• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: опівнічне (список заголовков)
00:46 

Тігра пішов.
Він був теплим, світлим і радісним. Він голосно мурчав у мене на колінах, коли я чухала його за вухом. Він ганявся за мухами по всій квартирі, незадоволено нявчачи. Він грів мене взимку і піднімав настрій, коли мені сумно. Тігра пішов. Я його не врятувала.
Ми прожили разом чотири роки, поміняли шість квартир і три міста. Тігра був другом. Він не давав мені спати вночі, голосно вимагав їжі вчіплявся своїми пазурами мені в ноги кожного разу, коли йому щось не подобалося.
Тігра пішов, і мені жахливо пусто без нього.
"Він буде з нами довго-довго. Він навіть побачить наших дітей, уявляєш?" - шепотіла я колись Жені. Він зробив ще більше. Він сам став моєю дитиною. Може навіть єдиною.
Зараз ніч. У мене гора роботи, і міцна-міцна кава. У мене неспокійна душа.
Тігра пішов, змахнувши на прощання своїм рудим хвостом, пішов у дощову вересневу ніч, залишивши мене сам на сам із собою.
Пробач мене, котику. Пробач, що не вберегла.
Ця зима без тебе буде дуже холодною.

@темы: ...висновків: життя минає..., біль, опівнічне

03:01 

Колись, у листопаді 2013-го, ми стояли на Майдані. Ще не було тоді побиття студентів, ще не було першої крові, ще навіть мітинга першого не було. Нас було небагато, людей 300, була пізня ніч, і ми пили коньяк разом з нинішнім генпрокурором ЮрьВітальовичем і думали про головне. "Якщо в неділю на вулиці не вийде 50 тисяч чоловік, продовжувати немає сенсу, - сказав ЮрьВіталіч тоді. - Якщо на вулиці не вийде 50 тисяч чоловік, значить, український народ ще не готовий".
Через три дні, у неділю, на вулиці вийшли 100 тисяч, і почалося нове життя. Те, в якому уже не було дороги назад.
Ці вихідні для Білорусі і Росії були не найлегшими. Вся стрічка фейсбука в фотографіях і відео, у повідомленнях про затримання і побиття, про кийки і ОМОН. Це все якось так знайомо, що серце стискається.
Проте...
У Києві мешкає приблизно 5-6 мільйонів, у Москві - 12-13. За формулою ЮрьВіталіча для того, щоб починати студентський київський страйк треба було мінімум 50 тисяч. Для Москви знадобиться уже повноцінних 100.
Сьогодні їх було 8 тисяч. Їх побили кийками, запхали в автозаки й налякали статтею за екстемізм. Чомусь мені здається, що реакції не буде.
Мабуть, Москва й Мінськ ще не готові. Мабуть, їм треба ще трохи часу.
З іншого боку, сьогодні на вулиці вийшли старшокласники. Юнацький максималізм і бажання справедливості - революції починалися і з меншого.

Доброї ночі! Слухайте Ляпіса, він багато у чому правий.


@темы: ...висновків: життя минає..., витинанки власних думок, музика, опівнічне

02:40 

Він такий безмежно музичний.
І через три роки я знову в Києві.
І в цю ніч мені дуже хочеться слухати оце. Мені здається, їм би сподобалось.



А на Майдан завтра. Тихенько. Помолитися.
Подумати тільки - три роки минуло, а все ще болить, ніби вчора.

@темы: з Україною в серці, біль, ...висновків: життя минає..., опівнічне, музика

05:12 

Мій режим просто в жопі)

@темы: ...висновків: життя минає..., опівнічне

02:44 

Мій 2016 був успішний.
Може, не надто щасливий.
Може, не надто легкий.
Але успішний.
Він приніс чимало захмарних моментів. Він розкреслив життя на до і після. Він визначив основні події.
Я зустріла його в сльозах. Я проводжаю його в легкій печалі. Найгірше, коли чуєшся самотньою. Коли немає діалогу.
Зрештою, все могло бути по-іншому.
Зрештою, добре, що все було саме так.

@темы: відчувати життя на дотик, витинанки власних думок, опівнічне

01:07 

Щороку, коли вмирає серпень, ми з Дарцею слухаємо одну і ту ж пісню.




@темы: подорожую, опівнічне, музика, витинанки власних думок

23:14 

Ох, я сиджу тут з лимонним пивом, і у мене у плеєрі Сплин "Танцуй", і така свіжа ніч, і такий дивний вечір, і життя таке дивовижне!
Я через тиждень до Будапешта, і я дихаю вільно, і в мене все вийде, бо я можу все.
Я перекладаю дивовижний текст, і я знову пишу, і багато читаю.
У мене є час на себе.
Життя - чудова річ. Як не крути.

@темы: музика, опівнічне

01:57 

У мене канікули.
Відчуття небаченої свободи накриває з головою - цілих три з половиною місяці жодних ранішніх прокидань! Насправді, саме вони дошкуляли мені найбільше, а зовсім не пари.
Але, менше з тим, я завершила перший свій магістерський рік в УКУ, завершила добре і, сподіваюсь, заробила-таки 100% стипендію. Тепер у мене лишається тільки трохи роботи, такої лінивої, ненапряжної, чисто-грошової. Сьогодні Бельгійське посольство таки видало мені мою візу, і уже через два тижні я сидітиму у Будапешті на березі Дунаю, питиму смачнюче угорське вино і казатиму собі "Дякую" за всі оці довгі й безкінечні нічні працювання, виснаження і втому. А потім я вирушу до Брюсселя і Ґента, а потім - на Чемпіонат європи з футболу, що взагалі претендує на головну подію мого життя. Потім я ще буду три деньочки у Кракові, і лиш потім - в Україну.
Сподіваюсь, потрапити цього літа на Шипіт, бо дитинство в моїй дупі таки грає доволі гучно. Не впевнена, чи не застара для цього невпинного фестивалю молодості й алкоголю, але Яся скомандувала - "Їдемо!" і я згодилась.
У серпні планую відвідати-таки на тиждень-другий Білорусь.

І ще я кину тут список книжечок, що прочитала останнім часом (там небагато, але це щоб не загубити):
читать дальше

Літо, рібята! Я уже майже забула, яке воно на смак.

А ще у мене є два секрети. Але я поки що про них вам не скажу.

@темы: ...висновків: життя минає..., відчувати життя на дотик, вєчная молодость, дихаю, опівнічне, подорожую, читаю

23:51 

Сьогодні я, здається, зрозуміла, про що повинен бути мій роман.

@темы: ...висновків: життя минає..., опівнічне

URL
02:31 

Я люблю "Голос країни". Я вважаю, що він робить величезну справу.
Кожного тижня він транслює три години хорошої якісної музики у прайм-таймі. Його рейтинги зашкалюють, і українці припадають до своїх блакитних екранів, щоб послухати джаз чи добрий рок-н-рол.
А крім цього шоу розказує історії. Ці історії багато про що. В тому числі, про толерантність.
У шоу прийшла дівчинка. І ця дівчинка лесбіянка. У неї дивовижний голос, низький і чуттєвий, її хочеться слухати, заплющивши очі, слухати усім тілом, кожним сантиметром шкіри. І мене аж підкинуло - найпопулярніший канал України у прайм-таймі в одному з найрейтинговіших шоу розповідає історію про лесбіянку, нарешті, нарешті, нарешті! Історія про "нетаку" любов у час, коли люди з нетрадиційною орієнтацією з’являються в українському медіапросторі тільки тоді, коли на них нападуть чергові радикали в балаклавах! Історія про людей, яких фактично не існує для українського ефіру! Історія Агати у Голосі країни - це, насправді, величезний крок вперед!
Але... Але вона не дуже приємна людина. І одразу ж у коментарі набіг натовп людей, які впевнені, що "вона така зла, бо її не їбуть" і що "бабі не хватає хуя".
Таки рано в Європу. Ой як рано.

@темы: опівнічне, музика, ...висновків: життя минає...

01:07 

Родилось в переписке с Настей, пусть тут полежит, хотя бы для того, чтобы потом, когда буду уже там, сравнивать)
нас обеих понесло

@темы: подорожую, опівнічне, дихаю, вєчная молодость, відчувати життя на дотик

00:25 

Очень-очень зла.
Я в январе еду на освобожденный Донбасс писать материал, и как-то грустно осознавать, что мне некого позвать с собой. Оля меня бросила (и с этим тоже нужно как-то учиться жить), а больше и просить некого - у кого кишка тонка, кто занят, кто плохая компания в дороге, а кому просто плевать. Мне очень не хотелось бы сидеть в Славянске, Краматорске или Бахмуте в одиночестве.
А еще меня пытаются заставить написать обзорный текст с конференцию, на которой я вообще не совсем собиралась быть (во всяком случае - все два дня - так точно).
И завтра очень рано вставать.
И к стоматологу в пятницу.
Я надулась и сижу злая.

@темы: ...висновків: життя минає..., вєчная молодость, з Україною в серці, опівнічне

00:35 

Сьогодні, чи то пак, уже вчора, моєму університетові виповнилось 400 років.
Мій шлях до Могилянки був захопливим і дивним, моє життя у ній - насиченим і яскравим. Я вдячна їй.
Вдячна, за шалене й безмежне відчуття свободи і власної гідності, за осіннього чистого Сковороду й пожовклу Контрактову площу. За холодні аудиторії й гулкі коридори. За жахливенні житловий відділ і деканат, за прекрасні кафедри літератури й інформатики. За Ботановичі, больнічку й КМЦ. За Плач Єремії у мій перший День Академії, за сльози захвату на кожній посвяті.За американську прозу ХХ століття, за моє і їхнє божевілля, за диплом-за-дві-доби. За моє навчання. За те, що зробила мене людиною.
У цьому університеті я навчилась жити. Тут я знайшла справжніх друзів, з якими хочеться вірити в "назавжди". З ними ми протоптали безліч стежок, проїхали безліч доріг, прочитали безліч книг. З ними ми пили горілку о восьмій ранку, сперечалися про європейські перспективи нашої країни, розшифровували Гайдеггера з його "ніщо ніщовіє у своєму ніщовінні". Ми з ними слухали музику, задихались від любові й сигаретного диму, плакали від захвату й болю. Гуртожиток на Харківському, кіно о четвертій ранку, 812 кімната, сон на двох під однією ковдрою. Лінині окуляри, Козаченко з сигаретами на сходах, чи не найяскравіші дні народження. Журавлікі, Троя, гітари, література, Оліна квартира на Героїв Дніпра. Квитки на потяги. Марихуана. Довіра. Щастя.
Моя Академія дала мені - мене. З усіма моїми тарганами й принципами, з усіма поглядами, перемогами й промахами.
І коли я думаю про місце, де я щаслива, там є ранній зелений травень і Радіо Квіт крутить щось із Бітлз. І мені двадцять, і я іду по залитому сонцем плацу. У мене по три пропущені семінари ледь не з кожного предмету, дві ненаписані есеї і вітер в голові. І я обіймаю своїх друзів, і я не думаю про завтра, і у мене попереду - довге, яскраве, інше життя. І я усміхаюсь.

@темы: ...висновків: життя минає..., vivat akademia!, відчувати життя на дотик, опівнічне, то всьо журавлікі!

23:38 

Что делать, когда все плохо?

@темы: ...висновків: життя минає..., діла душевні, біль, опівнічне

01:45 

У мене стільки всього в думках і у житті...
Я сиджу уже більш, ніж два тижні зовсім сама у спекотному душному Львові. Зараз пів на другу ночі, а сну немає - він зовсім відмовляється до мене приходити. Варто все розповісти спочатку? А де він, початок?
Я їхала до моря у чужих машинах, тренувала свою таку жахливу польську, намагалась жартувати і розповідати кльовим полякам про політичну ситуацію в Україні. За вікнами блимали краєвиди моєї країни, і я відчувала, що молода. Що насправді - усього лиш 24, а не уже 24, що я ще можу просто так вийти з дому, виїхати за місто і підняти руку - а раптом хтось зупинить машину й підкине мене хоча б кілька десятків кілометрів? За цьогорічний автостоп-ривок довжиною у 1000 кілометрів я познайомилась з купою кльових і цікавих людей і знову так гостро і так чітко відчула, що заради цього варто жити.
Я сиділа у затінку дерев на безлюдному острові й топила погляд у морі. Я ховалась від палючого полуденного сонця і дуже чітко розуміла, що не повернуся на роботу. Розуміла, що, мабуть, і моєму терпінню приходить кінець, мабуть, і з мене вже досить постійного нервового напруження, істерик і стресів. Мабуть, я вже наїлась НБН досхочу - і пора з цим зав’язувати. На морському узбережжі, де твоє життя є максимально простим - прокидання, вмивання, приготування їжі, лежання голяка на сонечку, купання в солоній воді, сон - такі речі усвідомлюються дуже чітко. Я надто довго провела у стані стабільного змертвіння й нудних робочих буднів.
Я приїхала до Львова, і повідомила начальницю про те, що маю того досить. Вислухала купу всього про свою невдячність і про те, що це лишиться на моїй молодій совісті. Усміхнулась. Відпрацьовую останні дні. Мені лишилось три дні до вихідних і сім - до повної свободи.
Я приїхала до Львова і пішла здавати вступні іспити. Це був тиждень, повний напруження і гарячкового неспокійного сну. Тиждень, коли тільки й тримало мене, що музика і сигарети. Тиждень, коли я знову виборювала собі право на освіту. Я вступила. І якщо все буде добре, через два роки я отримаю свій диплом спеціаліста з медіакомунікацій. І саме зараз, стоячи на порозі таких важливих для мене змін, я дуже чітко усвідомлюю, что все зробила правильно.
По-троху вмирає уже за моїми вікнами серпень. Втікає від мене літо, яке було таким дивним і таким збуреним.
Я пишу максі-фанфік по ГП, дуже багато над ним думаю і сподіваюсь, що він виходить хорошим. У всякому випадку, за майже-готових вісім розділів я майже добралась до завершення зав’язки.
А далі... Далі те, що створює цей настрій і що майже не замовкає в моєму плеєрі останнім часом.

Cкачать Сплин Рай в шалаше бесплатно на pleer.com

Cкачать Сплин Чудак бесплатно на pleer.com

Cкачать Життя починається знов бесплатно на pleer.com

Download Ednaswap Torn for free from pleer.com

Побажайте мені удачі. Вона мені знадобиться.

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу, подорожую, пишу, опівнічне, музика, дихаю, відчувати життя на дотик, ...висновків: життя минає...

00:58 

Прибалтика.
Вона стала раптовим вибором цього літа - сама не очікувала, а минуло кілька годин і оп-па! - квитки до Вільнюса у мене в кишені.
І мені важко уявити, як мені оце ще дотерпіти ці півтори місяці до моєї двотижневої свободи.
Прибалтика...
А може тут хтось уже там побував? Мені потрібні явки-паролі - де жити, де їсти, чим їздити?) шоб дьошево, бо я чогось зовсім не олігарх, а з вересня треба буде ще й за навчання платити.
ох. а я минають перші дні літа у вас?

@темы: ...висновків: життя минає..., опівнічне, подорожую

01:54 

Рано чи пізно, це мало вилитись на поверхню.
Я говорила про це давно - і дуже давно це мене лякало. Ми з ним надто різні, світоглядно різні, і живемо ми з ним на різних планетах.
Колись десь чула, що справжні закохані повинні дивитися не один на одного, а в одному напрямку. Ми з Женею не дивимось в одному напрямку, ми не дивимось один на одного, ми дивимось кожен у свій бік, і тільки любов змушує нас досі триматися один за одного. Так же не може бути вічно, правда?
Я встигла зненавидіти ведичну культуру за час зустрічання з ним. Він каже - щоб все врятувати, ми повинні ділитись нашими світами, давай я дам тобі якусь свою книжку - ти прочитаєш, зрозумієш і приймеш. А мені гидко її до рук взяти.
Я жалюгідна, заплакана і розтоптана. Кожна наша розмова про серйозне призводить до того, що мені не хочеться жити.
Нам по 24, ми три роки разом, і ми дуже один одного любимо. Ми постійно завдаємо один одному болю.
Це все якась затягнута дурна мелодрама, без сюжетних поворотів і з відкритим кінцем.
Мені чомусь здається, що скоро ми дійдемо до межі. І дуже боюсь цього.
Ми за 400 кілометрів один від одної, ідемо спати в розбурханих почуттях і з купою питань, які не мають вирішення.
Мені дуже важко, мені дуже гірко, мені дуже хочеться втекти кудись подалі. Бажано - від себе самої.

@темы: ...висновків: життя минає..., біль, діла душевні, опівнічне

01:36 

Мені оце щойно стукнуло 24.
Для мене завжди так - справжній підсумок, це не новорічна ніч, а семе День народження. Стаю старіша з кожним роком.
У прийдешньому році я з’їжджу у Чехію або Грузію (або і Чехію, і Грузію), втечу на кілька днів до Одеси, вступлю до Українського католицього університету на магістратуру медіакомунікацій, визначусь з напрямком журналістики, прочитаю 50 книжок, постараюсь частіше бувати в Києві, побуваю мінімум на одному рок-концерті, відправлю батьків на відпочинок до моря, не завагітнію, не вийду заміж, постараюсь не розгубити тих друзів, яких ще маю, завершу переклад "Джеймі...", з’їжджу до Криму і напишу про це статтю, таки попрошу когось про фотосесію...
Я зроблю ще багато чого.
А зараз у мене всередині уже звична пустка, яка буває лиш у День народження. Цей буде дуже самотнім.
уже минуло 36 хвилин з того моменту, як.

@темы: опівнічне, діла душевні, витинанки власних думок, відчувати життя на дотик, ...висновків: життя минає...

04:31 

Зараз пів на четверту ранку. І знаєте, що я роблю?
Я працюю. Ібо ці ідіоти ще досі засідають у Верховній Раді і ніяк не можуть узгодити державний бюджет.
Нардепи, роднінькі ви ж мої, що ж я вам поганого зробила, що я після свого 18-годинного робочого дня (уже 19 година іде, між іншим!) ви не відпустите мене спати, а?
Серця у вас нема(

@темы: ...висновків: життя минає..., опівнічне

00:21 

Коли я згадую часи навчання в Академії, мені чомусь в першу чергу згадується музика.
Море музики, океан музики, щодня - нова й нова, дивовижна й непередбачувана, вона кидає тебе в прірву, і ти летиш-лети-летиш... Вона може миттєво розтоптати тебе, змусити відчути справжній біль, а може піднести вище неба - й не відчуватимеш землі під ногами.
Стільки музики... в навушниках посеред заповненого вщерть автобуса №51 перед другою парою. З колонок РадіоКвіт на великій перерві на плацу. Наживо на одному з фестивалів. у Ліни на ноутбуці - одна з найкращих колекцій музики, що я знала. На сходах гуртожитку під гітару у сизому тумані диму. На квартирниках. У КМЦ під Лєночкінє фортепіано. У театрі - "голубкою" б’ється серце. На київських вулицях і підземних переходах - із капелюхом на підлозі для дріб’язку. На Трої, уже під дві гітари й пиво - у компанії найрідніших на той момент. У фільмах - години найдивовижніших тарантінівських і річевських треків. Роки мого навчання в Академії - це роки безперестанного відкриття все нових і нових треків і мелодій. Музика збивала нас з ніг, і чомусь зовсім не хотілось вставати.
Музика була такою різною. Від "Мертвого півня" й "Спліна", Океанів і Кіно до Бітлів, Джиммі Хендрікса й Джима Моррісона. Від "Квітня руїн" до Пінк Флойд. Від Яна Тірсена до Рея Чарльза. Сльози під Земфіру серед ночі, квитки за половину стипендії на Скорпіонз, українські народні - на два голоси з Ориною, крокування на пару з англійської під Боба Ділана. Дівішнікі з Чижом і його піснями о женском горе. Весняні безкінчені депресії з Радіохед у Олі на балконі. Надзвичайно красивий секс під Дайр Стрейтс. Запах марихуани й розмови про постапокаліпсис о п’ятій ранку з Бобом Марлі... Скільки ми переслухали музики? Ми пили її і захлинались нею. Нам ніколи не було її забагато.
Музика робила нас. ЛІпила нас - по-трохи, обережно, або й навпаки - різко й настирно.
Мені страшенно не вистачає тієї музики - музики-відкриття і музики-одкровення.
У новому університеті уже не буде її. Зрештою, мені уже не 18, і йду я туди зовсім не для того, щоб змінювати світогляд чи шукати однодумців.
Просто круто було колись ділитися з кимось навушником і разом завмирати, вслухаючись у інший світ.
Просто добре було, коли поруч були ті, хто цю музику розумів так само, як і ти.

@темы: ...висновків: життя минає..., vivat akademia!, музика, опівнічне

Рок-н-рол як стиль життя

главная