Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: музика (список заголовков)
03:01 

Колись, у листопаді 2013-го, ми стояли на Майдані. Ще не було тоді побиття студентів, ще не було першої крові, ще навіть мітинга першого не було. Нас було небагато, людей 300, була пізня ніч, і ми пили коньяк разом з нинішнім генпрокурором ЮрьВітальовичем і думали про головне. "Якщо в неділю на вулиці не вийде 50 тисяч чоловік, продовжувати немає сенсу, - сказав ЮрьВіталіч тоді. - Якщо на вулиці не вийде 50 тисяч чоловік, значить, український народ ще не готовий".
Через три дні, у неділю, на вулиці вийшли 100 тисяч, і почалося нове життя. Те, в якому уже не було дороги назад.
Ці вихідні для Білорусі і Росії були не найлегшими. Вся стрічка фейсбука в фотографіях і відео, у повідомленнях про затримання і побиття, про кийки і ОМОН. Це все якось так знайомо, що серце стискається.
Проте...
У Києві мешкає приблизно 5-6 мільйонів, у Москві - 12-13. За формулою ЮрьВіталіча для того, щоб починати студентський київський страйк треба було мінімум 50 тисяч. Для Москви знадобиться уже повноцінних 100.
Сьогодні їх було 8 тисяч. Їх побили кийками, запхали в автозаки й налякали статтею за екстемізм. Чомусь мені здається, що реакції не буде.
Мабуть, Москва й Мінськ ще не готові. Мабуть, їм треба ще трохи часу.
З іншого боку, сьогодні на вулиці вийшли старшокласники. Юнацький максималізм і бажання справедливості - революції починалися і з меншого.

Доброї ночі! Слухайте Ляпіса, він багато у чому правий.


@темы: ...висновків: життя минає..., витинанки власних думок, музика, опівнічне

02:40 

Він такий безмежно музичний.
І через три роки я знову в Києві.
І в цю ніч мені дуже хочеться слухати оце. Мені здається, їм би сподобалось.



А на Майдан завтра. Тихенько. Помолитися.
Подумати тільки - три роки минуло, а все ще болить, ніби вчора.

@темы: з Україною в серці, біль, ...висновків: життя минає..., опівнічне, музика

01:07 

Щороку, коли вмирає серпень, ми з Дарцею слухаємо одну і ту ж пісню.




@темы: подорожую, опівнічне, музика, витинанки власних думок

23:14 

Ох, я сиджу тут з лимонним пивом, і у мене у плеєрі Сплин "Танцуй", і така свіжа ніч, і такий дивний вечір, і життя таке дивовижне!
Я через тиждень до Будапешта, і я дихаю вільно, і в мене все вийде, бо я можу все.
Я перекладаю дивовижний текст, і я знову пишу, і багато читаю.
У мене є час на себе.
Життя - чудова річ. Як не крути.

@темы: музика, опівнічне

18:09 

Як і обіцяла - про євробачення. Коротко.

Я чесно не розумію всього нестерпного інформаційного шуму в українських і російських ЗМІ та соцмережах щодо цього конкурсу. Я не розумію, чому люди свідомо перетворюють доволі нудний пісенний конкурс посередньої якості на священну війну. Це, звісно, більше стосується наших сусідів, але і українці далеко не безгрішні в цьому питанні. Я не знаю, що є цьому причиною. Можливо, якийсь невиліковний комплекс меншовартості.
Я не дивлюсь євробачення, бо це довга тягомотина з 23 абсолютно однакових пісень, які забудуться одразу після того, як їх прослуховуєш. Серед цих 23 обов’язково з’являються одні умовні Lordi - і вони безумовно виграють. Хоча б тому, що різко виділяються з числа однакової маси. Кого я пам’ятаю за останні 10 років з виконавців, які виступали на євробаченні? Руслану з дикими танцями, пречудових Lordi, прежахливу Сердючку, Бурановських бабушок, Кончіту Вурст, прекрасних Здаб ші Здуб і.... еее? Все, здається. Вони були інші.
Цього року умовними Lordi стала Джамала. Вона прекрасна, хоча мені не подобається "1944". У неї є прекрасні джазові треки, які можна слухати в темряві і ридати від того, як це дивовижно. Але саме зараз важко уявити, яка пісня могла би представити Україну на світовій арені краще, ніж "1944". Пісня-плач без використання складних стереоефектів стала переможницею і подарувала моїй країні свято.
Але, чорт забирай, читати помиї в Інтернеті було неможливо. Стільки гидоти я не читала з часів... (хотіла написати "Майдану", але під час Майдану отрути в моїх стрічках було насправді небагато). Прихильники Лазарєва і антипати Лазарєва, прихильники Джамали і антипати Джамали, ватники і вишиватники, яким музика в принципі до одного місця, схлестнулись не на життя, а на смерть. І це було настільки гидко, що хотілось плакати.
У мене є улюблене відео. Воно уже стареньке, 2014 року випуску. Там прекрасно все - і Жириновський, і екс-Сініцин з Кадетів, і "над Донбассом будет русский флаг", і женщіна в кокошнику і "День победы". Я не мала сили дивитися цьогорічний випуск "Покорения Европы". У мені не вистачило для цього цинізму.
Дивіться. Оце - ваше євробачення.




@темы: ...висновків: життя минає..., музика

02:31 

Я люблю "Голос країни". Я вважаю, що він робить величезну справу.
Кожного тижня він транслює три години хорошої якісної музики у прайм-таймі. Його рейтинги зашкалюють, і українці припадають до своїх блакитних екранів, щоб послухати джаз чи добрий рок-н-рол.
А крім цього шоу розказує історії. Ці історії багато про що. В тому числі, про толерантність.
У шоу прийшла дівчинка. І ця дівчинка лесбіянка. У неї дивовижний голос, низький і чуттєвий, її хочеться слухати, заплющивши очі, слухати усім тілом, кожним сантиметром шкіри. І мене аж підкинуло - найпопулярніший канал України у прайм-таймі в одному з найрейтинговіших шоу розповідає історію про лесбіянку, нарешті, нарешті, нарешті! Історія про "нетаку" любов у час, коли люди з нетрадиційною орієнтацією з’являються в українському медіапросторі тільки тоді, коли на них нападуть чергові радикали в балаклавах! Історія про людей, яких фактично не існує для українського ефіру! Історія Агати у Голосі країни - це, насправді, величезний крок вперед!
Але... Але вона не дуже приємна людина. І одразу ж у коментарі набіг натовп людей, які впевнені, що "вона така зла, бо її не їбуть" і що "бабі не хватає хуя".
Таки рано в Європу. Ой як рано.

@темы: опівнічне, музика, ...висновків: життя минає...

21:34 

Моє студентство входить у ту стадію, коли завдання починають навалюватися на тебе з головою, і ти уже не знаєш - радіти тобі з того чи посипати голову попелом.
Сиджу читаю здоровенний трактат Канетті "Маса і влада", на основі якого мушу на завтра склєпати презенташку про бітломанію. І з одного боку - бітломанія! музика! концерти! зачіски! 60-ті! уруру! А з іншого - я би з величезним задоволенням почитала зараз якийсь не особливо обтяжений сенсом фічок чи подивилась непоганий фільмєц, закутавшись в ковдру і висунувши з-під неї тільки носа.
І в душі йде страшенна боротьба двох титанів: небажання робити халтуру (ну Бітлз же, йомайо!) і бажанням піти раніше спати)

Розкажіть мені щось, рібята, аби щось легке і радісне.
А я вам поки красоти накидаю)

@темы: ...висновків: життя минає..., вєчная молодость, музика

01:45 

У мене стільки всього в думках і у житті...
Я сиджу уже більш, ніж два тижні зовсім сама у спекотному душному Львові. Зараз пів на другу ночі, а сну немає - він зовсім відмовляється до мене приходити. Варто все розповісти спочатку? А де він, початок?
Я їхала до моря у чужих машинах, тренувала свою таку жахливу польську, намагалась жартувати і розповідати кльовим полякам про політичну ситуацію в Україні. За вікнами блимали краєвиди моєї країни, і я відчувала, що молода. Що насправді - усього лиш 24, а не уже 24, що я ще можу просто так вийти з дому, виїхати за місто і підняти руку - а раптом хтось зупинить машину й підкине мене хоча б кілька десятків кілометрів? За цьогорічний автостоп-ривок довжиною у 1000 кілометрів я познайомилась з купою кльових і цікавих людей і знову так гостро і так чітко відчула, що заради цього варто жити.
Я сиділа у затінку дерев на безлюдному острові й топила погляд у морі. Я ховалась від палючого полуденного сонця і дуже чітко розуміла, що не повернуся на роботу. Розуміла, що, мабуть, і моєму терпінню приходить кінець, мабуть, і з мене вже досить постійного нервового напруження, істерик і стресів. Мабуть, я вже наїлась НБН досхочу - і пора з цим зав’язувати. На морському узбережжі, де твоє життя є максимально простим - прокидання, вмивання, приготування їжі, лежання голяка на сонечку, купання в солоній воді, сон - такі речі усвідомлюються дуже чітко. Я надто довго провела у стані стабільного змертвіння й нудних робочих буднів.
Я приїхала до Львова, і повідомила начальницю про те, що маю того досить. Вислухала купу всього про свою невдячність і про те, що це лишиться на моїй молодій совісті. Усміхнулась. Відпрацьовую останні дні. Мені лишилось три дні до вихідних і сім - до повної свободи.
Я приїхала до Львова і пішла здавати вступні іспити. Це був тиждень, повний напруження і гарячкового неспокійного сну. Тиждень, коли тільки й тримало мене, що музика і сигарети. Тиждень, коли я знову виборювала собі право на освіту. Я вступила. І якщо все буде добре, через два роки я отримаю свій диплом спеціаліста з медіакомунікацій. І саме зараз, стоячи на порозі таких важливих для мене змін, я дуже чітко усвідомлюю, что все зробила правильно.
По-троху вмирає уже за моїми вікнами серпень. Втікає від мене літо, яке було таким дивним і таким збуреним.
Я пишу максі-фанфік по ГП, дуже багато над ним думаю і сподіваюсь, що він виходить хорошим. У всякому випадку, за майже-готових вісім розділів я майже добралась до завершення зав’язки.
А далі... Далі те, що створює цей настрій і що майже не замовкає в моєму плеєрі останнім часом.

Cкачать Сплин Рай в шалаше бесплатно на pleer.com

Cкачать Сплин Чудак бесплатно на pleer.com

Cкачать Життя починається знов бесплатно на pleer.com

Download Ednaswap Torn for free from pleer.com

Побажайте мені удачі. Вона мені знадобиться.

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу, подорожую, пишу, опівнічне, музика, дихаю, відчувати життя на дотик, ...висновків: життя минає...

16:25 

Я дійшла до того, що жутко не люблю свою роботу.
Одеса була тепла і ніжна, вона обійняла нас справжнім літом, запахом полуниць і стиглих яблук. В Одесі все здавалось таким простим і легким - є море, є сонце, є теплий вітер - чого тобі іще треба? Одеса огорнула розпеченим піском і солоною водою, торкнулась першою нерівномірною засмагою плечей. В Одесі хотілось довго-довго гуляти зеленими вулицями, вдивлятися у вікна невисоких будинків, хотілося пірнати в синє море й стрибати в синє небо. В Одесі хотілося цілуватися - ледь не на кожному перехресті, хотілося носити легкі сукні і підставляти сонцю уже поцятковане ледь помітними веснянками обличчя. В Одесі хотілося жити. Там глибоко й добре спалося.
В Одесі ми слухали "Пятніцу" наживо, і музика творила дива - перетворювала совковий і затхлий Палац спорту на диво-острів Ямайку, сонячну і теплу, і хвилі музики котилися-котилися і накривали нас з головою. Від тієї музики хотілося плакати. Він тієї музики хотілося сміятися. І обіймати його - сильно-сильно-сильно, шепотіти у вухо - ми разом три роки, чуєш? це ж так багато для нашого такого ще молодого життя! Стукати легенько долонькою по грудях навпроти серця (Спроси меня: Кто ты? - Никто. Но я здесь навсегда). "Пятніца", моє одеське щастя!
В Одесі було багато друзів. Багато сміху й галасу, багато піших прогулянок - через місто навпростець. В Одесі було багато простоти і не треба було тримати обличчя, і можна було бути собою і відпочити - від себе ж.
Одеса - це відчуття якогось безперервного карнавалу, і робота там зовсім не сприймалась як щось обтяжуюче. Вона була просто прикрим дрібним обов’язком. Але тут, у Києві, все інакше. Тут мене все еще обіймають мої друзі, і місто моєї молодості тримає у своїх великих теплих долонях - мені тут добре. Але робота тисне на плечі з величезною силою, з такою, що лінь прокидатися вранці.
Завтра вранці мені до Львова, і мені хочеться вити від думок про те, як мені буде працюватися там. До відпустки ще місяць і три тижні.
Згорнутися б калачиком у Жені на колінах і розповідати б йому казки про пісні цвіркунів за нашими вікнами.


Cкачать 5'nizza Але бесплатно на pleer.com

@темы: подорожую, музика, дихаю, діла душевні, відчувати життя на дотик, ...висновків: життя минає...

22:26 

На Голосі країні Вакарчук так красиво дбає про Тіну Кароль, що в мене в голові складається пейрінг :)

@темы: музика

18:53 

Коли люди питають, що у мене нового, я відповідаю, що змінила заставку на робочому столі.
А взагалі, я пишу фанфік.

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу, музика, ...висновків: життя минає...

14:42 

Від цієї музики стало дуже-дуже холодно, по руках пробігли натовпи мурах, а соски затверділи.

@темы: біль, відчувати життя на дотик, музика

00:29 

І ще трошки про Кузьму.
Сьогодні про його смерть кричать усі соцмережі, з усіх гендлів Львова, куди я сьогодні заходила, звучить його голос, що розповідає про те, що люди, як кораблі. Недалеко від площі Ринок у очі впав надпис на дошці одного з кафе - "Життя красиве, коли кольорове". А потім тисячі людей вийшли на площі своїх міст, щоб запалити свічку і розповісти, як сильно вони його любили.
А мені цілий день з голови не йде лялька. Ота сама кучерява лялька, яку у далекому 2004 майдануті галичани спалили на подвір’ї його батьків. Мені з голови не йдуть оті тонни бруду, що на нього виливали, бо він обрав не того кандидата.
Суки, - шепочу я зі сльозами на очах. - Лицемірні суки.
Я до Шевченка сьогодні не пішла. Зате піду у п’ятницю до церкви.
Всміхайся, серце. Для мене ти залишишся таким. Ти так любив життя! Сподіваюсь, життя на небі тебе не розчарує.


Cкачать Пусти мене (.. Ти не спіши, бесплатно на pleer.com

@темы: ...висновків: життя минає..., біль, музика

13:55 

Десь високо в небі він зустрів чужих птахів...
А мені шось зимно.
Здається, я втратила друга. Здається, у мої 14 він супроводжував мене піснями в навушниках щоразу, як я виходила з дому. Дуже, дуже боляче.
Ти мусив жити!


Cкачать Скрябін Птахи бесплатно на pleer.com

Cкачать Скрябін Шось Зимно бесплатно на pleer.com

Cкачать Скрябін Шукав свій дім бесплатно на pleer.com

Cкачать Скрябін Мовчати бесплатно на pleer.com

Cкачать СКРЯБІН До смерті і довше бесплатно на pleer.com

Cкачать Скрябін Спи собі сама бесплатно на pleer.com

@темы: ...висновків: життя минає..., біль, музика

22:54 

Я писатиму про свої подорожі.
Я сиджу у Львові зовсім сама, мою тутешню самотність зараз розділяє тільки кіт, і мені так гірко, що я зараз дуже мало подорожую. Знаєте, буває такий дивний стан, коли впадаєш у майже беззмістовну і нікому не потрібну ностальгію.
Я хочу зараз це згадувати. У мене багато історій про те, який гарний харківський вокзал, який солодкий сон в наметі у горах над Балаклавою чи який на смак поцілунок в поїзді Чернівці-Ковель. У мене багато спогадів. Мені хочеться про них поговорити.
Спершу, мабуть, про улюблене.
Автостоп. 3499 кілометрів за 14 днів. Луцьк - Рівне - Київ - Полтава - Диканька - Харків - Донецьк - Маріуполь - Сімферополь - Балаклава - мис Інжир - Херсон - Дніпропетровськ - Київ - Луцьк.
Одна з найтепліших і таких довгих моїх історій. Серію першу "Луцьк-Рівне-Київ-Полтава-Диканька" чекайте завтра.
Гарної п’ятничної ночі!



Download Pink Floyd Nobody Home for free from pleer.com

@темы: ...висновків: життя минає..., дихаю, музика, пишу, подорожую, то всьо журавлікі!

00:21 

Коли я згадую часи навчання в Академії, мені чомусь в першу чергу згадується музика.
Море музики, океан музики, щодня - нова й нова, дивовижна й непередбачувана, вона кидає тебе в прірву, і ти летиш-лети-летиш... Вона може миттєво розтоптати тебе, змусити відчути справжній біль, а може піднести вище неба - й не відчуватимеш землі під ногами.
Стільки музики... в навушниках посеред заповненого вщерть автобуса №51 перед другою парою. З колонок РадіоКвіт на великій перерві на плацу. Наживо на одному з фестивалів. у Ліни на ноутбуці - одна з найкращих колекцій музики, що я знала. На сходах гуртожитку під гітару у сизому тумані диму. На квартирниках. У КМЦ під Лєночкінє фортепіано. У театрі - "голубкою" б’ється серце. На київських вулицях і підземних переходах - із капелюхом на підлозі для дріб’язку. На Трої, уже під дві гітари й пиво - у компанії найрідніших на той момент. У фільмах - години найдивовижніших тарантінівських і річевських треків. Роки мого навчання в Академії - це роки безперестанного відкриття все нових і нових треків і мелодій. Музика збивала нас з ніг, і чомусь зовсім не хотілось вставати.
Музика була такою різною. Від "Мертвого півня" й "Спліна", Океанів і Кіно до Бітлів, Джиммі Хендрікса й Джима Моррісона. Від "Квітня руїн" до Пінк Флойд. Від Яна Тірсена до Рея Чарльза. Сльози під Земфіру серед ночі, квитки за половину стипендії на Скорпіонз, українські народні - на два голоси з Ориною, крокування на пару з англійської під Боба Ділана. Дівішнікі з Чижом і його піснями о женском горе. Весняні безкінчені депресії з Радіохед у Олі на балконі. Надзвичайно красивий секс під Дайр Стрейтс. Запах марихуани й розмови про постапокаліпсис о п’ятій ранку з Бобом Марлі... Скільки ми переслухали музики? Ми пили її і захлинались нею. Нам ніколи не було її забагато.
Музика робила нас. ЛІпила нас - по-трохи, обережно, або й навпаки - різко й настирно.
Мені страшенно не вистачає тієї музики - музики-відкриття і музики-одкровення.
У новому університеті уже не буде її. Зрештою, мені уже не 18, і йду я туди зовсім не для того, щоб змінювати світогляд чи шукати однодумців.
Просто круто було колись ділитися з кимось навушником і разом завмирати, вслухаючись у інший світ.
Просто добре було, коли поруч були ті, хто цю музику розумів так само, як і ти.

@темы: ...висновків: життя минає..., vivat akademia!, музика, опівнічне

01:17 

Я давно не писала. Не те, що є, про що написати зараз, просто...
Просто уже 23 грудня, а у Львові дощ. У Львові холодно й гидко, ми з Тігрою ховаємося у своїй квартирі й закутуємось у ковдри. Женя поїхав до Києва, тепер можна пити пиво прямо в ліжку і заїдати його сосисками, можна запрошувати подруг і пити з ними вино, можна нічого не готувати й вести типовий холостяцький спосіб життя. Можна слухати рок-н-рол на всю гучність моїх колонок, і не зважати на чиїсь протести. Можна курити й не чистити гарячково після того зуби. Можна от хоч зараз встати і піти в магазин за м’яском)
Але краще б він таки нікуди не їхав. Без нього усе не так.
Я була в Луцьку, була в Києві, бачилась з друзями й подругами, гуляла рідними вулицями, вкотре відчула, на скільки столиця - моє місто. От те саме "моє", в якому так легко дихається і думається. В якому відчуваєш, що ти на своєму місці.
У Львові встановили новорічну ялинку, і ми з Женею вирішили, що вона схожа на ЯЙЦО. Але ярмарок на проспекті Свободи гарний, і навіть трошки того настрою новорічного додає.
Цього тижня приїде брат. І я вже з нетерпінням чекаю на його приїзд.
Коли мене питають, що нового в моєму житті, я відповідаю - заставка на робочому столі і зачіска. Так, я тепер майже постійно схожа на Герміону Грейнджер і страшенно з того задоволена.
А ще мені потрібна страшенно сексуальна вечірня сукня на один вечір.
А ще сьогодні помер Джо Кокер. І від цього страшенно сумно.
Таке. А як справи у вас?

@темы: подорожую, опівнічне, музика, діла душевні, ...висновків: життя минає...

00:34 

5 жовтня в Могилянці пройшов творчий вечір Святослава Вакарчука.
Пройшов він за шалені гроші - квитки, здається, коштували гривень 500-600, проте набрався повний зал. Чому? Бо Славко віддав половину грошей Могилянці, а ще половину - на потребу бійців АТО.
На цьому вечорові Володимир Пилипович Моренець, мій колишній завкафедрою, присвоїв Славкові звання почесного братчика Спудейського братства.
Так що ми тепер зі Славком в одному човні.
Отак-от.


@темы: музика, опівнічне

01:01 

Я люблю і не люблю суботи.
Субота - мій теперішній найдовший робочий день, 13 годин без обіду з 9 ранку до 22 - новини-новини-новини-новини. Це втомлює. Після цього очі печуть від напруження, а плечі зводить від багатогодинного сидіння в одній позі. В суботу я не маю часу нормально поїсти, і вся внутрішньо тремчу - за сайт, новинну стрічку, сюжети, картину дня й сторінку на фб відповідаю лише я і Мирослав. А знаючи його, якщо щось піде не так, відповідати все одно доведеться мені... Я не люблю суботи.
Після закінчення робочого дня звалюється неймовірне відчуття вихідних. Це відчуття що попереду в мене - шість днів висипання, купа часу для себе й просто приємна тягучість нічогонеробіння. Це відчуття легкості й свіжості затоплює мене з головою.
Я встаю з дивану й розминаюсь - ану, дотягнись, дівчинко, кінчиками пальців ноги до голови, ти вмієш, я знаю! Я наповнюю собі ванну й заливаю її всякими пахнючими пінами-маслами. Це, мабуть, єдиний день на тиждень, коли я собі дозволяю розкіш ванни - не швидкого й метушливого душу. Я виринаю з гарячої вони й обтираюсь жорсткими рушниками. Я така вільна-вільна, і це страшенно п’янить.
"У Львові треба слухати "Мертвого півня", - думала я колись. І я слухаю. Не просто з ноута - підключаю колонки, і музика лине-лине-лине... Я лежу на підлозі зовсім гола під двома коцами й почуваюсь якоюсь умиротворенною, Мабуть, я вже починаю відчувати цю квартиру - як свою.
Моє житло - мої правила. Моя ніч. Мої вихідні.
Можливо, я колись зможу сказати про Львів - моє місто. У такі моменти я дуже в це вірю.
Я тут живу.


@темы: опівнічне, музика, діла душевні, відчувати життя на дотик, ...висновків: життя минає...

01:38 

lock Доступ к записи ограничен

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL

Рок-н-рол як стиль життя

главная