• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: вєчная молодость (список заголовков)
18:34 

У мене зараз дуже багато чого нового.
У мене нове (старе місто). Мені все ще не віриться, що я сиджу в Луцьку ось уже більше місяця, я так довго тут не була чорт зна з якого часу. Жити в Луцьку дивно. Тут тихо і тухло, дуже розмірено і дуже насичено водночас. Зараз у мене час для себе, коли роботи не дуже багато, і робити особливо нічого. Зараз час попідтягувати усі хвости, для яких не було часу увесь останній рік. Зараз час спокою і меланхолійної нудьги, але і це час до часу потрібно, правда?
У мене нове прізвище. До нього важко звикається, я постійно перечіпляюсь через нього, коли мені треба десь представлятися. Тому в документах я уже Білявська, у лікарняних картках ще Димарчук, а за відчуттями зависла десь посередині. Мені дивно підписуватися по-новому і дивно заповняти анкети, але мама впевнює, що це минеться через рік-два.
У мене нове відчуття часу. Я рік жила тим, що буде "після весілля". І от "після весілля" настало, і тепер треба зібратися і вирішити усі заплановані справи.
У мене нові плани. У кінця серпня я їду тестити безвіз до Австрії, Словаччини і Угорщини, у кінці вересня, сподіваюсь, полечу на Тенеріфе (і це дуже дивно, бо я ніколи не мріяла про Канарські острови), а уже після Тенеріфе вирушу в Індію. Нарешті.
У мене нова зачіска. На весільних фото я все ще маю кучері, але фактично через день я обстригла все коротко-коротко, так коротко, як не було, здається, ніколи. Для 38-градусної спеки саме те, що треба.
Я звільнилась з однієї роботи і, швидше за все, через місяць звільнюся з іншої. Зараз мені хочеться трохи відпочити, полежати в ліжку і поплювати у стелю, спакувати наплічник і гайнути в гори, взяти кілька євро і поїхати до Відня попити кави. Я менш за все хочу зараз писати щось робоче, я явно відчуваю, що втрачаю так час і що воно того не варте. Це був хороший і зручний варіант для того, щоб заробити гроші, проте зараз я вже маю того досить. Я хочу перерву. Хоча б на півроку-рік.

Дуже дивні відчуття. Літо вже закінчується, а у мене все тільки починається.


@темы: ...висновків: життя минає..., вєчная молодость, витинанки власних думок, діла душевні

01:57 

У мене канікули.
Відчуття небаченої свободи накриває з головою - цілих три з половиною місяці жодних ранішніх прокидань! Насправді, саме вони дошкуляли мені найбільше, а зовсім не пари.
Але, менше з тим, я завершила перший свій магістерський рік в УКУ, завершила добре і, сподіваюсь, заробила-таки 100% стипендію. Тепер у мене лишається тільки трохи роботи, такої лінивої, ненапряжної, чисто-грошової. Сьогодні Бельгійське посольство таки видало мені мою візу, і уже через два тижні я сидітиму у Будапешті на березі Дунаю, питиму смачнюче угорське вино і казатиму собі "Дякую" за всі оці довгі й безкінечні нічні працювання, виснаження і втому. А потім я вирушу до Брюсселя і Ґента, а потім - на Чемпіонат європи з футболу, що взагалі претендує на головну подію мого життя. Потім я ще буду три деньочки у Кракові, і лиш потім - в Україну.
Сподіваюсь, потрапити цього літа на Шипіт, бо дитинство в моїй дупі таки грає доволі гучно. Не впевнена, чи не застара для цього невпинного фестивалю молодості й алкоголю, але Яся скомандувала - "Їдемо!" і я згодилась.
У серпні планую відвідати-таки на тиждень-другий Білорусь.

І ще я кину тут список книжечок, що прочитала останнім часом (там небагато, але це щоб не загубити):
читать дальше

Літо, рібята! Я уже майже забула, яке воно на смак.

А ще у мене є два секрети. Але я поки що про них вам не скажу.

@темы: ...висновків: життя минає..., відчувати життя на дотик, вєчная молодость, дихаю, опівнічне, подорожую, читаю

13:29 

-Анечка!!! - кричить Маша через увесь конференц-зал. - Анечка, с годовщиной спасения от бандеровцев-гомосєков тебя!!!
Маші двадцять два роки, вона виїхала з Сімферополя півроку тому, і коли вона розмовляє українською я, україномовна з діда-прадіда, тихенько заздрю.
-Машенька!!! - кричить їй у відповідь Аня, усміхаючись широко на усі свої білосніжні зуби. - Машенька, ведь два года уже в великой стране живем, слава Тебе, Господи!
Аня живе у Львові уже півтора роки, їй за кілька місяців захищати диплом і проходити практику в омріяній "Радіо Свобода". Десь там, на берегу моря, у далекій Керчі, живуть її батьки й бабуся. Вона дуже за ними сумує.
-Вовка же приедет, не бросил же нас, грешных!
-Обнимемся же, сестра!!!
-Обнимемся!!!
Вони обіймаються так міцно, як можуть обійматися тільки дівчата у двадцять з гаком.
-Блядство какое-то, - тихенько каже Маша. - Пошли покурим, а?
Ніярє проводжає дівчат сумними карими очима. Її батько дуже пишався, що хоч одна з його дітей народилася у Криму, а не у вигнанні в Сибіру. Їхня сім’я повернулась до Сімферополя у 1991 році, у 2015 змушена була знову пакувати валізи.
У Львові яскраво сяє сонце і пахне справжньою весною.
Я уже і забула, що минуло два роки з того часу, як.

@темы: ...висновків: життя минає..., вєчная молодость, з Україною в серці

01:07 

Родилось в переписке с Настей, пусть тут полежит, хотя бы для того, чтобы потом, когда буду уже там, сравнивать)
нас обеих понесло

@темы: подорожую, опівнічне, дихаю, вєчная молодость, відчувати життя на дотик

00:25 

Очень-очень зла.
Я в январе еду на освобожденный Донбасс писать материал, и как-то грустно осознавать, что мне некого позвать с собой. Оля меня бросила (и с этим тоже нужно как-то учиться жить), а больше и просить некого - у кого кишка тонка, кто занят, кто плохая компания в дороге, а кому просто плевать. Мне очень не хотелось бы сидеть в Славянске, Краматорске или Бахмуте в одиночестве.
А еще меня пытаются заставить написать обзорный текст с конференцию, на которой я вообще не совсем собиралась быть (во всяком случае - все два дня - так точно).
И завтра очень рано вставать.
И к стоматологу в пятницу.
Я надулась и сижу злая.

@темы: ...висновків: життя минає..., вєчная молодость, з Україною в серці, опівнічне

11:26 

"Переважна більшість жінок, що сиділа в тій російській колонії, сиділа там за вбивство своїх чоловіків" (с.) Іґор Мєчік, польський автор-репортажист.

І це, власне, все, що вам треба знати про шлюб.

@темы: вєчная молодость

21:34 

Моє студентство входить у ту стадію, коли завдання починають навалюватися на тебе з головою, і ти уже не знаєш - радіти тобі з того чи посипати голову попелом.
Сиджу читаю здоровенний трактат Канетті "Маса і влада", на основі якого мушу на завтра склєпати презенташку про бітломанію. І з одного боку - бітломанія! музика! концерти! зачіски! 60-ті! уруру! А з іншого - я би з величезним задоволенням почитала зараз якийсь не особливо обтяжений сенсом фічок чи подивилась непоганий фільмєц, закутавшись в ковдру і висунувши з-під неї тільки носа.
І в душі йде страшенна боротьба двох титанів: небажання робити халтуру (ну Бітлз же, йомайо!) і бажанням піти раніше спати)

Розкажіть мені щось, рібята, аби щось легке і радісне.
А я вам поки красоти накидаю)

@темы: ...висновків: життя минає..., вєчная молодость, музика

Рок-н-рол як стиль життя

главная