Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
12:32 

Ностальгічне

До нічного пейзажу тулився невиспаний вітер.
Між землею і небом – висячі плантації квітів…
У червоних кульбабах електроосвітлення вулиць
дві самітні тендітні душі – рука в руку – вгорнулись.
Між землею і небом ходили поет і блудниця.
Був на ньому позичений фрак, а на ній – з реп’яхами спідниця.
І такі вони бачили сни, що зірки були заздрі,
і були вони досить смішні, але й, кажуть, прекрасні.

Їх невтолене так і боліло невтоленим –
у безлюдні піски повтікати б їм степом оголеним.
Але це було щастям: у ночі туманні та хмарні
заблукати у місті, де квітнуть осінні ліхтарні,
і довіку ходити удвох по висячій плантації,
де кульбаби горять і наспівані сни повертаються.

Юрій Андрухович (c.)

@темы: читаю

00:58 

Прибалтика.
Вона стала раптовим вибором цього літа - сама не очікувала, а минуло кілька годин і оп-па! - квитки до Вільнюса у мене в кишені.
І мені важко уявити, як мені оце ще дотерпіти ці півтори місяці до моєї двотижневої свободи.
Прибалтика...
А може тут хтось уже там побував? Мені потрібні явки-паролі - де жити, де їсти, чим їздити?) шоб дьошево, бо я чогось зовсім не олігарх, а з вересня треба буде ще й за навчання платити.
ох. а я минають перші дні літа у вас?

@темы: ...висновків: життя минає..., опівнічне, подорожую

16:21 

На ручки, будь ласка, візьміть мене на ручки!
Сьогоднішній робочий просто виносить мій мозок і пальці на руках скоро відваляться добіса.(

16:25 

Я дійшла до того, що жутко не люблю свою роботу.
Одеса була тепла і ніжна, вона обійняла нас справжнім літом, запахом полуниць і стиглих яблук. В Одесі все здавалось таким простим і легким - є море, є сонце, є теплий вітер - чого тобі іще треба? Одеса огорнула розпеченим піском і солоною водою, торкнулась першою нерівномірною засмагою плечей. В Одесі хотілось довго-довго гуляти зеленими вулицями, вдивлятися у вікна невисоких будинків, хотілося пірнати в синє море й стрибати в синє небо. В Одесі хотілося цілуватися - ледь не на кожному перехресті, хотілося носити легкі сукні і підставляти сонцю уже поцятковане ледь помітними веснянками обличчя. В Одесі хотілося жити. Там глибоко й добре спалося.
В Одесі ми слухали "Пятніцу" наживо, і музика творила дива - перетворювала совковий і затхлий Палац спорту на диво-острів Ямайку, сонячну і теплу, і хвилі музики котилися-котилися і накривали нас з головою. Від тієї музики хотілося плакати. Він тієї музики хотілося сміятися. І обіймати його - сильно-сильно-сильно, шепотіти у вухо - ми разом три роки, чуєш? це ж так багато для нашого такого ще молодого життя! Стукати легенько долонькою по грудях навпроти серця (Спроси меня: Кто ты? - Никто. Но я здесь навсегда). "Пятніца", моє одеське щастя!
В Одесі було багато друзів. Багато сміху й галасу, багато піших прогулянок - через місто навпростець. В Одесі було багато простоти і не треба було тримати обличчя, і можна було бути собою і відпочити - від себе ж.
Одеса - це відчуття якогось безперервного карнавалу, і робота там зовсім не сприймалась як щось обтяжуюче. Вона була просто прикрим дрібним обов’язком. Але тут, у Києві, все інакше. Тут мене все еще обіймають мої друзі, і місто моєї молодості тримає у своїх великих теплих долонях - мені тут добре. Але робота тисне на плечі з величезною силою, з такою, що лінь прокидатися вранці.
Завтра вранці мені до Львова, і мені хочеться вити від думок про те, як мені буде працюватися там. До відпустки ще місяць і три тижні.
Згорнутися б калачиком у Жені на колінах і розповідати б йому казки про пісні цвіркунів за нашими вікнами.


Cкачать 5'nizza Але бесплатно на pleer.com

@темы: подорожую, музика, дихаю, діла душевні, відчувати життя на дотик, ...висновків: життя минає...

13:58 

"Рабовладельческий строй должен быть повален!", - викрикнула мені в слухавку кореспондентка Аня, тріумфуючи.
І звільнилась.
Аня була дівчинкою-лапочкою, дівчинкою-квіточкою і справді дівчинкою, незважаючи на те, що вона років на 10 мене старша і має 8-річного сина :)
Мені буде тебе не вистачати, Аню. І да, рабовладельческий строй должен быть повален.

@темы: ...висновків: життя минає...

17:37 

На роботі твориться такий якийсь адовий піздєц, що мені більше за все хочеться на ручки.
Я сплю і працюю, працюю і сплю. Ще деколи - але насправді дуже рідко - їм. Ще деколи заповзаю до Жені на коліна і нию, розмазуючи соплі-сльози, про те, як мене все дістало і де я бачила свою геніальну кар’єру і як я хочу не працювати більше жодного дня в своєму житті.
Але - що толку ревти і нити, змінити все одно нічого не можна, і це якась безвихідь)
Зате у четвер я їду до Одеси, і там буде тепло і буде море, якого я не бачила вже - о горе мені! - цілих майже 4 роки) Там буде концерт "Пятніци", там буде внєзапно багато друзів, там буде майже три дні відпочинку і релаксу і ще один день роботи.
Я знову сіла за вишивання, і знову засумувала, прикинувши, що мені його ще кууупу треба зробити.
З Беліва не читала жодного тексту, у мене тупо не вистачає на це часу і бажання.
Тепло все ніяк не приходить до Львова, це якась така печаль, що аж серце щемить.
Як справи у вас? Розкажіть, поки я пишу новини про Лубківського і СБУ)

@темы: ...висновків: життя минає..., подорожую

08:46 

Якщо коротко - я в Україні, я набила собі у Варшаві тату (я трохи їбанько) і я іду спать.

@темы: подорожую, дихаю, ...висновків: життя минає...

16:09 

Тепер у мене є замічатєльна історія про те, як ми з Олею вирішили поїхати уНорвегію, отримали візу майже на місяць, а в результаті запізнились на літак і весь цей час будемо де завгодно, тільки не в Норвегії) зараз у Варшаві сидимо у грузинському ресторані, чекаємо на свої хачапурі і зупу харчо і п`ємо червоне вино) за кілька годин вирушаємо до Кракова, післязавтра думаємо до Гданська, а потім до Бельгії. Я поки не знаю, коли повернусь в Україну, іце замічатєльно)

@темы: подорожую, відчувати життя на дотик

13:30 

Київ, як завжди, огорнув дружнім теплом і метушнею людей.
Я люблю його, і, здається, скоро таки заведу календарик, щоб червоним маркером закреслювати в ньому дні до того моменту, поки не попрощаюся нарешті з зарозумілим і пафосним Львовом.
Цього разу я затрималась у столиці на довше, ніж планувала - і пробула тут майже тиждень. Сьогодні у мене потяг до Луцька, там я пробуду до наступного вівторка, а потім - до Львова. Там зачекався на мене мій Тігрокот (і я, направду, таки свиня, що так надовго його залишила).
Документи на візу до Норвегії подано. На диво, не виникло жодних заминок і проблем - усі папери були оформлені правильно. Тепер лишається сподіватися, що візу нам дадуть таки раніше за 21 квітня, коли нам треба буде вже вирушати з Луцька до Варшави.
Загалом, наша подорож складається якось так. Спочатку з Луцька виїжджаємо до Варшави, звідти літаком - до Осло. У столиці Норвегії пробудемо повних три дні, житимемо у студента з Бразилії, якого знайшли на Каучсьорфінгу. Одну ніч спатимемо в аеропорту)) Потім - знову до Варшави, звідти літаком до Брюсселю. Там нас до Ґенту забере братанєц. У Бельгії ми пробудемо ще три дні. Оля дуже хоче до Брюгге, а ще один день думаємо присвятити Антверпену і Рубенсу. Я там вже була, але Рубенса багато не буває))) Після цього всього марафону повертаємося в Україну через ту ж таки Варшаву. На все про все - 7 днів за кордоном і 8 днів відпустки)
Дуже хочемо на фьорди і в музей Мунка, хочемо подивитися на холодне море і подивитися на норвезькі гори.
Моя Норвегія звалилась на мене дуже неочікувано, і, сподіваюсь, мене не розчарує.
А як справи у вас?

@темы: ...висновків: життя минає..., подорожую

22:26 

На Голосі країні Вакарчук так красиво дбає про Тіну Кароль, що в мене в голові складається пейрінг :)

@темы: музика

15:36 

ПАЦАНИИИИИ!
Я через місяць їду в Норвегію!!!

@темы: ...висновків: життя минає..., відчувати життя на дотик, дихаю, подорожую

15:26 

Двадцять три роки я жила з упевненням, що в Україні немає вартісного кіно.
Ну, не те, щоб зовсім немає, але в українського кінематографу так мало грошей і так багато проблем, що все прогресивне, красиве і вартісне знімається в гаражних умовах, і від того стає менш якісним - як мінімум з технічної точки зору. Фестивалі українського кіно проводились, і я навіть деякі з них відвідувала, але якось воно мені не йшло - було далеким і якимось незрозумілим.
Лише двічі яскраво спалахувало для мене - екранізацією "Украденого щастя" і "OrangeLove". Ці речі змусили мене тремтіти у свій час. Але ж то було уже так давно...
А за останні два роки стільки всього крутого зняли! Щемливий такий "Поводир" - для того, щоб потрапити на стрічку потрібно було брати квитки в кінотеатр сьогодні на завтра - я навіть не пам’ятаю, коли таке було востаннє. Жорстке, колюче таке "Плем’я" Слабошпицького - розмазало мене вчора, аж не могла зібрати думок до купи, не могла зрозуміти, де я і що відбувається.
У квітні виходить у прокат "Незламна". І це для мене теж дуже важливе кіно, бо воно про Другу світову, про ту війну, яку ми мусимо сприйняти як свою трагедію - а не як битву окупанта з окупантом. Я ще не знаю, що з цього вийде, але дуже хочеться, щоб вийшло красиво і болюче.



А ось кілька днів тому був презентований тізер до екранізації "Солодкої Дарусі", і це так сильно, що мурахи по всьому тілу, трем у руках і розпач, розпач, розпач - майже такий, який був при прочитанні.



а може ви ще щось цікаве хороше бачили? я впіймала хвилю)

@темы: ...висновків: життя минає..., відчувати життя на дотик, з Україною в серці

01:54 

Рано чи пізно, це мало вилитись на поверхню.
Я говорила про це давно - і дуже давно це мене лякало. Ми з ним надто різні, світоглядно різні, і живемо ми з ним на різних планетах.
Колись десь чула, що справжні закохані повинні дивитися не один на одного, а в одному напрямку. Ми з Женею не дивимось в одному напрямку, ми не дивимось один на одного, ми дивимось кожен у свій бік, і тільки любов змушує нас досі триматися один за одного. Так же не може бути вічно, правда?
Я встигла зненавидіти ведичну культуру за час зустрічання з ним. Він каже - щоб все врятувати, ми повинні ділитись нашими світами, давай я дам тобі якусь свою книжку - ти прочитаєш, зрозумієш і приймеш. А мені гидко її до рук взяти.
Я жалюгідна, заплакана і розтоптана. Кожна наша розмова про серйозне призводить до того, що мені не хочеться жити.
Нам по 24, ми три роки разом, і ми дуже один одного любимо. Ми постійно завдаємо один одному болю.
Це все якась затягнута дурна мелодрама, без сюжетних поворотів і з відкритим кінцем.
Мені чомусь здається, що скоро ми дійдемо до межі. І дуже боюсь цього.
Ми за 400 кілометрів один від одної, ідемо спати в розбурханих почуттях і з купою питань, які не мають вирішення.
Мені дуже важко, мені дуже гірко, мені дуже хочеться втекти кудись подалі. Бажано - від себе самої.

@темы: ...висновків: життя минає..., біль, діла душевні, опівнічне

00:30 

Я довго-довго думала - тіпа стоіт-нє стоіт, а шо єсі нє удастса, а шо єсі буде нудятіна і те де.
Але вирішила, що це таки стане для мене поштовхом, щоб нарешті купити собі ще книжок і читалку нарешті.
Тому - та-да-та, книжковий флешмоб з 50 кроків!)
список книг

І що ви думаєте, хто везунчик? Я везунчик! Бо попалось мені одразу число 31, а це книжка з поганими відгуками. Вот тобі і начало года, так сказать. "50 відтінків сірого" почитати, чи що?
ану, пч, роднінькі, порадьте якоїсь гидоти, щоб не була вона аж надто довга?)
Шагов пройдено: 7

Сейчас читаю: 23. Книга, которой уже больше 100 лет - Сунь Дзи "Мистецтво війни"

Список прочитанного:
1. "50 відтінків сірого", Е.Л. Джеймс читать дальше
2. "Білі зуби", Зеді Сміт читать дальше
3. "Колекціонер", Джон Фаулз. читать дальше
4. "Бойня номер п’ять", Курт Воннегут. читать дальше
5. "Три чашки чаю" Грега Мортенсона и Девіда Олівера Реліна. читать дальше
6. "Воно" Стівена Кінга. читать дальше
7. "Аэропорт" Сергея Лойко. читать дальше
запись создана: 13.01.2015 в 17:18

@темы: читаю, ...висновків: життя минає...

17:06 

Дзвінки з війни лунають в моєму дому приблизно раз на два тижні.
Єфремов дзвонить - просто так. Найчастіше - спитати, які новини в світі, чи правда, що уклали перемир’я, чи правда, що Нємцова вже немає. Там, на передовій, проблеми з Інтернетом, і він дзвонить мені - йому так простіше. Він хоче мене чути.
Він колись любив мене.
А голос, здається, зовсім не змінився. Такий же оптимістично-глузливий, такий же бадьорий, як завжди. Ніби й не було у нього оцих восьми місяців серед смерті й крові.
Він родом з Горлівки, він, здається, на 10 років старший за мене, він переконаний атеїст і цинік, у нього чудове почуття гумору. Колись, бувало, ми випивали з ним не одну гальбу пива, ледь не до хрипу сперечаючись про якісь дурниці. Ми слухали одну музику і читали одні книжки. Ми дивились одні фільми і працювали в одному виданні. Він був моїм начальником і прикривав мій зад від Тані, поки я тягала в робочий час тіла на Майдані. Одного разу він пропонував мені вийти за нього заміж, одного разу я дала йому справжнього жіночого ляпаса - мабуть, єдиного ляпаса, якого я колись дала чоловікові. Він ніколи не вважав, що на фронті жінкам не місце, хоч і був трохи сексистом. Він чудовий. Мені його не вистачає.
Повертайся, друже. Повертайся живим.

@темы: ...висновків: життя минає..., з Україною в серці

01:33 

Немцов! Как же так?!
4 выстрела в спину, центр Москвы...
Не могу прийти в себя.

18:53 

Коли люди питають, що у мене нового, я відповідаю, що змінила заставку на робочому столі.
А взагалі, я пишу фанфік.

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу, музика, ...висновків: життя минає...

01:36 

Мені оце щойно стукнуло 24.
Для мене завжди так - справжній підсумок, це не новорічна ніч, а семе День народження. Стаю старіша з кожним роком.
У прийдешньому році я з’їжджу у Чехію або Грузію (або і Чехію, і Грузію), втечу на кілька днів до Одеси, вступлю до Українського католицього університету на магістратуру медіакомунікацій, визначусь з напрямком журналістики, прочитаю 50 книжок, постараюсь частіше бувати в Києві, побуваю мінімум на одному рок-концерті, відправлю батьків на відпочинок до моря, не завагітнію, не вийду заміж, постараюсь не розгубити тих друзів, яких ще маю, завершу переклад "Джеймі...", з’їжджу до Криму і напишу про це статтю, таки попрошу когось про фотосесію...
Я зроблю ще багато чого.
А зараз у мене всередині уже звична пустка, яка буває лиш у День народження. Цей буде дуже самотнім.
уже минуло 36 хвилин з того моменту, як.

@темы: опівнічне, діла душевні, витинанки власних думок, відчувати життя на дотик, ...висновків: життя минає...

14:42 

Від цієї музики стало дуже-дуже холодно, по руках пробігли натовпи мурах, а соски затверділи.

@темы: біль, відчувати життя на дотик, музика

00:29 

І ще трошки про Кузьму.
Сьогодні про його смерть кричать усі соцмережі, з усіх гендлів Львова, куди я сьогодні заходила, звучить його голос, що розповідає про те, що люди, як кораблі. Недалеко від площі Ринок у очі впав надпис на дошці одного з кафе - "Життя красиве, коли кольорове". А потім тисячі людей вийшли на площі своїх міст, щоб запалити свічку і розповісти, як сильно вони його любили.
А мені цілий день з голови не йде лялька. Ота сама кучерява лялька, яку у далекому 2004 майдануті галичани спалили на подвір’ї його батьків. Мені з голови не йдуть оті тонни бруду, що на нього виливали, бо він обрав не того кандидата.
Суки, - шепочу я зі сльозами на очах. - Лицемірні суки.
Я до Шевченка сьогодні не пішла. Зате піду у п’ятницю до церкви.
Всміхайся, серце. Для мене ти залишишся таким. Ти так любив життя! Сподіваюсь, життя на небі тебе не розчарує.


Cкачать Пусти мене (.. Ти не спіши, бесплатно на pleer.com

@темы: ...висновків: життя минає..., біль, музика

Рок-н-рол як стиль життя

главная