01:03 

ochi.koloru.neba




Мене тут роздерло на шматки знову. І хоч в оригіналі цю пісню співає Квітка Цісик, - і співає шедеврально, тут сперечатися нічого! - для мене тут важливий саме дует, саме поєднання "чоловік-жінка". Це так дивовижно!
це така чиста, така світла київська музика!
київська не за походженням, за духом. і одразу перед очима травень, і квітнуть каштани, і тихо розмірено дихає спляче місто. і двоє ідуть, тримаючись за руки. Ще зовсім юні, їм років по сімнадцять, вони ще може й не цілувалися по-справжньому, і для них це все ще так п’янко, так дивно, так тремтливо. І це таке одкровення — оце спляче місто, світло ліхтарів, і тепла ніч, і переплетіння пальців, його піджак у неї на плечах... це якось так зворушливо, так невинно, так чисто. Така ніч, де від щастя заходиться серце лиш тому, що він тримає її за руку.
Вони може зупиняться, сховаються у тіні каштанів, і він її обійматиме, і вони мовчатимуть, так по-справжньому мовчатимуть, як вміють мовчати тільки закохані й тільки в сімнадцять.
Це просто дивовижно. У мене просто немає слів — лиш сльози течуть по щоках від захвату й особливої щемливої ніжності. Музика моєї ночі.

@темы: опівнічне, музика, дихаю, відчувати життя на дотик

URL
Комментарии
2014-04-21 в 23:38 

i_kvitka
нас океаном несе
я це прочитала і мені вже захтілось плакати. Таке воно знайоме, близьке і не таке вже й давнє :smiletxt:
так що послухаю потім.

2014-04-22 в 02:00 

ochi.koloru.neba
i_kvitka, ну, не знаю, для мене це чому асоціюється з епохою досексуальною, а це таки далеке й лишилося ще в школі)
а пісня дивовижна, правда. дуже київська. дуже.

URL
   

Рок-н-рол як стиль життя

главная