00:46 

ochi.koloru.neba
Тігра пішов.
Він був теплим, світлим і радісним. Він голосно мурчав у мене на колінах, коли я чухала його за вухом. Він ганявся за мухами по всій квартирі, незадоволено нявчачи. Він грів мене взимку і піднімав настрій, коли мені сумно. Тігра пішов. Я його не врятувала.
Ми прожили разом чотири роки, поміняли шість квартир і три міста. Тігра був другом. Він не давав мені спати вночі, голосно вимагав їжі вчіплявся своїми пазурами мені в ноги кожного разу, коли йому щось не подобалося.
Тігра пішов, і мені жахливо пусто без нього.
"Він буде з нами довго-довго. Він навіть побачить наших дітей, уявляєш?" - шепотіла я колись Жені. Він зробив ще більше. Він сам став моєю дитиною. Може навіть єдиною.
Зараз ніч. У мене гора роботи, і міцна-міцна кава. У мене неспокійна душа.
Тігра пішов, змахнувши на прощання своїм рудим хвостом, пішов у дощову вересневу ніч, залишивши мене сам на сам із собою.
Пробач мене, котику. Пробач, що не вберегла.
Ця зима без тебе буде дуже холодною.

@темы: ...висновків: життя минає..., біль, опівнічне

URL
Комментарии
2017-09-25 в 15:13 

paksenarion
Так глупо бояться счастья только потому, что оно неотъемлимо от боли (с)
:pity:
Тримайся. В самої кицька півтора роки тому померла. Ми були разом 17 років. Вони не просто тварини, вони сім'я.

     

Рок-н-рол як стиль життя

главная