03:04 

ochi.koloru.neba


Я весь вечір думаю: чому ми з Женею так притягуємо незнайомих людей?
Колись стояли на вокзалі, говорили про щось своє. Підійшов дядько, всміхнувся так широко-широко, каже: "Любіть один одного, бо любов - це прекрасно!". Чи в Кам’янці підійшла жіночка - поцілуйтеся, ви такі гарні, аби ви тільки знали!
Ми ніколи не знаємо, як на це реагувати. Тушуємось. Говоримо щось типу "ееее... дякую..." Ну бо як інакше на це ззреагуєш?!
Ми сьогодні за 400 кілометрів один від одної. Ми сьогодні спимо нарізно, та й думаємо, швидше за все кожен про своє. А все одно - так тепло-тепло, як його згадаєш. Ми майже два роки разом. Здуріти можна, стільки не живуть.
Не відпускай сьогодні мої пальці ні на мить.
Коли з тобою, то моє серце не болить. (с.)



@темы: опівнічне, музика, діла душевні

URL
Комментарии
2014-03-09 в 03:28 

Dannelyan
Resident Elf
Я весь вечір думаю: чому ми з Женею так притягуємо незнайомих людей?
Колись стояли на вокзалі, говорили про щось своє. Підійшов дядько, всміхнувся так широко-широко, каже: "Любіть один одного, бо любов - це прекрасно!". Чи в Кам’янці підійшла жіночка - поцілуйтеся, ви такі гарні, аби ви тільки знали!


Ты сама же и ответила, разве нет? Видимо, вашу с ним любовь действительно - видно, просто видно, причём даже - а может, в особенности - людям незнакомым.
Разве это может не притягивать тех, у кого такого нет, или было, или - не было? Те, у кого есть... не думаю, что смогу назвать больше четырёх-пяти человек из всех, кого когда-либо знал.

2014-03-09 в 03:33 

ochi.koloru.neba
Dannelyan, та ладно. це все одно трохи дивно для мене. але ти правий, тут, швидше, справа в ностальгії, бо підходять до нас зазвичай люди у віці, яким уже за п’ятдесят. Може, і правда у нас з Женею вони відблиски своєї молодості бачать.

URL
2014-03-09 в 03:41 

Dannelyan
Resident Elf
та ладно

Не "да ладно". ) Словно я сказал нечто запредельное. Что есть - оно и есть. И всё. А я очень радуюсь за тебя.

це все одно трохи дивно для мене

Если бы это было для тебя обычно, обыденно даже - значит, этого бы не было. Или наоборот, твоё собственное стало бы настолько далеко от человеческого, что реакции людей не замечаешь. Не знаю, мозг привычно выдвигает теории, а я над ними же - над теориями - смеюсь, потому что им здесь не место, а чему место - того у меня не было никогда. Не отношусь я к тем четырём-пяти.

2014-03-10 в 15:31 

i_kvitka
нас океаном несе
чарівне фото)

2014-03-10 в 19:00 

ochi.koloru.neba
i_kvitka, то День народження мій. І ми тут уже того... "чарівні")

URL
2014-03-10 в 22:05 

i_kvitka
нас океаном несе
ясно-понятно)

   

Рок-н-рол як стиль життя

главная