Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: футбол (список заголовков)
20:23 

Як же хочеться плакати.
У мене ж квитки на 1/8, пацани, як же ви можете так мене підводити?!

@темы: футбол

15:03 

Я зараз не дуже популярну річ скажу про можливу дискваліфікацію збірної Росії з футболу на Евро.
Дурниці це, я вважаю. Відморозків, які кидалися стільцями і влаштували безлад на стадіоні, треба ув’язнювати. І здирати з них штраф. З них, а не з офіційної збірної.
Можливо я помиляюсь, але офіційна збірна не може контролювати хулів. І хулам до того, що збірну оштрафували на шалені гроші й пригрозили виключенням з турніру, абсолютно фіолетово. Навіть результат гри не дуже-то впливає на те, підуть вони бити фанів противника чи ні. Це їхня культура. У свої далекі-далекі часи ми ходили закидувати камінням автобус "Карпат" незалежно від того, виграла "Волинь" того дня, чи програла. Я була підлітком і тоді здавалось, що це заїбісь як прикольно. "Волинь" регулярно платила штрафи ПФЛ. Жодному з нас навіть не висунули звинувачення.
Російські фани показали себе з дуже неприємного боку. Але хай вони за це і розплачуються.

@темы: футбол

11:05 

Сьогодні, блін, усі тренери. І кожен зробив би усе краще за Фоменка з Шевченком.
Не люблю читати фейсбук після футбольних матчів.

@темы: футбол

23:33 

Коротко про гру "Динамо"

@темы: футбол

12:34 

14:21 

Сиджу на роботі в тихенько так, шоб ніхто не здогадався дивлюся запис вчорашньої гри Бразилія - Німеччина, бо вчора бездарно протупила і не подивилась.
От як я могла пропустити цей матч???
А взагалі, цього року в мене з Чемпіонатом світу якось ну зовсім не складається. Уже фінал близько, а я щось вічно не маю часу-сил-бажання-натхнення для футболу. І компанії теж не маю, на жаль. Біда.

@темы: футбол

23:14 

А Динамо якось внєзапно виграло Кубок України. Так приємно, так приємно!
Ми майже 5 років у Шахтаря не вигравали)
І ультрас чудові. І донеччани, і кияни - просто дивовижні.)

@темы: футбол

13:47 

Мабуть, я таки достатньо охолонула і переболіла, щоб спробувати про все написати об'єктивно.
У вівторок у Парижі був провал. У вівторок у Парижі цинічно, грубо й різко розтоптали наші надії. У вівторок було дуже і дуже боляче.
Втративши Олександра Кучера і Артема Федецького після гри у Києві, Михайло Іванович отримав велику проблему у захисті й півзахисті, закрити яку не вдалося ні Роману Безусу, ні Ярославу Ракицькому, ні Віталію Мандзюку, ні навіть Ярмолі, який у захисті провів більше ігрового часу, ніж на частині поля суперника. Страшенний розлад у середині поля, де українці часто губили м'ячі мало не на рівному місці, пресинг, який раптово кудись зник, багато нервів, і, як наслідок, - фолів. П'ятов тримався, як міг - але ж і він не всесильний. Удари французів сипалися і сипалися, як наслідок - 1:0, 2:0, 3:0... Один незарахований чистий гол французів, один - зарахований і не дуже чистий. Вилучення Жені Хачеріді на початку другого тайму. І - тривожні, палаючі від болю, злості й безсилля очі Михайла Івановича Фоменка. Щось було у його погляді таке... Мені не вистачало повітря. Мені здається, і серце моє не билось за час першого тайму. Один гол, нам було достатньо заштовхати один-єдиний гол і квитки до Бразилії були би в кишені... Ми його не забили.
Коли пролунав фінальний свисток, мені здалося, що там, у мені, щось зламалось. Ота велика надія, оте велике сподівання, все те, що збірна разом з Фоменком вибудовували для нас з самого початку року, пустило тріщину й розламувалось на шматки. Здається, я плакала. А потім сильні, великі й теплі руки згрібли мене в обійми, і я почула тихеньке шепотіння: "Котя, ну чого ти, ну це ж тільки гра, Котя..."
На жаль чи на щастя, це не тільки гра для мене, це більш, ніж гра. Це майже життя. Те, що дає надію, що змушує серця битися в унісон, змушує усю країну прикипіти до екранів, обійматися з незнайомцями, натягувати на плечі синьо-жовті прапори й вірити, й любити цю землю, цих людей, весь світ. Це ідея - не менше. Найбільший об'єднавчий інструмент, що ми маємо на сьогоднішній день.
Ми програли, ми втратили свій шанс і свою можливість. І все ж найбільше мені хотілося би побачити Михайла Івановича, поглянути йому в очі й прошепотіти гаряче: "Дякую".
За те, що змусили нас повірити у неможливе. За те, що змусили повірити у самих себе, у те, що ми справді можемо. За те, що нічия зі збірною Англії і програш з підсумковим рахунком двох матчів 3:2 збірній Франції сприймається як катастрофа, а не як нормальна річ. За емоції. За радість. За 0:4 у меншості у Чорногорії, 1:3 у Варшаві, за фантастичні 2:0 зі Францією у Києві. Просто дякую. Це було дуже сильно.
А своє слово ми ще скажемо. Згодом. У наступному відбірному раунді.

@темы: футбол, біль

02:13 

Бувають моменти, коли боляче.
Бувають люди, які можуть тримати твою руку в такі моменти.
Просто дякую, що ти є і що витер мої сльози.
Ніякої Бразилії. ніякої.

@темы: біль, футбол

01:01 

Вчора я була на Олімпійському. Я вчора бачила, як моя Україна виграла у збірної Франції 2:0.
Я настільки виснажена, я настільки захоплена, у мені горить така нестримна надія, що тремтять руки.
Хлопці, будь ласка, вистойте у Парижі.
Ще один крок до Бразилії.

@темы: футбол

12:51 

Охххх, як же все важко :)
До мене приїхали мої дівки на сьогоднішній футбол. Тому я сьогодні на ногах з шостої ранку і невисипання стає уже хронічним. Голова важка-важка, але я, зрештою, не про це.
Коли Катя подзвонила мені на роботу і вимогливо запитала: "Віка, а де в твоєму ноуті Пуск?", я навіть не одразу зрозуміла, що від мене хочуть. А далі почалась свістопляска)
Катя в техніці шарить на рівні включити комп-зайти в Інтернет-змінити шрифт у Ворді. Але через роботу має постійно підключатися до віддалених серверів. От тільки тут несподіванка - у мене на ноуті стоїть, звісно, ubuntu.
Як пояснити людині, яка бачить операційну систему вперше в житті, що таке Remmina і як нею користуватися? А якщо ця людина ще й нервує? А якщо ти на роботі і взагалі-то маєш займатися новинами?
)))
Веселуха, коротше. Добре все, що добре закінчується, от. Катя заспокоєна вдома працює, я теж уже заспокоєна працюю на роботі. А сьогодні вже Україна - Франція, у мене в сумці лежить собі спокійненько синьо-жовтий прапор, за квитками поїдуть дівчата, і сьогодні матиму відрииииив. Хоч би все склалося, хоч би все склалося, хоч би все склалося!!!

@темы: футбол, ...висновків: життя минає...

15:34 

Тепер, власне, про враження.

Про кіно.

"Великий Гетсбі" - ах, яке кіно! За романом Френсіса Скотта Фітцджеральда я колись на третьому курсі писала курсову роботу (так, я любила Гетсбі ще до того, як це стало мейнстрімом). Зазвичай екранізації викликають у мене бажання якомога швидше вимкнути цей жах, забути і ніколи не згадувати. А тут... ця екранізація є ледве не ідеальною. В першу чергу, це кіно великої естетики, великої візуальної роботи. Це надзвичайно красиве кіно. Сцена, в якій вперше з'являється Дейзі Б'юкенен - ох, ці білі фіранки, і вітер, і канапа, і мерехтіння, і її погляд, такий тремтливо-ніжний, такий глибокий і з таким сумом десь у глибині. Ця легкість, ця терпкість, ця невимовна історія "бідної багатої дівчинки", що читається в цьому всьому... І те, як Том різко зачиняє вікна, як марево розвіюється, ховається за сміхом, жартами і невимушеністю. Ох, цьому режисерові варто ставити пам'ятник! Перша поява Міртл - гарячої, легковажної Міртл з червоною помадою на губах, зі очима-блискавками, такої яскраво-палючої, такої крикливо-вульгарної, такої... Міртл. Дивовижна операторська робота. Фільм можна розбивати на кадри й дивитися-дивитися-дивитися... Мене на диво зовсім не подряпала музика, вона вписалася дуже гармонійно, дуже влучно. І реп, і тихий хрип Лани дель Рей, божественний саксофон від вуличного музики з балкону - це все разом створило свій, альтернативний, хворобливий, гарячковий, пульсуючий джаз епохи. Так, недостатньо розкрита подвійна натура Гетсбі. Так, власне, подвійна натура жодного з персонажів не розкрита, та все ж... Це прекрасне кіно. І його правда варто дивитися.


"Смертельні знаряддя: місто кісток". Я не читала книги. Мені не дуже подобалися фанфіки Касандри Клер по фандому гп, і я навряд чи стала би дивитися цей фільм взагалі, якби не моя френд-стрічка, яка впродовж минулих півроку вперто кричить про тіньоловів. Що можу сказати.. Мабуть, якби я читала книгу, мені сподобалося би набагато більше. Річ у тому, що сприймати тексти Касандри Клер як самостійну літературу я не можу, але як рівень фанфікшену - легко. Так от, Смертельні знаряддя, напевно, дуже класний фанфік. Хоча там і напхане все, притаманне типовому фентезі. Дівчинка, у якої супер-здібності - трохи схожа на Мері-Сью. Харизматичний головний герой - це однозначний плюс, Джейс просто фантастичний, я не можу не плескати в долоні. Жорстка френдзона, любовь-марковь, хороший вовкулака, поцілунок серед дивовижних квітів під дощем (а, ну да, це ж був полив, а не дощ), заляканий професор, що абразумілся тільки коли Валентин напустив повний інститут демонів, геї (тєма геїв не розкрита!), люк я твой атєц, а, ну і твой атєц тоже. Демони, містика, руни, знову демони, епічне крошилово з вампірами, Бах-тіньолов і в кінці головні герої і героїня їдуть собі у щасливе майбутнє на мотоциклі. Ну, взагалі, я більше задоволена, ніж ні. Деякі моменти змусили добряче профейспалмити, деякі - викликали задоволену усмішку. Багато незрозумілих моментів, і обосную мені теж бракує, але біс із ним. Непогано. Але читати я їх все одно не буду.


"Ленинградские ковбои едут в Америку". Ви колись бачили фінське кіно? Фінське кіно 1989 року? Фінське кіно про рок-н-рол? Це Кустуріца по-фінськи, це Джармуш по-фінськи, це так смішно, що у мене направду болів живіт від реготу під час перегляду. Таке... живе, таке особливе, таке добре кіно. Нагадує рок-н-рол роуд муві, от тільки в головних ролях не затяті шибайголови рок-зірки, а незворушні суворі фінські чуваки, у яких навіть імен нема. Один менеджер, один гурт і один труп подорожують Америкою до Мексики, щоб стати відомими. І це кіно однозначно треба дивитися для підняття настрою.

Про літературу.

"Квіти для Елджернона"
- перша книжка за дуже довгий час, що мені по-справжньому боліла і яка мене по-справжньому зачепила. Мабуть, все ж американська проза була створена для мене. Мабуть, все таки, мотиви божевілля і надалі лишатимуться для мене одними з найбільш важливих. Чарлі Гордон стояв перед очима - з відсутнім поглядом, з блаженною усмішкою - усмішкою незнання і нерозуміння. Чарлі Гордон був щасливим у своєму баченні світу. Чарлі Гордон був особистістю. Гарно мені виписався образ Фей - така надзвичайно жива жінка, така надзвичайно вільна й справжня. Не дуже пішов мені образ Аліси - чомусь сприймалась мною вона не як жінка для Чарлі, а як мамусечка. Можливо, якось дуже вчасно я взяла в руки Кіза. Можливо саме в цей період мого життя мені треба було читати про такі речі. Щоб як ножем різонула по серцю фраза про те, що "дети просто слишком быстро выростают, а с ними... с ними можно быть до конца жизни". Книга відправляється у список улюблених, однозначно.

"Убить пересмешника" - людям, які вміють так влучно і так точно писати про дітей, бачити світ дитячими очима, треба ставити пам'ятники. От я, до прикладу, уже не можу писати навіть про підлітків. Стара вже, напевно. Книга прочитана рівно на половину, тому розлогіше напишу про неї пізніше.

Про театр.


"Неймовірна історія кохання" за "Очима блакитного собаки" Габріеля Гарсіа Маркеса у Молодому театрі змусила мене всю тремтіти впродовж цілого вечора.

Про сподівання.


Уже цього тижня виходить третій сезон Шерлока, і це не може не радувати.

А у мене на руках є такі квитки (ну, не зовсім у мене, та не суттєво). І не дай Боже мама дізнається, скільки вони коштують.

Ну і на Україну - Францію 15 листопада я теж збираюся іти.

@темы: читаю, футбол, музика, відчувати життя на дотик, ...висновків: життя минає...

12:43 

Якщо коротко, то.
У Києві осінь осіння. Сьогодні нарешті сонце, але небо вже холодне і крижане, в нього вже не хочеться стрибати, не хочеться пити його. Увесь минулий тиждень йшов дощ, і щоранку в мене був настрій "Вбийте мене, будь ласка, інакше я вб'ю зараз когось, при чому з особливою жорстокістю". Я завджи дуже некомфортно почуваюся в таку погоду. Хочеться закутатися в ковдру і спати, не вилазити за межі свого великого ліжка, але... Але є робота, на яку просто необхідно вигрібатися щоранку. Я не люблю осені, ви знаєте. Осінь для мене - це сон. Довгий, затяжний, важкий такий сон, який сковує усі прагнення і бажання. Осінь просто треба пережити. Потім буде легше. Потім не буде вже вічно мокрих ніг, не буде марудних дощів і бруду, потім можна вже буде жити передчуттям запаху хвої і мандаринів, передчуттям алкогольних забігів і веселого хмільного балагану. Зимою... Зимою завжди хоч на крихточку, та легше. Бо є надія, що дуже мало лишилось до весни.
Сьогодні я їду до Луцька на три дні. Там буде трошки роботи і трошки відпочинку, там буде холодне пиво і тепла розмова у "Корчмі" з найкращою подругою, буде адреналін при перегляді матчу збірних України та Сан-Марино. Там будуть батьки й друзі. І там не буде Києва. Я люблю це місто, я дуже люблю це місто, але деколи від нього треба відпочивати.
Наступних вихідних їдемо з Женею на "Республіку" у Кам'янець-Подільський слухати Тартака, Ляпіса і Бабкіна. Повинно бути дуже круто.
Купую собі новий ноут. Бо старий уже не просто аксакал, він уже мамонт, і працювати за ним вже майже неможливо. Сподіваюся, нова машина буде мене радувати і працювати так довго, як і попередня.
Почалася третя сесія Верховної Ради сьомого скликання, а це значить, що на роботі тепер стабільність і добробут. Робота завджи є, і її завджи дохріна і ще трішки. Льоша ходить хмурий і злий, боюся навіть його зачіпати якимось боком.
Нічого не пишу, вишиваю Жені сорочку, виходить дуже заїбісь :)
На Україну-Англію я таки йду. Іду, переплативши перекупникам більше, ніж втричі. Посилаю всім, хто допустив таку ситуацію, лучі нєнавісті.
А вочра я врятувала ще одне життя. Сподіваюся, моя перша негативна ще не раз рятуватиме людей. Бо це єдине, зрештою, що я можу зробити в цьому світі для того, щоб ненароджені ще дітки таки мали шанс побачити цей світ своїми маленькими очима. Єдине, що я можу зробити в цьому світі, щоб зробити його хоч трішки світлішим.
А назагал - якось темно на душі. Чи то просто виснаження, чи то просто осінь. Сиділи вчора з Женею, пили червоне вино, і так добре, було, так правильно, і засинати зовсім-зовсім не хотілося. А на ранок знову всі проблеми навалилися горою, і не скинеш їх ніяк.
Це просто втома. Це пройде.
Головне - дожити до завтра. Дотягнути до станції... (с.)

@темы: футбол, подорожую, діла душевні, ...висновків: життя минає...

18:52 

Квитки на матч Україна - Англія роблять мені боляче.

@темы: футбол, біль

14:40 

Два слова про те, чому ця країна не буде жити добре. Або, навпаки, буде.
10 вересня у Києві буде Подія. З великої літери подія, тому що те, що творить збірна України з футболу останнім часом змусило всіх футбольних фанів стояти на вухах. Описую коротко, щоб ви зозуміли ситуацію.
Зараз іде кваліфікація до групового раунду Чемпіонату світу, що пройде у Бразилії у 2014 році. У групі шість команд. Збірна України потрапила разом з Англією, Чорногорією, Польщею, Молдовою і Сан Марино. Команда, що зайняла 1ше місце виходить одразу в груповий етап, друге - у етап плей-офф (тобто, муситиме ще зіграти з однією командою за право брати участь у турнірі), всі інші - пролітають як фанера над Парижем. Зараз Україна знаходиться на третьому місці з 11 очками, на другому з 10 зараз Англія, а перше місце посідає Чорногорія. Нам залишилось зіграти ще 4 матчі - домашній і виїзний з Сан Марино, і два домашні - з Англією і Польщею. Шанси у нас дуже і дуже хороші, от до чого я веду. Треба всього лиш виграти у трьох з чотирьох матчів (зважаючи, що Сан Марино ми стопудово маємо проходити, то...)
Але це все лірика і передмова. А от тепер починається історія.
Матч Україна - Англія пройде 10 вересня у Києві на стадіоні НСК "Олімпійський". Ну і ясєн-красєн, я була впевнена на стопіццот тисяч відсотків, що я просто зобов'язана туди потрапити. Ну і оце вже тиждень тому я почала цікавитись квитками. А тут все вияволося доволі туго.
Дуже чітко всю цю ситуацію описав gravitzapa у своєму блозі. А написав він таке:
"До матча со сборной Израиля, состоявшегося 14-го августа, в кассах "Олимпийского" была анонсирована продажа билетов на матч против сборной Англии. Дескать, приходите, господа-болельщики, патриоты и интересующиеся - и покупайте, покупайте. Но с 15-го числа - не раньше. Хотя, нет, вру. Раньше тоже можно было взять билеты, но с небольшим довеском в виде билета на товарищескую игру с этим самым Израилем. Не по бразильской - по советской системе. Или, слегка перефразируя крылатое выражение кота Матроскина: чтобы купить что-нибудь нужное, надо купить также и что-нибудь не очень нужное.
И ладно. Ничего страшного пока не произошло. Но придя 15-го августа к кассам "Олимпийского", страждущие увидали объявление о том, что продажа билетов на искомый матч начнется 16-го. Можно понять: какие-то технические проблемы, заминки с чем-нибудь там. Ничего. Но назавтра, 16-го же числа, на кассах повисло (и до сих пор висит) объявление, которые вы наблюдаете на фото. То есть, 15-го билетов не продавали, а 16-го остались только виповские..." (на фото зображено оголошення біля кас Олімпійського - "На матч Украина - Англия остались билеты за 700 и 800 гривен")

Как?! гдэээээ? пачэму??
нє, ну рібята, ну шо за хєрня, нєгодовала я і поливала ядом ФФУ, ПФЛ, НСК Олімпійський, чи хто там за це відповідає. Але потім ярасть схлинула, а бажання потрапити на матч лишилося.
І оце сьогодні я вбила в гуглі в пошуку фразу "украина англия билеты продам". Рібяяята. Це просто якийсь кошмар))
На тому самомому нрайпростішому "Сландо" білетів не просто багато, їх тьма. У будь-який сектор. У будь-який ярус. Центральні, бокові, за воротами, у фан-сектори, у віп-зони... Підходь, вибирай, скільки завгодно! Дорожче, правда, гривень на сто-двісті дорожче (залежно від сектора), але їх правда купа. Тобто, купити 10 місць поруч з рук - це не проблема, були би гроші!)
І щось навіть не знаю, чи потребує цей мій пост якихось моїх коментарів. По-моєму, факти говорять самі за себе.

@темы: з Україною в серці, футбол

21:00 

Можливо, це все мій поганий настрій. Але.
Я увімкнула телевізор, щоб подивитися Спартак - Динамо. І за п'ятнадцять хвилин перерви на одному з головних каналів країни у блоці реклами мені запропонували подивитися на вихідних концерт Філіпа Кіркорова (у суботу) й Максіма Галкіна (у неділю. але щодо днів можу помилятися - не завважила). І від таких пропозицій на вихідні мене повільно, але впевнено огорнула депресія.
Чому нам вперто прививають несмак?
Рівень українського телебачення був і лишається незмінно низьким. Там можна подивитися футбол (хоча я знову-таки наголошувала й наголошую на доволі сумнівному рівні спортивного коментування), переглянути кілька непоганих політичних та інформаційних передач і... все. Хорошого кіно по телевізору не показують. Хороших серіалів - за рідкими винятками - також. Про музичний супровід і оформлення - я мовчу. Рівень документального, пізнавального, історичного матеріалу в українських ефірах майже дорівнює нулю - хоча, деякі канали таки забивають програмами такого типу нічний час.
Чому, коли мені було 11, для того, щоб подивитися концерт з симфонічним оркестром "Ренесанс" Океану Ельзи (колосальна подія на той час, та й на сьогодні також), я мусила чекати півночі й дякувати за те, що його взагалі показали?
Зате тепер Кіркорова можна подивитися у прайм-тайм вихідного дня.
Окей, я розумію, в Україні не так багато справді якісної музики належного рівня. Але якщо крутите музику зарубіжну то чому жодного разу в ефірі українського телебачення за моєї пам'яті не прокрутили концерту Бітлів, The Doors, Queen (хоча ні, забрехалась, пряму трансляцію Квінів з Майдану Незалежності таки транслювали на Першому національному), Pink Floyd, Френка Заппу?... Це не актуально, вони всі мертві? Добре, але ж ті самі Скорпи все ще гастролюють. І ще багато хто.
Хочете крутити саме російську музику? Де Машина Времени? Земфира? Ночные Снайперы? Сплин?
Вже за кілька десятків років телебачення точно піде в небуття. Інтернет, що вже завойовує впевнено позиції, остаточно заполонить інформаційний простір. Але поки що на Кіркорові, Давай паженімся і Бальшой стіркє (добре, хоч Дом-2 таки закрили!) виросте ще одне покоління людей. Прикро.


А Динамо тим часом виграє 0:1 :)))
але матч все-таки більш нагадує тренування для обох команд

@темы: біль, з Україною в серці, музика, футбол

11:31 

І єдине, що цілком і повністю займає мої думки зараз - мій переїзд.
Я знову перебираюся на нову квартиру, тільки цього разу все якось дуже по-новому.
Ну, по-перше, це нова-стара квартира, я тут уже прожила була рік колись, от тільки тепер я житиму тут одна і це будуть тільки мої апартаменти. А по-друге, я затіяла грандіозний ремонт.
Коли Женя спитав мене, що я хочу змінити, я сказала - все. Я хочу викинути старі меблі, хочу звільнити мою крихітну кімнатку від того страшенного засилля речей, яке там зараз є. Хазяйка змінить мені шафу - тепер буде купе. Я приберу звідти старий нещасний диван, телевізор, сервант - це все старе, непотрібне, громіздке, я не хочу цього! Я викину добіса запилений килим, люстру й тумбу з кутка кімнати. Я хочу винести звідти все, що нагадувало би мені про життя старе. Я сама не знаю, чому так сильно хочу цих змін.
Я перефарбую стіни, й у мене буде там тепер карта Вестеросу й Вільних міст. Я куплю нормальне велике ліжко, в мене будуть красиві полички для книжок, я нарешті таки впорядкую свої платівки й знайду почесне місце з для них. І програвач більше не буде припадати пилом під столом, бо його, блін, ніде поставити. Я повішу свої фіранки й свої штори. Я робитиму капітальний ремонт.
І Женя горить цим надзвичайно. Женя каже - у тебе не буде часу, я все зроблю. Ти на роботі, а я в цьому розбираюсь. Куся, заспокойся, я все зроблю. У нас все вийде. Подивися, отак тобі подобається? А так? Ти, головне, не переживай. Ми зробимо нашу квартиру такою, як ти хочеш.
І теплом огортає мене оце - "нашу квартиру", "нашу кімнату", "наше гніздечко". Це дивно, це так дивно - бо ми ж, блін, не житимемо разом за великим рахунком.
Але складається враження, що житимемо.
Дивно.

мати мужика-архітектора дуже корисно

А ще сьогодні Спартак (Москва) - Динамо (Київ). І хоч я розумію, що це товариська зустріч, і турнір теж нічого не значить, але все одно у передчутті потираю руки й гарячково шукаю якийсь паб в районі роботи, де би вмикали трансляцію, бо матч починається о 18.30, а я о 18.00 тільки звільняюсь.
Ну що, Злато, вболіватимемо за наших сьогодні?))))

@темы: футбол, дихаю, діла душевні, ...висновків: життя минає...

17:00 

Тааак, коратка а главнам.
1. Віка дуже хоче на стажування у Видавничий дім "Україна Бізнес". Тому за тиждень мені треба написати чотири аналітичних, оглядових і інших статей. От якось так. Стажування в "Україна Бізнес" - це дуууже круто, правда. Один цей рядок у резюме відчиняє для мене ну майже усі двері в майже всіх видавництвах, включаючи "Кореспондент", у який я колись давно хотіла) Побачимо, що там буде. Я напишу цю статті у п’ятницю. Ну і на вихідних - побачимо, головне, щоб встигла до 2 квітня. Сцикотно навіть якось.
2. Після апокаліпсиса, що закував Київ на вихідних у анабіоз, дуже хочеться сонця. Але - хоча б маршрутки нарешті ходять нормально, і на тому добре.
3. Перекладаю "Джеймі" виходить так пухнасто і гарно, що й ну. Перекладаю "Грім і блискавки", скоро викладу на блог 9 і 10 розділи. Пишу міні-фік, джен, нові персонажі й драма. Не знаю, хочу дописати його сьогодні, побачимо, чи вистачить мені сили написати то всьо так, щоб серце захотілось вирвати з грудей. Було би добре, якби все вийшло.
4. І, канєшна, про футбол. Харашо, таваріщі. З’явилась надія, а надія - це дуже багато. Якщо виграємо в червні у Чорногорії, то, можливо, поїдемо до Бразилії.
5. Зібралась до Львова наступного тижня. На середу-четвер-п’ятницю. Чому б і ні? Зрештою, потім у мене буде дуже-дуже багато роботи, а поки маю час - чому б не відпочити?
Життя буремне.

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу, подорожую, пишу, ...висновків: життя минає..., футбол

14:34 

У передчутті Ліги Чемпіонів і Ліги Європи мій брат скинув мені отаке фото
Динамо-Бордо 1:1
Маю підозру, що це Гусєв не забив пєналь))))

@темы: відчувати життя на дотик, дихаю, футбол

15:28 

Починається, рібята, футбольний сезон. Наступний тиждень - Єврокубковий, і я вже всерйоз хочу попросити Женю подарувати мені на День святого Валентина квитки на Динамо - Бордо :)))))))))))
Да, я очєнь рамантішная, я знаю :)

@темы: футбол

Рок-н-рол як стиль життя

главная