18:41 

ochi.koloru.neba
Це може звучати до шалу дико, але мені подобається мій тперішній режим.
Дві роботи, один університет, один репетитор і жодних вихідних.
І в той же час - насичені, насичені, насичені дні. Я, врешті, теж дійшла до моменту, коли хочеться попросити, щоб у добі було більше 24 годин. Бо хочеться встигнути більше. Бо треба було би записатись у спортзалу (вперше в житті. цієї осені у мене багато чого вперше), і більше читати художньої літератури, і більше переміщатись по країні, і частіше бачитись з друзями, і більше писати, і...
Попереду така яскрава ціль, що хочеться віддавати їй себе усю, до останку.
І я фізично відчуваю, що росту. Можливо, не зовсім так, як я хотіла, та все ж - росту.
У мене зараз чітке розуміння того, що все реально, і я все встигну, і все зроблю, і мій план спрацює.
І може зараз я надто мало сплю, може часом втомлююсь від напружених буднів, може у мене зараз надто багато "треба", але уже через рік я буду далеко звідси, і мої очі будуть широко розплющені, і життя більше не буде таким, як було раніше.
І це надихає.

@темы: дихаю, діла душевні, відчувати життя на дотик, ...висновків: життя минає...

URL
Комментарии
2016-11-07 в 19:59 

paksenarion
Так глупо бояться счастья только потому, что оно неотъемлимо от боли (с)
Попри всі труднощі, ти здатна рухатись уперед. І це варто усих зусиль. До того ж, на межі сил жити цікавіше. Ти молодчина) Так тримати!

2016-11-08 в 00:30 

ochi.koloru.neba
paksenarion, дякую величезне! я стараюсь)

URL
2016-11-08 в 11:32 

i_kvitka
нас океаном несе
успіхів тобі!) :vo:

   

Рок-н-рол як стиль життя

главная