• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: подорожую (список заголовков)
16:38 

От є класне видання. Мені, в принципі, подобаються їхні тексти і те, що вони роблять. І я би хотіла для них писати.
А у них нема гонорарного фонду. От і зачєм так жить?
Туго в Україні з тревел-журналістикою, ох як туго.

Ну, зрештою, якщо ви знаєте когось, хто хоче мати у своєму виданні мої кльові колонки російською або українською про Ріо і Будапешт, а на перспективу - про Тенеріфе, Барселону і Індію, - маякуйте, чи шо.

Фоточки не менш кльової Олі Стальської додаються в комплекті, гг.

@темы: ...висновків: життя минає..., пишу, подорожую

01:07 

Щороку, коли вмирає серпень, ми з Дарцею слухаємо одну і ту ж пісню.




@темы: подорожую, опівнічне, музика, витинанки власних думок

12:50 

lock Доступ к записи ограничен

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
18:45 

Я погнала в світову столицю порно-індустрії, а ви тут держитесь, хорошего вам настроения и здоровья!
:)

@темы: подорожую

01:57 

У мене канікули.
Відчуття небаченої свободи накриває з головою - цілих три з половиною місяці жодних ранішніх прокидань! Насправді, саме вони дошкуляли мені найбільше, а зовсім не пари.
Але, менше з тим, я завершила перший свій магістерський рік в УКУ, завершила добре і, сподіваюсь, заробила-таки 100% стипендію. Тепер у мене лишається тільки трохи роботи, такої лінивої, ненапряжної, чисто-грошової. Сьогодні Бельгійське посольство таки видало мені мою візу, і уже через два тижні я сидітиму у Будапешті на березі Дунаю, питиму смачнюче угорське вино і казатиму собі "Дякую" за всі оці довгі й безкінечні нічні працювання, виснаження і втому. А потім я вирушу до Брюсселя і Ґента, а потім - на Чемпіонат європи з футболу, що взагалі претендує на головну подію мого життя. Потім я ще буду три деньочки у Кракові, і лиш потім - в Україну.
Сподіваюсь, потрапити цього літа на Шипіт, бо дитинство в моїй дупі таки грає доволі гучно. Не впевнена, чи не застара для цього невпинного фестивалю молодості й алкоголю, але Яся скомандувала - "Їдемо!" і я згодилась.
У серпні планую відвідати-таки на тиждень-другий Білорусь.

І ще я кину тут список книжечок, що прочитала останнім часом (там небагато, але це щоб не загубити):
читать дальше

Літо, рібята! Я уже майже забула, яке воно на смак.

А ще у мене є два секрети. Але я поки що про них вам не скажу.

@темы: ...висновків: життя минає..., відчувати життя на дотик, вєчная молодость, дихаю, опівнічне, подорожую, читаю

07:01 

Одне з найкоштовніших відчуттів при черговому візитові до Києва - відчуття повертання додому.

я прожила у Луцьку повних 17 років. Я любила це місто, усю його меланхолійну провінційність і повільність, його зелені каштанові вулиці, його старе й нове місто. Там я дорослішала і ставила собі перші свої "ґулі", там була моя школа, яку я теж сильно любила й люблю. Я поїхала звідти юною ідеалісткою, смішним підлітком, який думав, що він уже дорослий. Мабуть, це місто назавжди пам’ятатиме мене такою, адже там досі живуть мої батьки. І кожного разу, коли я засиджуюсь до ночі з єдиною подругою, яка у мене залишилась там, мама не може заснути і розриває мій телефон дзвінками.

У Львові я живу уже півтора роки, і так і не змогла його полюбити. Там є мій чудовий університет, який відновлює віру в людей і професію, там є кілька дивовижно затишних місць, зрештою, там перша наша з Женею спільна квартира. Туди люблять приїжджати мої друзі, і Женя почувається там, як риба в воді, і тільки я дивлюсь на вузькі бруковані вулички з якоюсь тягучою тугою в очах. Надміру цікаві до твого життя люди виснажують мене, і мені хочеться втекти кожного разу, як якась мила бабця вкотре спитає, чому я не перехрестилась біля церкви.

Київ забрав мене у свої обійми у мої 17 - і відпустив у 23. Шість київських років були різними, але назагал - це, мабуть, найщасливіший період мого життя. Він вільний і живий, і кожного разу, коли я вивалююсь зі свого поїзда на залюднений перон столиці, коли таксисти гаркають мені у вухо "Дєвушка, бєрьом таксі!", коли штовхаюсь у переповненому метро, коли виринаю на поверхню на такому світлому Подолі, серце щемить від радості - я вдома. Тут живуть мої друзі, які люблять мене, незважаючи на всі мої "але". Женя завжди мріятиме зліпити з мене мою "кращу версію", для мами я уже давно стала гірким розчаруванням, і тільки друзі готові щиро обіймати мене просто тому, що я є.

Києве лагідний, Києве весняний, Києве усміхнений! Привіт. Я дуже скучила за тобою.

@темы: ...висновків: життя минає..., відчувати життя на дотик, дихаю, подорожую

13:07 

Значит так. В комменты призываются Рыжий Самурай и Anaquilibria
Кроме трехнедельной поездки в Европу этим летом, Карпат и, возможно, Свитязя, я хочу в Беларусь. Так расскажите мне, чо там смотреть такого красивого-красивого! Особенно интересуют не памятники советской эпохи (при всем уважении к Брестской крепости) и природные благи (Беловежская пуща тоже в бан), а всякие замки и легенды времен Литвы. Я тут нагуглила Несвижскую и Мирскую крепости, там так красиво, как на фото? Да?
И вообще, лайфхаки по Беларуси! Чо кушать, где жить, на чем ездить, сколько надо денег)
Ну и - без Минска тоже не обойдется, так что пошли на пиво :)

@темы: ...висновків: життя минає..., подорожую

17:36 

Новий рік зустріла вся у сльозах, у Франику дуже дешева їжа і вино, надворі страшний мороз. Сиджу у Львові, нічого не роблю - у мене період реабілітації і відпочинку, дні тюленя, коли можна просто лежати в ліжку й дивитися серіали. Їм хурму, мені не подобається.
Все дуже дивно, і я не знаю, як ставитися до всього, що відбувається в моїй голові. Женя пропонує роз’їжджатися, я шукаю нову роботу, завтра треба їхати додому на Різдво. Дивлюсь "Человека в высоком замке", там жуть всяка. Нічого не читаю.
Вирішила, що пора таки прокачувати фріланс, але поки нічого для цього не роблю. у мене вихідні, я тюлень, ідіть в пєнь.
Тяжко трохи. Хочу прокинутися у квітні.

@темы: подорожую, діла душевні, витинанки власних думок, біль, ...висновків: життя минає...

01:07 

Родилось в переписке с Настей, пусть тут полежит, хотя бы для того, чтобы потом, когда буду уже там, сравнивать)
нас обеих понесло

@темы: подорожую, опівнічне, дихаю, вєчная молодость, відчувати життя на дотик

01:45 

У мене стільки всього в думках і у житті...
Я сиджу уже більш, ніж два тижні зовсім сама у спекотному душному Львові. Зараз пів на другу ночі, а сну немає - він зовсім відмовляється до мене приходити. Варто все розповісти спочатку? А де він, початок?
Я їхала до моря у чужих машинах, тренувала свою таку жахливу польську, намагалась жартувати і розповідати кльовим полякам про політичну ситуацію в Україні. За вікнами блимали краєвиди моєї країни, і я відчувала, що молода. Що насправді - усього лиш 24, а не уже 24, що я ще можу просто так вийти з дому, виїхати за місто і підняти руку - а раптом хтось зупинить машину й підкине мене хоча б кілька десятків кілометрів? За цьогорічний автостоп-ривок довжиною у 1000 кілометрів я познайомилась з купою кльових і цікавих людей і знову так гостро і так чітко відчула, що заради цього варто жити.
Я сиділа у затінку дерев на безлюдному острові й топила погляд у морі. Я ховалась від палючого полуденного сонця і дуже чітко розуміла, що не повернуся на роботу. Розуміла, що, мабуть, і моєму терпінню приходить кінець, мабуть, і з мене вже досить постійного нервового напруження, істерик і стресів. Мабуть, я вже наїлась НБН досхочу - і пора з цим зав’язувати. На морському узбережжі, де твоє життя є максимально простим - прокидання, вмивання, приготування їжі, лежання голяка на сонечку, купання в солоній воді, сон - такі речі усвідомлюються дуже чітко. Я надто довго провела у стані стабільного змертвіння й нудних робочих буднів.
Я приїхала до Львова, і повідомила начальницю про те, що маю того досить. Вислухала купу всього про свою невдячність і про те, що це лишиться на моїй молодій совісті. Усміхнулась. Відпрацьовую останні дні. Мені лишилось три дні до вихідних і сім - до повної свободи.
Я приїхала до Львова і пішла здавати вступні іспити. Це був тиждень, повний напруження і гарячкового неспокійного сну. Тиждень, коли тільки й тримало мене, що музика і сигарети. Тиждень, коли я знову виборювала собі право на освіту. Я вступила. І якщо все буде добре, через два роки я отримаю свій диплом спеціаліста з медіакомунікацій. І саме зараз, стоячи на порозі таких важливих для мене змін, я дуже чітко усвідомлюю, что все зробила правильно.
По-троху вмирає уже за моїми вікнами серпень. Втікає від мене літо, яке було таким дивним і таким збуреним.
Я пишу максі-фанфік по ГП, дуже багато над ним думаю і сподіваюсь, що він виходить хорошим. У всякому випадку, за майже-готових вісім розділів я майже добралась до завершення зав’язки.
А далі... Далі те, що створює цей настрій і що майже не замовкає в моєму плеєрі останнім часом.

Cкачать Сплин Рай в шалаше бесплатно на pleer.com

Cкачать Сплин Чудак бесплатно на pleer.com

Cкачать Життя починається знов бесплатно на pleer.com

Download Ednaswap Torn for free from pleer.com

Побажайте мені удачі. Вона мені знадобиться.

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу, подорожую, пишу, опівнічне, музика, дихаю, відчувати життя на дотик, ...висновків: життя минає...

09:26 

Я погуляла на мега-крутому гавайському весіллі, проїхала автостопом 1000 кілометрів, познайомилась з кльовими поляками і провела тиждень на безлюдному острові. А ще прийняла ряд важливих рішень.
Я врешті у Львові, я дуже хочу спати і в душ, але я обіцяю про все розповісти трохи згодом.

@темы: то всьо журавлікі!, подорожую, дихаю, діла душевні, відчувати життя на дотик, ...висновків: життя минає...

00:58 

Прибалтика.
Вона стала раптовим вибором цього літа - сама не очікувала, а минуло кілька годин і оп-па! - квитки до Вільнюса у мене в кишені.
І мені важко уявити, як мені оце ще дотерпіти ці півтори місяці до моєї двотижневої свободи.
Прибалтика...
А може тут хтось уже там побував? Мені потрібні явки-паролі - де жити, де їсти, чим їздити?) шоб дьошево, бо я чогось зовсім не олігарх, а з вересня треба буде ще й за навчання платити.
ох. а я минають перші дні літа у вас?

@темы: ...висновків: життя минає..., опівнічне, подорожую

16:25 

Я дійшла до того, що жутко не люблю свою роботу.
Одеса була тепла і ніжна, вона обійняла нас справжнім літом, запахом полуниць і стиглих яблук. В Одесі все здавалось таким простим і легким - є море, є сонце, є теплий вітер - чого тобі іще треба? Одеса огорнула розпеченим піском і солоною водою, торкнулась першою нерівномірною засмагою плечей. В Одесі хотілось довго-довго гуляти зеленими вулицями, вдивлятися у вікна невисоких будинків, хотілося пірнати в синє море й стрибати в синє небо. В Одесі хотілося цілуватися - ледь не на кожному перехресті, хотілося носити легкі сукні і підставляти сонцю уже поцятковане ледь помітними веснянками обличчя. В Одесі хотілося жити. Там глибоко й добре спалося.
В Одесі ми слухали "Пятніцу" наживо, і музика творила дива - перетворювала совковий і затхлий Палац спорту на диво-острів Ямайку, сонячну і теплу, і хвилі музики котилися-котилися і накривали нас з головою. Від тієї музики хотілося плакати. Він тієї музики хотілося сміятися. І обіймати його - сильно-сильно-сильно, шепотіти у вухо - ми разом три роки, чуєш? це ж так багато для нашого такого ще молодого життя! Стукати легенько долонькою по грудях навпроти серця (Спроси меня: Кто ты? - Никто. Но я здесь навсегда). "Пятніца", моє одеське щастя!
В Одесі було багато друзів. Багато сміху й галасу, багато піших прогулянок - через місто навпростець. В Одесі було багато простоти і не треба було тримати обличчя, і можна було бути собою і відпочити - від себе ж.
Одеса - це відчуття якогось безперервного карнавалу, і робота там зовсім не сприймалась як щось обтяжуюче. Вона була просто прикрим дрібним обов’язком. Але тут, у Києві, все інакше. Тут мене все еще обіймають мої друзі, і місто моєї молодості тримає у своїх великих теплих долонях - мені тут добре. Але робота тисне на плечі з величезною силою, з такою, що лінь прокидатися вранці.
Завтра вранці мені до Львова, і мені хочеться вити від думок про те, як мені буде працюватися там. До відпустки ще місяць і три тижні.
Згорнутися б калачиком у Жені на колінах і розповідати б йому казки про пісні цвіркунів за нашими вікнами.


Cкачать 5'nizza Але бесплатно на pleer.com

@темы: подорожую, музика, дихаю, діла душевні, відчувати життя на дотик, ...висновків: життя минає...

17:37 

На роботі твориться такий якийсь адовий піздєц, що мені більше за все хочеться на ручки.
Я сплю і працюю, працюю і сплю. Ще деколи - але насправді дуже рідко - їм. Ще деколи заповзаю до Жені на коліна і нию, розмазуючи соплі-сльози, про те, як мене все дістало і де я бачила свою геніальну кар’єру і як я хочу не працювати більше жодного дня в своєму житті.
Але - що толку ревти і нити, змінити все одно нічого не можна, і це якась безвихідь)
Зате у четвер я їду до Одеси, і там буде тепло і буде море, якого я не бачила вже - о горе мені! - цілих майже 4 роки) Там буде концерт "Пятніци", там буде внєзапно багато друзів, там буде майже три дні відпочинку і релаксу і ще один день роботи.
Я знову сіла за вишивання, і знову засумувала, прикинувши, що мені його ще кууупу треба зробити.
З Беліва не читала жодного тексту, у мене тупо не вистачає на це часу і бажання.
Тепло все ніяк не приходить до Львова, це якась така печаль, що аж серце щемить.
Як справи у вас? Розкажіть, поки я пишу новини про Лубківського і СБУ)

@темы: ...висновків: життя минає..., подорожую

08:46 

Якщо коротко - я в Україні, я набила собі у Варшаві тату (я трохи їбанько) і я іду спать.

@темы: подорожую, дихаю, ...висновків: життя минає...

16:09 

Тепер у мене є замічатєльна історія про те, як ми з Олею вирішили поїхати уНорвегію, отримали візу майже на місяць, а в результаті запізнились на літак і весь цей час будемо де завгодно, тільки не в Норвегії) зараз у Варшаві сидимо у грузинському ресторані, чекаємо на свої хачапурі і зупу харчо і п`ємо червоне вино) за кілька годин вирушаємо до Кракова, післязавтра думаємо до Гданська, а потім до Бельгії. Я поки не знаю, коли повернусь в Україну, іце замічатєльно)

@темы: подорожую, відчувати життя на дотик

13:30 

Київ, як завжди, огорнув дружнім теплом і метушнею людей.
Я люблю його, і, здається, скоро таки заведу календарик, щоб червоним маркером закреслювати в ньому дні до того моменту, поки не попрощаюся нарешті з зарозумілим і пафосним Львовом.
Цього разу я затрималась у столиці на довше, ніж планувала - і пробула тут майже тиждень. Сьогодні у мене потяг до Луцька, там я пробуду до наступного вівторка, а потім - до Львова. Там зачекався на мене мій Тігрокот (і я, направду, таки свиня, що так надовго його залишила).
Документи на візу до Норвегії подано. На диво, не виникло жодних заминок і проблем - усі папери були оформлені правильно. Тепер лишається сподіватися, що візу нам дадуть таки раніше за 21 квітня, коли нам треба буде вже вирушати з Луцька до Варшави.
Загалом, наша подорож складається якось так. Спочатку з Луцька виїжджаємо до Варшави, звідти літаком - до Осло. У столиці Норвегії пробудемо повних три дні, житимемо у студента з Бразилії, якого знайшли на Каучсьорфінгу. Одну ніч спатимемо в аеропорту)) Потім - знову до Варшави, звідти літаком до Брюсселю. Там нас до Ґенту забере братанєц. У Бельгії ми пробудемо ще три дні. Оля дуже хоче до Брюгге, а ще один день думаємо присвятити Антверпену і Рубенсу. Я там вже була, але Рубенса багато не буває))) Після цього всього марафону повертаємося в Україну через ту ж таки Варшаву. На все про все - 7 днів за кордоном і 8 днів відпустки)
Дуже хочемо на фьорди і в музей Мунка, хочемо подивитися на холодне море і подивитися на норвезькі гори.
Моя Норвегія звалилась на мене дуже неочікувано, і, сподіваюсь, мене не розчарує.
А як справи у вас?

@темы: ...висновків: життя минає..., подорожую

15:36 

ПАЦАНИИИИИ!
Я через місяць їду в Норвегію!!!

@темы: ...висновків: життя минає..., відчувати життя на дотик, дихаю, подорожую

22:54 

Я писатиму про свої подорожі.
Я сиджу у Львові зовсім сама, мою тутешню самотність зараз розділяє тільки кіт, і мені так гірко, що я зараз дуже мало подорожую. Знаєте, буває такий дивний стан, коли впадаєш у майже беззмістовну і нікому не потрібну ностальгію.
Я хочу зараз це згадувати. У мене багато історій про те, який гарний харківський вокзал, який солодкий сон в наметі у горах над Балаклавою чи який на смак поцілунок в поїзді Чернівці-Ковель. У мене багато спогадів. Мені хочеться про них поговорити.
Спершу, мабуть, про улюблене.
Автостоп. 3499 кілометрів за 14 днів. Луцьк - Рівне - Київ - Полтава - Диканька - Харків - Донецьк - Маріуполь - Сімферополь - Балаклава - мис Інжир - Херсон - Дніпропетровськ - Київ - Луцьк.
Одна з найтепліших і таких довгих моїх історій. Серію першу "Луцьк-Рівне-Київ-Полтава-Диканька" чекайте завтра.
Гарної п’ятничної ночі!



Download Pink Floyd Nobody Home for free from pleer.com

@темы: ...висновків: життя минає..., дихаю, музика, пишу, подорожую, то всьо журавлікі!

01:17 

Я давно не писала. Не те, що є, про що написати зараз, просто...
Просто уже 23 грудня, а у Львові дощ. У Львові холодно й гидко, ми з Тігрою ховаємося у своїй квартирі й закутуємось у ковдри. Женя поїхав до Києва, тепер можна пити пиво прямо в ліжку і заїдати його сосисками, можна запрошувати подруг і пити з ними вино, можна нічого не готувати й вести типовий холостяцький спосіб життя. Можна слухати рок-н-рол на всю гучність моїх колонок, і не зважати на чиїсь протести. Можна курити й не чистити гарячково після того зуби. Можна от хоч зараз встати і піти в магазин за м’яском)
Але краще б він таки нікуди не їхав. Без нього усе не так.
Я була в Луцьку, була в Києві, бачилась з друзями й подругами, гуляла рідними вулицями, вкотре відчула, на скільки столиця - моє місто. От те саме "моє", в якому так легко дихається і думається. В якому відчуваєш, що ти на своєму місці.
У Львові встановили новорічну ялинку, і ми з Женею вирішили, що вона схожа на ЯЙЦО. Але ярмарок на проспекті Свободи гарний, і навіть трошки того настрою новорічного додає.
Цього тижня приїде брат. І я вже з нетерпінням чекаю на його приїзд.
Коли мене питають, що нового в моєму житті, я відповідаю - заставка на робочому столі і зачіска. Так, я тепер майже постійно схожа на Герміону Грейнджер і страшенно з того задоволена.
А ще мені потрібна страшенно сексуальна вечірня сукня на один вечір.
А ще сьогодні помер Джо Кокер. І від цього страшенно сумно.
Таке. А як справи у вас?

@темы: подорожую, опівнічне, музика, діла душевні, ...висновків: життя минає...

Рок-н-рол як стиль життя

главная