• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: то всьо журавлікі! (список заголовков)
00:35 

Сьогодні, чи то пак, уже вчора, моєму університетові виповнилось 400 років.
Мій шлях до Могилянки був захопливим і дивним, моє життя у ній - насиченим і яскравим. Я вдячна їй.
Вдячна, за шалене й безмежне відчуття свободи і власної гідності, за осіннього чистого Сковороду й пожовклу Контрактову площу. За холодні аудиторії й гулкі коридори. За жахливенні житловий відділ і деканат, за прекрасні кафедри літератури й інформатики. За Ботановичі, больнічку й КМЦ. За Плач Єремії у мій перший День Академії, за сльози захвату на кожній посвяті.За американську прозу ХХ століття, за моє і їхнє божевілля, за диплом-за-дві-доби. За моє навчання. За те, що зробила мене людиною.
У цьому університеті я навчилась жити. Тут я знайшла справжніх друзів, з якими хочеться вірити в "назавжди". З ними ми протоптали безліч стежок, проїхали безліч доріг, прочитали безліч книг. З ними ми пили горілку о восьмій ранку, сперечалися про європейські перспективи нашої країни, розшифровували Гайдеггера з його "ніщо ніщовіє у своєму ніщовінні". Ми з ними слухали музику, задихались від любові й сигаретного диму, плакали від захвату й болю. Гуртожиток на Харківському, кіно о четвертій ранку, 812 кімната, сон на двох під однією ковдрою. Лінині окуляри, Козаченко з сигаретами на сходах, чи не найяскравіші дні народження. Журавлікі, Троя, гітари, література, Оліна квартира на Героїв Дніпра. Квитки на потяги. Марихуана. Довіра. Щастя.
Моя Академія дала мені - мене. З усіма моїми тарганами й принципами, з усіма поглядами, перемогами й промахами.
І коли я думаю про місце, де я щаслива, там є ранній зелений травень і Радіо Квіт крутить щось із Бітлз. І мені двадцять, і я іду по залитому сонцем плацу. У мене по три пропущені семінари ледь не з кожного предмету, дві ненаписані есеї і вітер в голові. І я обіймаю своїх друзів, і я не думаю про завтра, і у мене попереду - довге, яскраве, інше життя. І я усміхаюсь.

@темы: ...висновків: життя минає..., vivat akademia!, відчувати життя на дотик, опівнічне, то всьо журавлікі!

09:26 

Я погуляла на мега-крутому гавайському весіллі, проїхала автостопом 1000 кілометрів, познайомилась з кльовими поляками і провела тиждень на безлюдному острові. А ще прийняла ряд важливих рішень.
Я врешті у Львові, я дуже хочу спати і в душ, але я обіцяю про все розповісти трохи згодом.

@темы: то всьо журавлікі!, подорожую, дихаю, діла душевні, відчувати життя на дотик, ...висновків: життя минає...

22:54 

Я писатиму про свої подорожі.
Я сиджу у Львові зовсім сама, мою тутешню самотність зараз розділяє тільки кіт, і мені так гірко, що я зараз дуже мало подорожую. Знаєте, буває такий дивний стан, коли впадаєш у майже беззмістовну і нікому не потрібну ностальгію.
Я хочу зараз це згадувати. У мене багато історій про те, який гарний харківський вокзал, який солодкий сон в наметі у горах над Балаклавою чи який на смак поцілунок в поїзді Чернівці-Ковель. У мене багато спогадів. Мені хочеться про них поговорити.
Спершу, мабуть, про улюблене.
Автостоп. 3499 кілометрів за 14 днів. Луцьк - Рівне - Київ - Полтава - Диканька - Харків - Донецьк - Маріуполь - Сімферополь - Балаклава - мис Інжир - Херсон - Дніпропетровськ - Київ - Луцьк.
Одна з найтепліших і таких довгих моїх історій. Серію першу "Луцьк-Рівне-Київ-Полтава-Диканька" чекайте завтра.
Гарної п’ятничної ночі!



Download Pink Floyd Nobody Home for free from pleer.com

@темы: ...висновків: життя минає..., дихаю, музика, пишу, подорожую, то всьо журавлікі!

13:16 

Трошки про мої вихідні. Зовсім трошки.
читать дальше

@темы: то всьо журавлікі!, подорожую, дихаю, відчувати життя на дотик

00:53 

Це були такі моменти, коли дуже різно, дуже чітко і дуже яскраво розумієш, для чого живеш.
Сосновий ліс шумів десь над нашими головами, перегукувались птахи, щасливо і збурено стукотіли наші серця.
Вогнище палало, кидаючи відблиски на наші обличчя. І нікуди не треба було спішити, і не було в головах і думки про набридливу роботу, до якої треба повертатися уже в понеділок. Київ, війна гроші, робота і її метушня - це все було дуже несправжнім. Цьому тут не було місця.
Натомість, було місце сміхові. Попелу і сажі. Долоням, перемазанним соком ожини. Подряпанним ногам. Запаху шашлику. Музиці. Склянці віскі. Нашому маленькому кінотеатру під відритим небом. Пробіжкам босоніж до води. Друзям.
У такі моменти дуже чітко відчуваєш єднання. У такі моменти радості стільки, що забуваєш про образи.
Ти живеш.
І коли промені сонця будять тебе, пробиваючись у намет, ти прокидаєшся з посмішкою, не зважаючи на недосипання.

Я ніколи не погоджуся з тим, що гроші дають свободу. Вони, навпаки, роблять тебе залежним.
Свобода в твоєму серці. Чуєш, воно стукотить у твоїх грудях?
Тук-тук.

@темы: відчувати життя на дотик, діла душевні, опівнічне, то всьо журавлікі!

14:24 

Через тиждень Шипіт, а з наших щось і не чухається навіть ніхто))
минулого року, повертаючись з Шипоту, ми з Женею мусили співати шість пісень на Львівському вокзалі під гітару і бубєн, шоб нас впустили в маршрутку до Києва, бо в нас не вистачало грошей. Ех. хороші були часи.
А цього року на Шипіт я не їду. Взагалі, буде дуже дивне літо.
А ще я відгуляла в суботу Конвокацію і розпрощалась з Академією уже остаточно. Я про це ще напишу, а зараз тільки заллю кілька найяскравіших фоток з гулянки на кораблі, і піду дописувати новину про Донецьку прокуратура. Робота у вихідний день така печальна((




@темы: ...висновків: життя минає..., vivat akademia!, витинанки власних думок, музика, подорожую, то всьо журавлікі!

13:33 

Дуже важко пояснити, що таке Шипіт тим, хто там ніколи не був. Мабуть, для кожного Шипіт свій.
Для мене Шипіт - це повітря. Це ковток крижаного гірського повітря, такого п'янкого, що збиває подих, такого потужного, що в ньому захлинаєшся. Шипіт - це, перш за все, гори.
Як довго я не була в горах? Як довго я не була в Карпатах? Зараз навіть здається, що не була там вічність. Я не була там надто довго, так довго, що тільки хапаюся здивовано за голову - як же я змогла так довго дихати без них?
Шипіт - це гори, це небо, це повітря. Це пекуче сонце й суворі хмари, це відблиски багаття у рідних очах й чорні від чорниці руки, це трави, що сягають пояса, це стільки свободи, що хочеться кричати. Це крижані обійми Шипітського водоспаду, зимна вода на шкірі, вітер і краплі, краплі, краплі... Шипіт - це тримати за руку й грітися в обіймах, це сміятися з жартів і співати під гітару, це лежати горілиць на землі й тонути в синьому небі. Шипіт - це ніч і близькі зорі, це алкоголь, що обпікає горло й зігріває тебе зсередини. Шипіт - це, зрештою, друзі. Дивні, дикі, п'яні, смішні, шалені - мої друзі, з якими хочеться розділяти такі моменти. Шипіт - це ватра. Це вогонь, що обпалює, дихає на тебе гаряче й палко, це стовб іскор, що зривається до небес, це бій барабанів, що співпадає зі стуком твого серця. Це люди - вільні, захоплені, щасливі. Люди, які хоча би зараз, хоча би в цю хвилину не думають про погане.
Шипіт - це музика. Це стільки музики, що в ній купаєшся, ніжишся, пливеш, стільки музики, що вона завойовує тебе всю, нокаутує, і ти вже не можеш звільнитися від її магії. Це гітари, барабани й бубни, це флейти, скрипки, окарини, це голоси - жіночі й чоловічі, - що сплітаються в один надзвичайно потужний і сильний голос, і цей голос всотується в твою шкіру, дістається аж до серця, хапає його так міцно, що серце - ошаліла від волі пташка - б'ється об ребра, прагнучи вирватися й лишитися тут назавжди.
Шипіт - це кохання. Гарячі руки й запалені очі, жаркі поцілунки й переплетіння пальців, його губи на моїй шкірі, долоні - шерхкі й загрубілі, доторки, жар. Це відчуття, що він - мій, а я - його, відчуття того, що ми не просто разом, ми - одне. Зрештою, дотракійці вірять, що все найважливіше в цьому житті відбувається під відкритим небом.
Шипіт - це відпочинок від брудного й запиленого Києва, від метушливого й сірого натовпу в метро, від напруги довгого робочого тижня й власних важких думок, що висіли гирями на шиї, тягнучи донизу.
Шипіт - це країна, де ночує сонце.
Я буду сумувати за тобою, Шипоте. Чекай мене наступного року.

Воловець, ранкові прокидання, в очікуванні київського потяга
крижані обійми Шипоту
наша з Женькою чергова невдала фотка
у передчутті
Шипіт, місце, де хочеться дихати
Ватра. Вогонь моєї душі
Ватра. Воля
О, не журися за тіло!
Ясним, вогнем засвітилось воно,
чистим, палючим, як добре вино,
вільними іскрами вгору злетіло (с.)


п.с. За фото дякую Олі Стальській та Галі Марченко.

@темы: то всьо журавлікі!, подорожую, музика, дихаю, діла душевні, відчувати життя на дотик

15:29 

Колись я згадуватиму вас як тих, хто давав мені сили жити.
Шкода, що жодного з вас не було поруч вчорашньої ночі.
Віталічка, Леся, озеро Алмазне, ліс, щастя, свобода. І Моррісон на моїй футболці, звісно Початок червня 2013 року

момент щирості

@темы: біль, дихаю, то всьо журавлікі!

13:49 

Знаєте, я багато різного піздєца бачила за своє життя, але...
Але щоб доволі тверезий чувак розбив трьохлітрову банку з кампотом об голову абсолютно нетверезого чувака абсолютно ВИПАДКОВО, щоб кампот облив нетверезого чувака і абсолютно тверезу його подругу, що сиділа прямо за ним, з ніг до голови, щоб у нетверезого чувака був розфігачений ніс до крові, а у подруги текла кров з порізів на руках, це все відбувалось о четвертій ранку, І ВСІ БУЛИ З ТОГО ШАЛЕНО ЩАСЛИВІ І НІХТО НАВІТЬ НЕ ЗАМАТЮКАВСЯ - таке, певно, я бачу вперше.
А потім ми з Віталею, регочучи, стояли посеред кімнати у мокрій і липкій одежі і витряхали на підлогу консервовані черешеньки (Віталя - з-під сорочки, я - з ліфчика), реготали, як божевільні, замазували один одній порізи перекисом водню, а Йосип у цей час гарячкого вибачався і збирав по всій підлозі і ліжку дрібні скельця, щоб ми ще й не потопталися по них босими ногами.
Це було епічно, рібята.
Віталя, з Днем народження! Твоїх 22 я точно запам’ятаю надовго!

@темы: то всьо журавлікі!

18:38 

День народження пройшов пречудово. Він був надзвичайно... світлим. Так, світлим - найправильніше слово, мабуть.
У мене тепер є дві футболки з Джимом Моррісоном :) І свічки - афігєнні свічки, треба сказати. І два шарфи, ги. І светрик. Ну і косметики нової якісної теж додалося. Звісно, Петренко з її панчохами (панчохи, уявляєте? Дві пари! Червоні й чорні!) ніхто не переплюнув. Але склянки для віскі теж дуже кльові.
Ну і головне - бубон! Нарешті ми знову збиратимемось і гратимемо. Я так скучила за співом, ви би знали! Минулої холодної зими тільки це й зігрівало мене, якщо чесно.
Окреме дякую Златі. Мені ще ніколи-ніколи ніхто не писав текстів у подарунок.
Мені вже 22, рібята. Цілих двадцять два роки. Колись мені здавалося, що у двадцять я вже буду дорослою. Так от, у двадцять я дорослою не була. А тепер уже стала.
Рібята, мені вже двадцять два.

@темы: відчувати життя на дотик, vivat akademia!, то всьо журавлікі!

01:09 

Шота у міня стока праблєм, стока праблєм... Пайду-ка я нап'юсь.
Ну да, у нас тут дєвішнічєк. Прівєт, Оля, прівєт, Слабадюня, прівєт, Бехеровка.
Я сьогодні буду п'яна. І не зважаючи на сніжні завали за вікном, у нас вдома сьогодні буде тепло.

@темы: то всьо журавлікі!

16:33 

А за вікном майже весна, і я знову бачу світ - контактні лінзи - найкращий винахід людства.
П’ятниця, і сонце, і попереду два вихідних, а проблеми... проблеми були і будуть завжди, від них нікуди не подінешся і не сховаєшся. Завтра починається весна, на вихідних у мене не буде Інтернету і грошей, зате буде багато любові й сексу. А це, зрештою, не так-то вже і погано :)
Мені сьогодні запропонували ще одну роботу. Бабло пабєждаєт зло.
У мене сонячний настрій, рібята. Бо ці божевільні + 12 в останній день листопада прогрівають мою душу.
Сьогодні я питиму на Трої. Сьогодні мені обов’язково буде весело.
Життя - чудова річ. Як не крути.

@темы: ...висновків: життя минає..., то всьо журавлікі!

14:11 

От розкажу вам сікрєт.
Я, треба сказати, не дуже люблю танцювати. Можливо, тому, що ставлення до музики у мене специфічне, і під звичайне туц-туц-туц я дригатись ні магу. А рок-н-рол на діскатєках не крутять, тому я на них не ходжу класу едак з 10, ну і... Ну і так вже вийшло, що як такого танцювального досвіду у мене зовсім небагато.
Ну але ладно, сама подригатись я ще можу. І ніби навіть непогано виходить деколи. Але я зовсім не вмію танцювати в парі. Ну, себто, це ж хлопець повинен вести? І він намагається вести, а я не розумію, що від мене хочуть, ну і... Ну і ужас виходить.
А от вчора я відтанцювала в Портер-пабі з Женею три грьобаних години. І маю підозру, що доволі таки непогано відтанцювала. Аж думаю навіть трохи переглянути власне критичне ставлення до своїх танцювальних здібностей.
Вчора був чудовий вечір. Вечір, коли мені дуже хотілося сказати Жені про те, що я його люблю. Але я обрала варіант простіший - я його просто цілувала так, що паморочилось в голові.
Вчорашній вечір був наскрізь просякнутий сміхом, сигаретним димом і музикою. Вчора було добре.

А сьогоднішній ранок похмурий, злий, і мені, як завжди, зовсім не хочеться іти в Академію. Бу.

@темы: ...висновків: життя минає..., vivat akademia!, відчувати життя на дотик, музика, то всьо журавлікі!

11:22 

День Академії пройшов харашо.
Нє, ну правда, Піккардійська терція наживо та ще й на шару - це щось! А окрім всього, 15 жовтня в Могилянці можна побачити купу своїх знайомих, які вже випустились давним-давно. Вчора, оно, надибала Остапа. Ех.
А ще День Академії - нагадую для нєсвєдущіх: першої Академії у Східній Європі, заснування 15 жовтня 1615 року - це Троя. Я так давно тут не була! І давненько тут не було так весело і тепло.
День Академії пройшов харашо. Але - пройшов, і харашо.
Доброго ранку, рібята! Гарного вам дня!

@темы: vivat akademia!, то всьо журавлікі!

21:38 

-Оля...
-А?
-А давай джина їбаньом!
-А давай!

Найкраще завершення важкого дня :)

@темы: то всьо журавлікі!

17:16 

Робити нема чого від слова "зовсім".
Я вбиваю час, хоча могла би бути на парі. І, взагалі, я дарма туди не пішла. Оля відсипається вдома після не надто легкої для неї ніченьки - а нема чого без мене пити, буде знати, от! Інформатики сидять десь на Троєщині, в Академії тільки Ліна, та і та вчиться. Рібята, ну де ви всі? ну йомайо, ну п*ятниця ж!
Я чомусь роздратована, ох уж еті женскіє цикли.
Зате я написала хороший текст сьогодні і це на даний момент єдине, що гріє.
Плююся на себе, що не взяла до Академії ноут, бо тоді можна було би написати ще щось. Розділ "Грому", до прикладу, я ніби трошки уявила його собі вчора перед сном. Але - розлінувалась зовсім, ноут в універ не поперла, тепер сиджу в бібліотеці за тугим загальним компом, гиги. На вулиці - жовтень, Київ і трохи холодно. У мене в навушниках переважно Beatles, The Doors і Океан Ельзи. А ще я завтра їду в Тернопіль.
Я мушу чимось зайняти себе до сьомої вечора. Сьомої! Ще три грьобаних години.
Пошукати схему вишивки сорочки для Жені, чи шо?
Б*юся головою об лід. Паднімітє мнє настраєньїце, а?

@темы: ...висновків: життя минає..., vivat akademia!, подорожую, то всьо журавлікі!

12:42 

Мда, вот і попили вчора віскаря в сімейній обстановці...
Задумка була проста, як двері: ми з Олею і Ліна з Яном вирішили, що було би кльово посидіти, потриндіти і випити трошки коньячку. Ну, па-сємєйнаму так, без зайвого напрягу і всякого такого. Ну, так все і почалось. А потім прийшов Женя, який сурово вирішив пити чай, а потім прийшов Валік, а потім Свят, а апофеозом стала поява серед ночі обдовбаного Шеремета з травою)))
в хаті - бардак, народ тільки розгрібся по домам, а я сиджу, п*ю чайочок. Патусілі рібята)))

@темы: то всьо журавлікі!

15:19 

Сиджу, п'ю гарячий чайочок. Я прихворіла, рібята.
Тому що вчора була впевнена, що не замерзну в майці, і що нічого мені не буде, якщо я вночі прогуляюся трохи босоніж по проспектам. Вчора я була п'яненька, а сьогодні прокинулась з таким голосом і таким шаленим болем у горлі, що й ну. Ковтати боляче. Температурка трохи є. Але жизнь всьо равно прєкрасна.
Учора була посвята, була текіла, був коньяк, і вино було. Був КМЦ і сходи, купа п'яного і веселого народу, гітари і такоє всякає прочєє. Вчора був Женя і розмови на всілякі сумні і серйозні теми. Вчора було добре.
А сьогодні є чайок, і шоколад, і ковдра. І на сьому вечора поїду на Поділ, куплю собі кави на Поштовій, піднімусь Андріївським вгору і заберу Женю з роботи. У мене вимкнений телефон, у мене починається осінь. І все прекрасно.

@темы: то всьо журавлікі!, відчувати життя на дотик, vivat akademia!, ...висновків: життя минає...

01:55 

Я була на Мед Хедсах сьогодні, да.
Мені треба був відпочинок - я його мала. А зараз - спати, спати, спати, ібо шо?
ібо завтра треба оформити диплом - ну, главнає, шоб красіва. Все буде нормально з тим дурацкім дипломом. У мене навіть у думці немає, щоб щось пішло не так.
А 17 у нас випускний виявляється, да! Ну, випускний журавлячий. Спочатку до Яна в ресторан, потім на Троєщину - на дах! Хочу-хочу-хочу-хочу!
Коротше, 15 травня у мене починається казка, а не життя. Спочатку - випуск, потім - оформлення і придумування віньєтки журавлячої, ну і фотографування, власне, потім - На три дні на Київське море з наметами, потім - на вихідні у Чернівці з Валіко. Не жизнь - маліна.

А ше я маю купу думок більш філософського змісту в себе в голові, але напишу їх завтра, да. Бо зараз помру від недосипу.
Всім добраніч.

@музыка: Мед Хедс, канєшна

@настроение: втома

@темы: ...висновків: життя минає..., vivat akademia!, витинанки власних думок, музика, опівнічне, подорожую, то всьо журавлікі!

Рок-н-рол як стиль життя

главная