно у вітальні, великі ліжка, здоровенна кухня. Вечорами ми дивилися серіали й кіно, готували їсти і багато сміялися. Ми назагал любили сміятися - у нас трьох на диво схоже почуття гумору.
У Сталіка був автомобіль. Кожної неділі ми виїжджали рано з дому і їхали на Майдан, такий однаково важливий для нас. Коли 18 лютого на Шовковичній почали вбивати людей, ми обоє були на роботі. Не працювали метро і мобільний зв’язок, до Майдану кожен добирався на перекладних, місто завмерло в колапсі - нажахане, здивоване, зболене.
Ми дісталися Майдану й зустрілися там. Обійнялися з усієї сили. І сіли в автомобіль.
Ми, насправді, обоє не були створені для війни. У мене надто мало фізичної сили, Сталік - переконаних пацифіст. Але у нас був автомобіль, який у ті часи значив більше, ніж будь-коли.
За ту ніч ми проїхали 400 кілометрів. Гасали Києвом, збирали шини на шиномонтажах, підвозили додому Майданівців, возили поранених з однієї лікарні в іншу. Коли ми вчергове заїжджали на Майдан з порцією покришок, виявилось, що горять Профспілки. Серце на мить завмерло - шпиталь! Сталік ринувся туди, проте на другому поверсі його відкинули назад афганці: "Ты куда, блядь, прешь?! Нам еще трупы не нужны!!!"
Ці три дні були схожі на затягнутий кошмар. Але Сталік завжди був поруч. Коли ми привезли додому трьох поранених хлопців (які, насправді, були не найкращими представниками Майдану), коли пили з ними втомлено коньяк о сьомій ранку, коли тривожно вдивлялися у нічну трасу почервонілими від втоми очима. Коли я плакала й майже билась в істериці, коли закривали очі вбитим хлопцям.
З усіх моїх друзів він єдиний, хто пройшов зі мною хрещення воєнним станом. На Майдані було багато моїх друзів - ледве не всі, але тільки він завжди був зі мною, був зі мною для того, щоб заспокоїти, щоб відбити ногою світлошумову гранату подалі від мене, щоб повалити мене в потрібний момент на землю й накрити своїм тілом. Щоб захистити.
Ми обоє, насправді, не були створені для війни. Але обоє були там, не зважаючи ні на що.
Дякую, що ти в мене є. Цей день мені би хотілося зустріти з тобою.

@темы: ...висновків: життя минає..., біль, з Україною в серці

16:54 

Я рідко беру участь у флешмобах, але тут же такі умови, що не втрималась. Народ, книжки на шару роздають!
Це ж мічта!
Умови, насправді, прості, як двері

Потрібні щонайменше 6 осіб будь-якого віку, аби взяти участь у книжковому обміні! Обіцяю, що це того варте! Не мусите бути в Україні, щоб це зробити, що далі - то краще! Ваше завдання - купити одну книжку і вислати її одній особі, а натомість можете отримати кілька книжок у свою бібліотечку)
Коментуйте цей пост або пишіть в приват - і я повідомлю деталі обміну)
Чекатиму з нетерпінням!


17:36 

Новий рік зустріла вся у сльозах, у Франику дуже дешева їжа і вино, надворі страшний мороз. Сиджу у Львові, нічого не роблю - у мене період реабілітації і відпочинку, дні тюленя, коли можна просто лежати в ліжку й дивитися серіали. Їм хурму, мені не подобається.
Все дуже дивно, і я не знаю, як ставитися до всього, що відбувається в моїй голові. Женя пропонує роз’їжджатися, я шукаю нову роботу, завтра треба їхати додому на Різдво. Дивлюсь "Человека в высоком замке", там жуть всяка. Нічого не читаю.
Вирішила, що пора таки прокачувати фріланс, але поки нічого для цього не роблю. у мене вихідні, я тюлень, ідіть в пєнь.
Тяжко трохи. Хочу прокинутися у квітні.

@темы: подорожую, діла душевні, витинанки власних думок, біль, ...висновків: життя минає...

14:30 

Пишу фик, и все эти серьезные переживания совсем-совсем не пишутся :(
Зато пишется какой-то сумбурный упоротос с Гермионой в футболке с гусем в растаманской шапочке.
Нет, я ничего не курила. Гермиона. В футболке. С раста-гусем.

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу

13:24 

У зв’язку з відомими в Україні подіями через півтора тижні поїду в Луцьк і поміняю свій закордонний паспорт на біометричний.
А ще через півтора місяці мені стукне 25, і замість того, щоб міняти фото в паспорті внутрішньому, теж заміню його на пластиковий.
Хо-хо-хо.

@темы: ...висновків: життя минає...

01:07 

Родилось в переписке с Настей, пусть тут полежит, хотя бы для того, чтобы потом, когда буду уже там, сравнивать)
нас обеих понесло

@темы: подорожую, опівнічне, дихаю, вєчная молодость, відчувати життя на дотик

00:25 

Очень-очень зла.
Я в январе еду на освобожденный Донбасс писать материал, и как-то грустно осознавать, что мне некого позвать с собой. Оля меня бросила (и с этим тоже нужно как-то учиться жить), а больше и просить некого - у кого кишка тонка, кто занят, кто плохая компания в дороге, а кому просто плевать. Мне очень не хотелось бы сидеть в Славянске, Краматорске или Бахмуте в одиночестве.
А еще меня пытаются заставить написать обзорный текст с конференцию, на которой я вообще не совсем собиралась быть (во всяком случае - все два дня - так точно).
И завтра очень рано вставать.
И к стоматологу в пятницу.
Я надулась и сижу злая.

@темы: ...висновків: життя минає..., вєчная молодость, з Україною в серці, опівнічне

16:11 

Ми дружили довгих вісімнадцять років.
Він рівно на два місяці старший за мене, він жив у четвертій квартирі, я - у другій. Ми разом зростали, вчилися ходити й вимовляти свої перші слова. Він стягував з мене шапку, коли ми обоє ще сиділи у візочках. Він був задиркуватим, самозакоханим і дуже розумним. Він завжди хотів перемагати і зовсім не вмів програвати. Я завжди була єдиною дівчинкою на його Днях народженнях, він - єдиним хлопцем на моїх. Він міг мене образити, але ніколи не дозволяв ображати мене чужим. Ми гралися у дворі - у війну й сніжки. Ми разом пішли до школи і десять років сиділи за одною партою. Він завжди переганяв мене у всіх рейтингах, хоча час до часу списував у мене на контрольних. Він закінчив школу з золотою медаллю, я - без. Я поїхала вчитися в Києво-Могилянську Академію, він лишився в Луцьку.
Ми майже перестали спілкуватися після мого першого курсу, хоча ще за мій перший рік у Києві ми передзвонювались доволі часто. Кожен з нас пішов своїм шляхом, ми обростали іншими друзями, іншими зацікавленнями. Ми дорослішали - окремо, й бачились вже швидше випадково. Хоча справно вітали один одного з Днями народження й Новими роками.
Він написав мені сьогодні. Ми не бачились уже кілька років, усі новини з його життя я дізнавалась швидше від своїх батьків, і я поняття не маю, з ким він зараз зустрічається, де працює і чи вступив до аспірантури, як хотів колись. Він написав мені сьогодні, бо в його родину прийшла біда. Його бабця, що бавила нас обох у дитинстві, потрапила до реанімації. Йому дуже боляче, і він написав мені, бо йому просто немає кому більше написати. Бо більше - ніхто не зрозуміє. Бо ніхто з його сучасних друзів не знає, яка Галина Василівна світла, тепла, щира людина. Бо ніхто не зрозуміє, чому йому так важко. Бо лишилася тільки я. Бо, можливо, для нього я все ще лишилась дівчинкою, що ділить з ним четверту парту біля вікна. Дівчинкою зі збитими колінами, що супроводжує його на велику битву з сусіднім двором. Дівчинкою у жахливенній зеленій формі, що робить домашнє завдання у нього вдома.
І мене ніби вогнем обпекло. Бо я ота маленька дівчинка з недолугими хвостиками, а він - отой маленький хлопчик, схожий на розтріпаного горобця. Бо покроєні, напівзабуті частинки нашого дитинства під час біди тягнуться один до одного у пошуку розуміння і підтримки.
Він ніколи не дозволяв обіймати його, кого ми були маленькими - звісно, "круті" семирічні хлопці не знаються з дівчатками! - але мені дуже хочеться обійняти його зараз. Думаю, він обійняв би мене у відповідь.

@темы: ...висновків: життя минає..., біль, діла душевні

15:06 

Ох, нелегкая это работа - из болота тянуть бегемота! (с.)

Фанфіки українською
Казки барда Бідла. Фанфіки українською

І мені правда, правда, правда потрібна ваша допомога, небайдужість і лайки :)

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу, піднімаю український фандом

13:39 

Еге-гей!
А хто тут з України і хоче мені допомогти у створенні невеличкої платформи у соц.мережах для україномовного фанфікшену? І здати за одно проект з селф-брендінгу :))
Набираю добровольців!

@темы: піднімаю український фандом

11:26 

"Переважна більшість жінок, що сиділа в тій російській колонії, сиділа там за вбивство своїх чоловіків" (с.) Іґор Мєчік, польський автор-репортажист.

І це, власне, все, що вам треба знати про шлюб.

@темы: вєчная молодость

00:35 

Сьогодні, чи то пак, уже вчора, моєму університетові виповнилось 400 років.
Мій шлях до Могилянки був захопливим і дивним, моє життя у ній - насиченим і яскравим. Я вдячна їй.
Вдячна, за шалене й безмежне відчуття свободи і власної гідності, за осіннього чистого Сковороду й пожовклу Контрактову площу. За холодні аудиторії й гулкі коридори. За жахливенні житловий відділ і деканат, за прекрасні кафедри літератури й інформатики. За Ботановичі, больнічку й КМЦ. За Плач Єремії у мій перший День Академії, за сльози захвату на кожній посвяті.За американську прозу ХХ століття, за моє і їхнє божевілля, за диплом-за-дві-доби. За моє навчання. За те, що зробила мене людиною.
У цьому університеті я навчилась жити. Тут я знайшла справжніх друзів, з якими хочеться вірити в "назавжди". З ними ми протоптали безліч стежок, проїхали безліч доріг, прочитали безліч книг. З ними ми пили горілку о восьмій ранку, сперечалися про європейські перспективи нашої країни, розшифровували Гайдеггера з його "ніщо ніщовіє у своєму ніщовінні". Ми з ними слухали музику, задихались від любові й сигаретного диму, плакали від захвату й болю. Гуртожиток на Харківському, кіно о четвертій ранку, 812 кімната, сон на двох під однією ковдрою. Лінині окуляри, Козаченко з сигаретами на сходах, чи не найяскравіші дні народження. Журавлікі, Троя, гітари, література, Оліна квартира на Героїв Дніпра. Квитки на потяги. Марихуана. Довіра. Щастя.
Моя Академія дала мені - мене. З усіма моїми тарганами й принципами, з усіма поглядами, перемогами й промахами.
І коли я думаю про місце, де я щаслива, там є ранній зелений травень і Радіо Квіт крутить щось із Бітлз. І мені двадцять, і я іду по залитому сонцем плацу. У мене по три пропущені семінари ледь не з кожного предмету, дві ненаписані есеї і вітер в голові. І я обіймаю своїх друзів, і я не думаю про завтра, і у мене попереду - довге, яскраве, інше життя. І я усміхаюсь.

@темы: ...висновків: життя минає..., vivat akademia!, відчувати життя на дотик, опівнічне, то всьо журавлікі!

23:38 

Что делать, когда все плохо?

@темы: ...висновків: життя минає..., діла душевні, біль, опівнічне

20:11 

А мне прилетел флэшмоб от Anaquilibria Говорит, что у нее со мной ассоциации - цветы, легкость, дом.

Правила таковы: вы приходите в комментарии к этому посту, я даю вам три ассоциации, которые у меня с вами возникают, а вы уносите это с собой в днев и сопровождаете каждую мою ассоциацию подходящей, по вашему мнению, песней.

раніше

А от Yulita_Ran каже, що я в неї асоціююсь з морем, кавою і ранком. І, мушу визнати, у неї таки талант - я нічого з цього не люблю))
Я не люблю моря. Завжди, скільки себе пам’ятаю, мене тягнуло вгору, а не вглиб, на гірський хребет, а не морське узбережжя. Але асоціація з морем у мене є - і вона стійка. Був кінець травня, у Львові було стабільних +14, на роботі був жах і треш, а ми з Женею купили квитки на Одеський поїзд і наступного ранку опинилися в зовсім іншому світі. В тому світі було уже спекотно і люди були уже такі засмаглі-засмаглі, там було зелено і яскраво, там пахло морем. І там була Пятніца.

Cкачать 5'nizza Але бесплатно на pleer.com

І ранки я теж не люблю. Я патологічна сова, і мені чудово пишеться і працюється вночі. Тому кожен ранок - це жорстока боротьба з сонливістю і страшенна втома. Кожного ранку, коли я їхала в метро до себе в редакцію, думала, що хочу вбивати всіх навколо, при чому, з особливою жорстокістю. Єдине, що рятувало мене - музика. Досі вважаю, що виходити з дому без навушників - це особливо жорстокий спосіб самогубства.

Download What Do You Want From Me for free from pleer.com

Кава - це не просто маленький ранковий ритуал, це може і єдиний мій порятунок. Кава допомагає думати, допомагає збирати думки докупи, допомагає виживати кожного ранку. Каву потрібно пити під добру і тягучу таку музику, під злегка хрипкий жіночий вокал, під плавний і легкий ритм.

Download Holly Golightly Slowly but surely for free from pleer.com
запись создана: 26.09.2015 в 23:16

21:34 

Моє студентство входить у ту стадію, коли завдання починають навалюватися на тебе з головою, і ти уже не знаєш - радіти тобі з того чи посипати голову попелом.
Сиджу читаю здоровенний трактат Канетті "Маса і влада", на основі якого мушу на завтра склєпати презенташку про бітломанію. І з одного боку - бітломанія! музика! концерти! зачіски! 60-ті! уруру! А з іншого - я би з величезним задоволенням почитала зараз якийсь не особливо обтяжений сенсом фічок чи подивилась непоганий фільмєц, закутавшись в ковдру і висунувши з-під неї тільки носа.
І в душі йде страшенна боротьба двох титанів: небажання робити халтуру (ну Бітлз же, йомайо!) і бажанням піти раніше спати)

Розкажіть мені щось, рібята, аби щось легке і радісне.
А я вам поки красоти накидаю)

@темы: ...висновків: життя минає..., вєчная молодость, музика

Рок-н-рол як стиль життя

главная