• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
01:36 

Мені оце щойно стукнуло 24.
Для мене завжди так - справжній підсумок, це не новорічна ніч, а семе День народження. Стаю старіша з кожним роком.
У прийдешньому році я з’їжджу у Чехію або Грузію (або і Чехію, і Грузію), втечу на кілька днів до Одеси, вступлю до Українського католицього університету на магістратуру медіакомунікацій, визначусь з напрямком журналістики, прочитаю 50 книжок, постараюсь частіше бувати в Києві, побуваю мінімум на одному рок-концерті, відправлю батьків на відпочинок до моря, не завагітнію, не вийду заміж, постараюсь не розгубити тих друзів, яких ще маю, завершу переклад "Джеймі...", з’їжджу до Криму і напишу про це статтю, таки попрошу когось про фотосесію...
Я зроблю ще багато чого.
А зараз у мене всередині уже звична пустка, яка буває лиш у День народження. Цей буде дуже самотнім.
уже минуло 36 хвилин з того моменту, як.

@темы: опівнічне, діла душевні, витинанки власних думок, відчувати життя на дотик, ...висновків: життя минає...

14:42 

Від цієї музики стало дуже-дуже холодно, по руках пробігли натовпи мурах, а соски затверділи.

@темы: біль, відчувати життя на дотик, музика

00:29 

І ще трошки про Кузьму.
Сьогодні про його смерть кричать усі соцмережі, з усіх гендлів Львова, куди я сьогодні заходила, звучить його голос, що розповідає про те, що люди, як кораблі. Недалеко від площі Ринок у очі впав надпис на дошці одного з кафе - "Життя красиве, коли кольорове". А потім тисячі людей вийшли на площі своїх міст, щоб запалити свічку і розповісти, як сильно вони його любили.
А мені цілий день з голови не йде лялька. Ота сама кучерява лялька, яку у далекому 2004 майдануті галичани спалили на подвір’ї його батьків. Мені з голови не йдуть оті тонни бруду, що на нього виливали, бо він обрав не того кандидата.
Суки, - шепочу я зі сльозами на очах. - Лицемірні суки.
Я до Шевченка сьогодні не пішла. Зате піду у п’ятницю до церкви.
Всміхайся, серце. Для мене ти залишишся таким. Ти так любив життя! Сподіваюсь, життя на небі тебе не розчарує.


Cкачать Пусти мене (.. Ти не спіши, бесплатно на pleer.com

@темы: ...висновків: життя минає..., біль, музика

13:55 

Десь високо в небі він зустрів чужих птахів...
А мені шось зимно.
Здається, я втратила друга. Здається, у мої 14 він супроводжував мене піснями в навушниках щоразу, як я виходила з дому. Дуже, дуже боляче.
Ти мусив жити!


Cкачать Скрябін Птахи бесплатно на pleer.com

Cкачать Скрябін Шось Зимно бесплатно на pleer.com

Cкачать Скрябін Шукав свій дім бесплатно на pleer.com

Cкачать Скрябін Мовчати бесплатно на pleer.com

Cкачать СКРЯБІН До смерті і довше бесплатно на pleer.com

Cкачать Скрябін Спи собі сама бесплатно на pleer.com

@темы: ...висновків: життя минає..., біль, музика

22:54 

Я писатиму про свої подорожі.
Я сиджу у Львові зовсім сама, мою тутешню самотність зараз розділяє тільки кіт, і мені так гірко, що я зараз дуже мало подорожую. Знаєте, буває такий дивний стан, коли впадаєш у майже беззмістовну і нікому не потрібну ностальгію.
Я хочу зараз це згадувати. У мене багато історій про те, який гарний харківський вокзал, який солодкий сон в наметі у горах над Балаклавою чи який на смак поцілунок в поїзді Чернівці-Ковель. У мене багато спогадів. Мені хочеться про них поговорити.
Спершу, мабуть, про улюблене.
Автостоп. 3499 кілометрів за 14 днів. Луцьк - Рівне - Київ - Полтава - Диканька - Харків - Донецьк - Маріуполь - Сімферополь - Балаклава - мис Інжир - Херсон - Дніпропетровськ - Київ - Луцьк.
Одна з найтепліших і таких довгих моїх історій. Серію першу "Луцьк-Рівне-Київ-Полтава-Диканька" чекайте завтра.
Гарної п’ятничної ночі!



Download Pink Floyd Nobody Home for free from pleer.com

@темы: ...висновків: життя минає..., дихаю, музика, пишу, подорожую, то всьо журавлікі!

04:31 

Зараз пів на четверту ранку. І знаєте, що я роблю?
Я працюю. Ібо ці ідіоти ще досі засідають у Верховній Раді і ніяк не можуть узгодити державний бюджет.
Нардепи, роднінькі ви ж мої, що ж я вам поганого зробила, що я після свого 18-годинного робочого дня (уже 19 година іде, між іншим!) ви не відпустите мене спати, а?
Серця у вас нема(

@темы: ...висновків: життя минає..., опівнічне

00:21 

Коли я згадую часи навчання в Академії, мені чомусь в першу чергу згадується музика.
Море музики, океан музики, щодня - нова й нова, дивовижна й непередбачувана, вона кидає тебе в прірву, і ти летиш-лети-летиш... Вона може миттєво розтоптати тебе, змусити відчути справжній біль, а може піднести вище неба - й не відчуватимеш землі під ногами.
Стільки музики... в навушниках посеред заповненого вщерть автобуса №51 перед другою парою. З колонок РадіоКвіт на великій перерві на плацу. Наживо на одному з фестивалів. у Ліни на ноутбуці - одна з найкращих колекцій музики, що я знала. На сходах гуртожитку під гітару у сизому тумані диму. На квартирниках. У КМЦ під Лєночкінє фортепіано. У театрі - "голубкою" б’ється серце. На київських вулицях і підземних переходах - із капелюхом на підлозі для дріб’язку. На Трої, уже під дві гітари й пиво - у компанії найрідніших на той момент. У фільмах - години найдивовижніших тарантінівських і річевських треків. Роки мого навчання в Академії - це роки безперестанного відкриття все нових і нових треків і мелодій. Музика збивала нас з ніг, і чомусь зовсім не хотілось вставати.
Музика була такою різною. Від "Мертвого півня" й "Спліна", Океанів і Кіно до Бітлів, Джиммі Хендрікса й Джима Моррісона. Від "Квітня руїн" до Пінк Флойд. Від Яна Тірсена до Рея Чарльза. Сльози під Земфіру серед ночі, квитки за половину стипендії на Скорпіонз, українські народні - на два голоси з Ориною, крокування на пару з англійської під Боба Ділана. Дівішнікі з Чижом і його піснями о женском горе. Весняні безкінчені депресії з Радіохед у Олі на балконі. Надзвичайно красивий секс під Дайр Стрейтс. Запах марихуани й розмови про постапокаліпсис о п’ятій ранку з Бобом Марлі... Скільки ми переслухали музики? Ми пили її і захлинались нею. Нам ніколи не було її забагато.
Музика робила нас. ЛІпила нас - по-трохи, обережно, або й навпаки - різко й настирно.
Мені страшенно не вистачає тієї музики - музики-відкриття і музики-одкровення.
У новому університеті уже не буде її. Зрештою, мені уже не 18, і йду я туди зовсім не для того, щоб змінювати світогляд чи шукати однодумців.
Просто круто було колись ділитися з кимось навушником і разом завмирати, вслухаючись у інший світ.
Просто добре було, коли поруч були ті, хто цю музику розумів так само, як і ти.

@темы: ...висновків: життя минає..., vivat akademia!, музика, опівнічне

01:17 

Я давно не писала. Не те, що є, про що написати зараз, просто...
Просто уже 23 грудня, а у Львові дощ. У Львові холодно й гидко, ми з Тігрою ховаємося у своїй квартирі й закутуємось у ковдри. Женя поїхав до Києва, тепер можна пити пиво прямо в ліжку і заїдати його сосисками, можна запрошувати подруг і пити з ними вино, можна нічого не готувати й вести типовий холостяцький спосіб життя. Можна слухати рок-н-рол на всю гучність моїх колонок, і не зважати на чиїсь протести. Можна курити й не чистити гарячково після того зуби. Можна от хоч зараз встати і піти в магазин за м’яском)
Але краще б він таки нікуди не їхав. Без нього усе не так.
Я була в Луцьку, була в Києві, бачилась з друзями й подругами, гуляла рідними вулицями, вкотре відчула, на скільки столиця - моє місто. От те саме "моє", в якому так легко дихається і думається. В якому відчуваєш, що ти на своєму місці.
У Львові встановили новорічну ялинку, і ми з Женею вирішили, що вона схожа на ЯЙЦО. Але ярмарок на проспекті Свободи гарний, і навіть трошки того настрою новорічного додає.
Цього тижня приїде брат. І я вже з нетерпінням чекаю на його приїзд.
Коли мене питають, що нового в моєму житті, я відповідаю - заставка на робочому столі і зачіска. Так, я тепер майже постійно схожа на Герміону Грейнджер і страшенно з того задоволена.
А ще мені потрібна страшенно сексуальна вечірня сукня на один вечір.
А ще сьогодні помер Джо Кокер. І від цього страшенно сумно.
Таке. А як справи у вас?

@темы: подорожую, опівнічне, музика, діла душевні, ...висновків: життя минає...

23:22 

00:56 

Я зовсім не можу спати через цю гарячку.
Температура чомусь зовсім не хоче опускатися нижче 38 - голова, мов величезний казан. А спати не можу.
Всі пишуть про Майдан. Від цього дуже боляче. Пережите уже ніби трохи заснуло в душі - люлі-люлі, моє лихо, спи собі тихо. А оце тепер знову розколупуємо старі свої рани.
далі - не публіцистика, просто дуже багато слів про те, що болить
Я була на Майдані з самого початку. З 22 листопада - тоді йшов дощ.

@темы: опівнічне, з Україною в серці, діла душевні, біль, ...висновків: життя минає...

18:45 

Ну, хто у нас що сьогодні п’є, признавайтесь! Шоколадний лікер? Самогон "Граблі"? Горілку "Фронтову"? Чи вирішили по-старінкє бахнути вина "Молоко берегині" й водкі "Лєнін"? Чи елєгансько поцідити лікер "Старий Львів"? Чи коньяк "Старий полковник"?
Не соромтеся, я нікому не скажу. Сама уже під шофе - шоколадний лікер пішов як пісня!

@темы: з Україною в серці

23:37 

Поговорите со мной про Белив. Кому что нравится из заявок, кому - вообще все мимо.
Я все еще не прочла всех заявок полностью, у меня сумасшедшие выходные с кучей алкоголя, смехом и радостными встречами.
Увидела только, что мою заявку взяли. Вот только как-то сцыкотно, что с нее можно сделать в формати "мини" - больше на Белив редко кто пишет))

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу

01:40 

Така якась безтолкова поїздка до Луцька видалась.
Привіт, мені за неповних п’ять годин вставати, щоб гнати назад до Львова. У мене страшенно чомусь болить голова, і я якось дуже втомилась від метушні й нервів останніх двох днів. Це дуже дивно - зазвичай рідне місто умиротворює, підлаштовує під свій ритм, де нікуди не треба спішити й нічого, за великим рахунком, не треба робити. Зазвичай тут спокійно - а цього разу не склалося.
Перед очима все пливе. Я втомилась.
Я завтра приїду до Львова о дев’ятій ранку й завалюсь спати. Спатиму довго-довго-довго, і ніякий Тігра не зможе мене збудити.

@темы: ...висновків: життя минає..., опівнічне, подорожую

00:34 

5 жовтня в Могилянці пройшов творчий вечір Святослава Вакарчука.
Пройшов він за шалені гроші - квитки, здається, коштували гривень 500-600, проте набрався повний зал. Чому? Бо Славко віддав половину грошей Могилянці, а ще половину - на потребу бійців АТО.
На цьому вечорові Володимир Пилипович Моренець, мій колишній завкафедрою, присвоїв Славкові звання почесного братчика Спудейського братства.
Так що ми тепер зі Славком в одному човні.
Отак-от.


@темы: музика, опівнічне

01:01 

Я люблю і не люблю суботи.
Субота - мій теперішній найдовший робочий день, 13 годин без обіду з 9 ранку до 22 - новини-новини-новини-новини. Це втомлює. Після цього очі печуть від напруження, а плечі зводить від багатогодинного сидіння в одній позі. В суботу я не маю часу нормально поїсти, і вся внутрішньо тремчу - за сайт, новинну стрічку, сюжети, картину дня й сторінку на фб відповідаю лише я і Мирослав. А знаючи його, якщо щось піде не так, відповідати все одно доведеться мені... Я не люблю суботи.
Після закінчення робочого дня звалюється неймовірне відчуття вихідних. Це відчуття що попереду в мене - шість днів висипання, купа часу для себе й просто приємна тягучість нічогонеробіння. Це відчуття легкості й свіжості затоплює мене з головою.
Я встаю з дивану й розминаюсь - ану, дотягнись, дівчинко, кінчиками пальців ноги до голови, ти вмієш, я знаю! Я наповнюю собі ванну й заливаю її всякими пахнючими пінами-маслами. Це, мабуть, єдиний день на тиждень, коли я собі дозволяю розкіш ванни - не швидкого й метушливого душу. Я виринаю з гарячої вони й обтираюсь жорсткими рушниками. Я така вільна-вільна, і це страшенно п’янить.
"У Львові треба слухати "Мертвого півня", - думала я колись. І я слухаю. Не просто з ноута - підключаю колонки, і музика лине-лине-лине... Я лежу на підлозі зовсім гола під двома коцами й почуваюсь якоюсь умиротворенною, Мабуть, я вже починаю відчувати цю квартиру - як свою.
Моє житло - мої правила. Моя ніч. Мої вихідні.
Можливо, я колись зможу сказати про Львів - моє місто. У такі моменти я дуже в це вірю.
Я тут живу.


@темы: опівнічне, музика, діла душевні, відчувати життя на дотик, ...висновків: життя минає...

02:21 

У мене болить зуб, нема грошей на те, щоб його лікувати, і знеболювальні також закінчуються.
А ще я ностальгую за Європою.
Моя Голландія.

@темы: ...висновків: життя минає..., опівнічне, подорожую

00:49 

Ну от казалось би - я умная женщіна, застрахована від всякого роду фейспалмів і лулзів.
Ну от казалось би - я Кличка бачила і в боксерських трусах, і з мордою в сльозоточивому газі і навіть в розтягнутому світері - і нічо, було норм.
Ну от і чо я ржу, як ненормальна, уже три хвилини, витріщаючись на Кличка в трєніках?))))

@темы: опівнічне

19:36 

А я рішуче проти повалення пам’ятників Леніну. У всякому разі, проти таких, як оце вчора сталося в Харкові.
Це, вибачте, нецивілізовано.
Ленін для мене не є героєм, я не вважаю, що цій людині треба ставити пам’ятники. Але зривати уже існуючі з постаментів, а потім стрибати навколо уламків й розбирати вічноживого на сувенірні каменюки, мов представники дикого племені - хіба це лиш мені нагадує варварство?
Ви говорите про звільнення від ідола. На жаль, дикунським поваленням пам’ятника ви показуєте лише свою патологічну залежність від нього. Свого страху перед ним. Визнаєте його владу над вами. З тиранами не борються так. З тиранами борються освітою і сміхом.
Не хочете, аби Ленін стояв у центрі вашого міста - окей, ініціюйте громадський рух, знайдіть потрібних людей у місцевій владі, зверніться до влади центральної. Культурно зніміть Леніна і вивезіть його за місто чи в якийсь музей радянської історії під відкритим небом. Зробіть це по-європейськи.
Я брала активну участь у Євромайдані. Але київського Леніна я не валила.
Для мене він був нічого не значущим привидом комунізму, привидом і лишається.

@темы: з Україною в серці

17:15 

А серед вас є хтось, хто читав "11/22/63" Кінга?
Я сьогодні дочитала і хочу про це пагаваріть. Мнє грусно.

@темы: читаю

01:42 

Джеймі і Пісок Часовороту

Автор: Джилл Мориган

Посилання на оригінал: http://www.fanfics.me/index.php?section=3&id=43610
Перекладач: ochi.koloru.neba
Дозвіл на переклад: отримано
Пейрінг: Гаррі Поттер/Драко Мелфой
Джинні Візлі/Джеймс Сіріус Поттер
Герміона Грейнджер/Рон Візлі
Рейтинг: R
Жанр: AU/Romance/Adventure
Розмір: Максі
Саммарі: Завжди роби те, що вважаєш за потрібне, а не те, чого від тебе чекають чи вимагають. Тому що ніяких часоворотів не вистачить, щоб виправити.
Попередження: MPreg, мат, флафф.

1 - 4
5 - 8
9 - 12
13 - 16


читать дальше

Далі буде :)

@темы: піднімаю український фандом, пишу, фанфи, обогі, я тоже це пишу, читаю

Рок-н-рол як стиль життя

главная