Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

з’явилась геніальна ідея поїхати на вихідні в Крим, подивитися-послухати, пофоткати все, а потім зробити з того публікацію. як думаєте, м?
цікаво, як тепер перетинається "кордон". як переходять з гривень на рублі. як дають собі ради з банківською системою. чи правда, що курортний сезон провалений, і в Криму тепер пустують пляжі? за якою програмою довчаються діти в школах? чиї портрети висять по кабінетах директорів? що там з мобільним зв’язком? а з операторами інтернету? чи правда, що всі любять Путіна? питань безліч, і так хотілося б мати на них відповіді! спробувати цей новий Крим на смак.
зараз-бо важко комусь вірити, окрім себе.

@темы: подорожую, з Україною в серці

---

І рубрику "Внєзапно" теж треба започатковувати.
В Росії хочуть заборонити Твіттер. Внєзапно.

---

Вибачте, але не можу стриматись від реготу. Треба точно уже влаштовувати рубрику "Пісьма чітатєлєй".
Прийшов на редакційну пошту лист від чудо-адреси [email protected] , підписаний, власне, Віктором Пшонкою. Я би могла написати про цей шедевр, проте краще прочитайте самі
Орфографія, пунктуація і стилістика збережені в оригіналі.

Бачить Господь, мовчання - це згода. А от не згоден. Болить. Не так і не те має бути з Україною, з нами усіма. І незважаючи на всі звинувачення на мою адресу, я хочу висловити своє бачення ситуації в країні. Хочу розставити "крапки над і" спочатку навіть в видуманої історії про мій "палац". Зараз як ніколи потрібно пильно дивитися, з ким народ України має справу як глави держави та керівництво країною. Тим більше, напередодні президентських виборів. Мені є що розповісти про тих, хто силовими методами захопив владу. Вірите, ми. Та що там, я не був святим, але такого, повторюю, ТАКОГО ворогові не побажаєш. Це жах.

Так, минуле керівництво, особисто мене - звинувачують у всіх огріхах країни. Я не буду доводити, що все було без нашого нагляду і рішень. Але такого як зараз - ніколи не було за минулої влади.

Мій будинок розграбований, була загроза моєму життю та моїх близьких. У ЗМІ розповсюдили багато не правдивої інформації. Всі ви бачили мій дім. Але не все так було показано. Ви не знаєте, що "портрет в стилі Цезаря" і "золоті батони" були принесені в оселі екс-керівників країни перед самою зйомкою. Про золоті унітази - це взагалі казка, подумайте самі хто і чому їх складав. У нас ніколи не було таких непотрібних речей. Але без підроблення нова влада не змогла б вас обдурити і скомпрометувати своїх попередників. Це, мабуть, панацея.

Зауважте, що керівництво на чолі з президентом Віктором Януковичем зробило все можливе для уникнення силового сценарію. Ви подивіться на те, що відбувається зараз. Ціною сотень життів і невинної крові новий уряд скинуло старе і зайняло його місце. Тай чого вони добилися?

Я можу казати, хочу казати і розповідати вам про те, що замовчує НЕЗАКОННА влада. Про злочини проти кожного з вас. Адже найголовніше - це життя людини і закон на чолі всього.

Вибачте мене. Не судіть, і не судимі будете.

От так, щоб знали. Всьо подбросілі.
І хоч і ясно, що лист фейковий швидше за все, але все одно - це так мило з боку автора. ))

@темы: ...висновків: життя минає..., з Україною в серці

---

А Динамо якось внєзапно виграло Кубок України. Так приємно, так приємно!
Ми майже 5 років у Шахтаря не вигравали)
І ультрас чудові. І донеччани, і кияни - просто дивовижні.)

@темы: футбол

---

А тут раптово - квачик від  Godric. Ну що ж, сам нарвався.
Правила, як завжди прості, як двері. Он, маю 11 питань, відповім - і потім мушу написать свої 11 і обрати 11 пч для відповідей.

1. Что главней всего прямо сейчас, в эту самую минуту, когда вы читаете этот вопрос: карьера или личная жизнь? ------ Будете сміятися, але реально особисте життя. Я жінка сувора, кар’єру будую, але саме зараз на роботі доволі важко порозумітися з начальницею і змушувати себе лишатися на роботі, а не бігти писати заяву про звільнення мені деколи доводиться себе змушувати. І якби я мала можливість на даний момент, я би з радістю її кинула)) А Женька для мене завжди був понад усе. Тож заради нього я би кинула роботу не просто з радістю, а з захватом і вдячністю)))
2. Каково ваше самое странное и непонятное детское воспоминание? Есть ли такое? -------- Я була дитиною дивною, і спогади у мене також дивні. Наприклад, мені було років п’ять чи шість і ми з подругою сиділи у нашому дворі, під ліхтарем. Було вже темно і з сусіднього двору долинали завивання. І такі ті завивання були страшні, що ми були впевнені, на сто відсотків, що то привиди. А насправді - просто п’янички у чудо-закладі з чудо-назваою "Варєнічная" співали свої хмільні пісні
3. В чем вы хороши? Вот прям реально хороши. Это может быть все, что угодно, любая мелочь. ----- У сексі, ги) а ще я теоретично непогано складаю слова у речення, і, мабуть, єдине, що я вмію робити професійно - це слова. Ну і вишиваю я добре.
4. Что надо срочно менять в вашей жизни? ---------- Женя каже - своє ставлення до речей і подій. А я би з радістю змінила місто, наприклад. Не назавжди, але трошки би з задоволенням пожила би в Індії.
5. Что нужно, чтобы привлечь ваше внимание? ------- слухати добру музику і читати добрі книжки.
6. Какие три вещи, которые больше всего привлекают вас в противоположном поле, вы можете назвать сходу? ---------- РУКИ. Перше, на що я дивлюся, коли знайомлюся з новим хлопцем - це руки. Далі - почуття гумору, бо розуміти мої шуткі-хуюткі дано не всім. І - мова. У переважно російськомовному Києві вухо завжди вирізняє з натовпу красиву українську мову.
7. Невежество - это преступление? -------------- Швидше так, ніж ні, хоча відповідь неоднозначна. главнає - шоб чілавєк бил хароший.
8. Что вы будете делать, если свидание только началось, а вам уже скучно? ---- втечу. роблю це професійно))
9. Почему вы не высыпаетесь? ------робота, курва. я взагалі сонько, щоб виспатись мені треба годин десять-одинадцять, тому тих семи, що в мене зазвичай бувають на тиждень, не вистачає катастрофічно.
10. Хотели бы полететь в космос? - нєа. там же холодно.
11. Где вы были и что вы делали в тот день, когда погибла Лора Палмер? ----- зізнаюсь, я загуглила 1989 рік? знущаєшся? ) мене і в планах тоді не було на цій землі!


Отже, мої 11 для  Dannelyan,  i_kvitka,  in.the.clouds,  La belletriks,  lennycosmos,  super-kaktus,  марилу.,  мертвая птица.,  северная.,  Meilin_jie,  Чеши.
1. Якби ви мали можливість, чи поїхали би жити в якусь іншу країну? Куди саме.
2. А за який вчинок вам по-справжньому соромно?
3. А хочете я вам фічок напишу? А який?
4. Якби ви знали, що вам лишилось жити ще 2 тижні, як би ви розпорядились цим часом?
5. З ким-чим ви себе асоціюєте?
6. З ким би ви хотіли познайомитись? На часові, історичні, ментальні і мовні фактори прошу не зважати.))
7. Чи знадобилася вам ваша освіта? Бо щось тенденції останніх років, коли диплом використовують як дощечку для нарізання бутербродів наштовхують на роздуми)))
8. Хто для вас є авторитетом? Чому?
9. А що вас, власне, в мені приваблює? Ви ж читаєте оце всі мої сльози-соплі вже фіг зна скільки часу!
10. Ви вважаєте себе сильною людиною? Чому?
11. У кожного є травми дитинства. А у вас вони які?

---

Бабцю, моя люба бабцю. Коли тебе згадувати, як не сьогодні? Моя рідна, моя щира, моя дорога! Ти пережила це пекло, ти вижила, щоб навчити нас любити. Ти говорила - не дай, Боже, вам це пережити! Ти говорила - люби, ненависть тебе знищить! Бабцю, найдорожча моя! Тебе вже більш, ніж два роки, як немає поряд. Бабцю... наснися! Мені так тебе не вистачає!
Бабцю. З твоїм святом тебе.

@темы: опівнічне, діла душевні, з Україною в серці, біль

---

Муторно. І так тривожно-тривожно. І як мені після цього заснути?

@темы: опівнічне

---

Что-то на этот Белив подозрительно мало текстов пока... эх, начали!

Морковки Лили Эванс/Сириус Блэк «Когда меня спрашивают, что важнее, еда или любовь, я молчу, потому что ем».
Я люблю Лили и Сириуса, но в моем фаноне они совершенно не такие... правильные, что ли? поэтому текст прошел мимо, не задев меня абсолютно. Да и мало его, текста этого.
Может, это только я такая зануда, но мне от Белива всегда хочется отношений. Ну, чтобы не просто случайный поцелуй, не просто одно свидание, а отношения - на уровне химии.
Со всего текста очень понравилась вот эта фраза - "Сохатый меня убьёт. А Эванс меня целует." Даже улыбнуло меня как-то
В общем, не мой вижн. Надеюсь, заказчику понравится.

«Сердца в Миннесоте» Сириус Блэк/Лили Эванс «Я возвращаюсь в свой номер и думаю, что мог бы в это время прижимать тебя к кровати».
Небольшой городок, неунывающие янки, дешёвое пиво, дурацкий футбол – я уже хотел туда.
чеееерт, я тут только начала читать, и сразу такое крайне клевое предложение чует мое сердце, что мне понравится
Дочитала. В раздумьях.
Ну, во-первых, немного несовпадение образа - то "уже тогда я понял, что разрушу это", то покорно собирает вещи, чтобы ничего не рушить. Да и быстро как-то все... одно полусвидание, один поцелуй, два разговора - и все, любовь.
Хотя вообще мне понравилось. Легко и воздушно, Битлы вспоминаются через абзац, Сириус хороший такой и семейка Блэков тоже получилось на ура - плевать, что прописана всего несколькими предложениями. И мне очень понравился конец.
Но чего-то не хватило. И я что-то понятия не имею, чего именно.

Бумажные журавлики Люциус Малфой/Нимфадора Тонкс «Мы все носим маски» R
Просто офигенно. Я... я даже что-то не знаю, как бы точнее все это сказать, просто...
Даже при отсутствии фактического пейринга, даже при каком-то немного скомканном финале, это все равно прекрасно. В этом Люциусе, в этой Тонкс, в этом Нарциссе столько той самой химии, что от них просто сносит крышу. Мне хочется убежать в закат, правда. Они все такие живые, такие яркие, такие светлые. Красивая, понимающая, ласковая Нарцисса. Нескладная, взрывная, горящая девочка-подросток с волосами, меняющими цвет. И Люциус между ними - напряженный, звенящий, настоящий. И это так трепетно, так по-настоящему, черт побери!
И Драко мне очень понравился
Какого же цвета станут ее волосы во время оргазма?
Единственное, что не очень пошло - последний пафосный абзац, я бы его выбросила На последнем "Правда, Нимфадора" стоило завершить, но это все мелочи. Автора я все равно люблю безгранично.
Спасибо!

Елена Джинни Уизли/Астори Гринграсс Такие глаза боги не зря дают.
Все очень плохо.
Персонажи кажутся неловко вырезанными картонными силуэтами, наклеенными на такой же картонный Хогвартс, обоснуя как такового нет. Почему Астория внезапно заинтересовалась Сириусом? Как-то все неловко склеено, топорно, не складывается у меня никакой целостной картины, не остается впечатления, что это была любовь. Герои неживые какие-то - поэтому текст проходит мимо, не оставив в душе ничего.
Простите, автор. Не понравилось.

Аромат кофе Гермиона Грейнджер/Альбус Северус Поттер. Я принимал ее за свою мать, она меня - за моего отца. (с) Сэмюэль Беккет
Хороший, но совсем не беливный текст. Объемные герои, живые глаза, люди, именно - люди, в которых хочется верить, но в то же время - ворох вопросов и грустная констатация факта - это джен.
Куда подевался Рон? На какой факультет поступил Ал? Почему умерла Гермиона? Очень похоже на самоубийство, но именно это самое самоубийство совсем не вяжется с вашим образом Гермионы - которая превозмогает боль, которая целеустремленно смотрит в будущее, которая любит Ала - тепло, особенно, трепетно любит, которая заменяет ему мать... не вяжется этот поступок.
Но здесь хороший Ал. И - внезапно! - мне понравилась Джинни.
Этот текст в первую очередь о боли и одиночестве. Не о любви.
Мне скорее понравилось, нежели нет, однако это просто не формат Белива.

Завтра Фенрир Грейбек/Рон Уизли. «Теперь ты часть моей стаи». Опционально – AU, где Волдеморт победил
Бьющиеся в конвульсиях легкие заставили улыбнуться
Ближе к вечеру у ворот почти одновременно материализуются несколько сверкающих патронусов и уносятся в дом. Снейп же был единственным Пожирателем, который мог вызывать материального Патронуса. Откуда у остальных суперспрособности?)
В то, что Луну-оборотня взяли в поместье, как прислугу, тоже мало верится. И при трансгрессии, кажется, не нужна волшебная палочка? И еще я несовсем поняла, каким макаром Рон усыпил Сивого - у него губы были намазаны сонным зельем? Если да, то почему он сам не уснул, если крепкий Сивый вырубился от одного только поцелуя?
Пейринга не увидела.
Все темно, беспросветно, все умерли, Рон страдает) В некоторых моментах действительно перегиб - например, с ритуальным сожжением тела Гарри. Но все же...
Мне понравилось. Я просто люблю всякие темные тексты, почти антиутопического содержания. У вас вселенная не совсем продумана, но в принципе - неплохо.
Рон мне понравился, Сивый, в принципе, тоже. Вообще, герои все получились неплохие, только обоснуй подкачал В любом случае - спасибо)

Когда умирают феи… Астория Гринграсс/Нарцисса Малфой. "Ты – моя падающая звезда. Но вместо того, чтобы загадать желание, я падаю вместе с тобой."

Спасибо. Искреннее спасибо.
У меня сердце сейчас бьется так громко, что я почти ничего и не слышу, кроме его гулких ударов. Я, кажется, знаю автора. И с каждым новым его текстом я люблю его еще больше.
Это просто прекрасно. Работа наполнена таким звенящим, болезненным, обжигающим чувством горечи, что я просто не могу нормально думать сейчас, не могу нормально воспринимать действительность, и все вокруг кажется неважным, потому что этим людям очень, очень, очень больно.
Оторванное кружево на платье Астории. Колкий взгляд Нарциссы. И Драко, измученный, усталый Драко. Они бесподобны.
Драко получился очень теплым. И очень живым. И до боли настоящим.
В доме Малфоев было очень много боли, много одиночества, много тоски. Там было много страха, потерянности, обреченности. Но многие забывают о том, что там еще была любовь. Возможно, самая сильная любовь, которую только можно представить.
Я оглушена.
Спасибо.

Нежелательное лицо № 2 Джордж и Фред Уизли/ Луна Лавгуд Карты, деньги, два ствола Тройничок
Все очень плохо (2)
Сюжет странный, ООС кошмарный, фик не продуман, привязки к заявке нет. Мне грустно, ибо заявка была хороша.
Если бы в текст вставить любые рэндомные имена, ничего бы не изменилось. Нестыковок куча, близнецы как-то совсем не близнецы, Луна вообще, ни капельки не Луна.
Почему "Нежелательное лицо", если там этих "лиц" целых три? Откуда у ребят магловские деньги? Что вообще происходит? Зачем?
Всегда со скептицизмом относилась к описанию сумасшедшего утреннего секса, когда герои бросются в пламенные объятия друг друга, даже не почистив зубы. )) ну это же нифига не приятно, блин) Эротические сцены скучные.
Автор, видимо, йун и у него еще все впереди. Простите.

Когда расцветут орхидеи Невилл Лонгботтом/Лили Луна Поттер. Самый прекрасный цветок в его теплицах. " Но, когда в палисаднике Вашем взойдут пионы, назовите Лолитой хотя бы один цветок" (с) Стэф.
Лолита, свет моей жизни, огонь моих чресел. Грех мой, душа моя. Ло-ли-та: кончик языка совершает путь в три шажка вниз по нёбу, чтобы на третьем толкнуться о зубы. Ло. Ли. Та.
Несколько лет тому назад, когда я впервые читала "Лолиту" я восхищалась именно этим первым абзацем романа. Я любила Набокова, люблю его сейчас и, думаю, буду любить еще долго. Автор, видимо, тоже его любит)
Лили получилась клевой. Она получилась подростком, и это такая редкость на самом деле. Почему-то очень часто, когда пишут о подростках, они получаются либо слишком взрослыми, либо слишком детьми, а у вас - в самую точку, без перегибов и недоборов. Яркие помады, короткие юбки, отчаянное желание казаться старшей, нежели есть на самом деле, сумасшедшая мечта скорее повзрослеть... Лили у вас очень.. с характером.
Невилл какой-то не Невилл) Не знаю, почему. Казалось бы, все правильно, и ООС не такой уже сильный, но что-то в нем не дает прочувствовать персонажа полностью. Возможно, это потому, что я не совсем представляю себе Лонгботтома взрослым?
Мне было мало. Вы охватили большой период времени, но написали мини - поэтому все события кажутся слишком быстротечными, слишком стремительно развивается все, кадры сменяются слишком быстро. И смерть Лили лично для меня была внезапной, хотя вы и готовили к ней, рассказывая о кельтских методах удобрения земли.
В принципе, текст логичен и более-менее продуман. Но как по мне, над ним надо еще поработать.

О войне без победы Гарри Поттер/Рон Уизли. Вместе до конца.
Ой, замечательная работа. Но я что-то совсем не знаю, как оценивать перевод, когда не читала оригинала.
Поэтому - просто спасибо автору

Указ №206 Дафна Гринграсс/Теодор Нотт Все идеалы разлетелись в прах под неотвратимыми ударами действительности. Их испепеляли огненные будни войны, их топили в грязи будни послевоенных лет.
Сразу скажу - еще до прочтения, - что в моем фаноне Дафна должна быть с Блейзом. Посмотрим, как мне зайдет Тео ))
Времени оставалось совсем мало, но Нотт был терпеливым человеком. что-то несогласованно в этом предложении. ))
Сжал крепко, до синяков на нежной коже Ну опять эти синяки, ну е-мое. Вы, автор, наверное, не виноваты - но лично для меня все синяки от прикосновений словно перекочевывают из текста в текст из Драмионы))
чета Малфоев - "чета" - это же супружеская пара, Люциус и Нарцисса, а вместе с Драко будет уже "семья"
Писать драму и агнст на самом деле очень сложно. Еще сложнее - писать антиутопию. Очень сложно балансировать - очень важно не перегнуть палку, описывая мир, не довести всю трагедию до абсурда. Это очень сложное блюдо - чуть-чуть пересолишь, и все старания пойдут насмарку - текст, который должен был ужасать и пугать, станет поводом для шуток. Вы, автор, чуть-чуть, самую малость, но переборщили. Это не катастрофично, но и идеальной драмы не получилось.
Возможно, тому виной нагромождение деталей - будь то поседевшие волосы Тео после месяца в заключении или совсем ненужное упоминание о казни Сьюзен Боунс - нет, ну правда, ведь никакого влияния на сюжет данный эпизод не дает, зачем его вводить?
В некоторых моментах узанала свои собственные приемы.)) Тоже люблю баловаться такими короткими, иногда оборванными предложениями, например. И перечислением действий тоже)
Почему Министерство Магии блокировало аэропорты, но не отслеживало водный транспорт?
На самом деле, мне много чего понравилось - но все это было разорвано, не складывалось одной целостной картины. А может, это только я такая привередливая.
Понравился, например, запах розмарина - спасибо, что не меда с корицей)) понравился плед, в который заворачивалась Дафна - маленький бумажный щит, отчаянная попытка защитить свой мирок от вторжения извне. Очень понравилась деталь про радио - вокруг рушится мир, там тьма, боль, пытки и страх, а по радио передают трансляции квиддичных матчей и песни "Ведуньи", офигенно просто играет на контрасте.
А еще мне почему-то очень хотелось, чтобы у них все получилось. Потому что финал для меня лично можно охарактеризовать одним словом "ВНЕЗАПНО". Не то, что я не подозревала какого-то подвоха - тяжелая атмосфера всего текста какбэ подразумевала, что все будет еще хуже.)) Тут меня контрастом ударило изменение стиля - все текст был такой плавный-плавный, тек, как река, а финал - как внезапный водопад. Очень внезапный)
Автор, спасибо)

Нэверлэнд Барти Крауч / Лаванда Браун Уродство внутреннее и внешнее. Постхог. AU, в котором к Барти не применили поцелуй Дементора. Он участвовал в битве за Хогвартс, после которой пустился в бега
Я очень довольна
У автора есть пречудейснейшая способность - чутье. И это самое чуть помогает ему избежать перегибов. В этом тексте все на своих местах.
Очень понравилась Лаванда. Красочно так описан ее образ - шрамы на лице, которые прячутся под иллюзией, и накрашенный глаз на мертвой стороне лица, и полукокетливая улыбка... Лаванда у вас получилась по-настоящему живой. И Барти, кстати, тоже. Автор играется с читателем - посмотрите, Барти безумен, Барти страдает, Барти прячется от страха, его мучают галлюцинации и кошмары. Читателю жалко Барти - он же изгой! он же скиталец! он наконец-то нашел человека, рядом с которым тепло! А потом автор так - рррраз! - и убивает Барти, напомнив - он убийца, он Пожиратель смерти, он фактически привел Волдеморта к возрождению, он виновен. Супер, автор, игра удалась)
А еще мне очень понравился Ларри.
Придраться можно к отсутствию пейринга как такового - ну, приворотное же все-таки, не настоящая привязанность-влюбленность. Но я не хочу придираться, поэтому повторюсь, что я очень довольна

За гранями Сириус Блэк/Алиса Лонгботтом. Если людей пугать достаточно сильно и достаточно долго, они пойдут за любым, кто пообещает спасение. Стивен Кинг. "Туман"
Автор, я еще не читала - но сразу скажу, тут для меня "або пан, або пропав". Сириус-Алиса - один из моих любимых пейрингов евер, так что мне либо очень понравится, либо я буду очень огорчена.
Фред Лонгботтом?) чо, правда?
Когда авторы пишут Алису или Беллатрису, они всегда пытаются играться с безумием. Но безумие - очень хрупкая вещь, очень уж легко скатиться в абсурд.
Прозвища, которыми Алиса наделяла окружающих, почему-то кажутся пафосными.
каждая клеточка её глаз наполнена упрёком ----- а это как?)
Странно, что Алису в таком состоянии не забрали в Мунго. Ведь по большому счету, Августа ей даже не мать.
Вообще, есть хорошие формулировки, и я люблю повторы, и перечисление действий тоже люблю. Но вот пейринга в тексте нет - от слова совсем.
Сириуса в тексте тоже нет. Зато есть клевая Беллатриса - она получилась просто офигенной)
Автору нужна гамма. Бета теоретически тоже нужна, но гамма в первую очередь. Такая очень суровая, чтобы давала подзатыльники и выписывала дроздов за всякие недовычитки и недочеты. И все будет зашибись.
Как по мне, это просто не Беливный текст. А вообще - ничего, не все так страшно, как казалось

запись создана: 28.04.2014 в 12:48

@темы: читаю, фанфи, обогі, я тоже це пишу

---

Взагалі кілька днів-тижнів підряд думаю про те, що фандом Шеймлессу звабить мене і заманить до себе на темну сторону сили. надто вже там мало гету, ех.
а хорошого Менді-Ліпа ж треба написати. А хто, якщо не ми з Вікою, м?

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу, опівнічне

---

На жаль, за всі роки мого навчання в Академії він нічого в мене не викладав. Уже потім, постфактум, мені про нього і його семінари-лекції розповідали подруги - з незмінним захватом і вогнем в очах. Здається, десь тоді, восени, я підписалась на його фейсбук.
Володимир Єрмоленко дивовижно мудрий чоловік. І він має дивовижну здатність - знаходити найбільш точні і найбільш гострі слова, що потрапляють не тільки в серце й душу - ні, вони втрапляють до мозку і спричинюють мисленнєвий процес. Про що б він не писав - про політику, літературу, музику, свою родину, підслухані в маршрутках розмови - це завжди вражає мене своєю простотою і глибиною.
Не знаю, можливо, ми з ним просто на одній хвилі.

"я продовжуватиму говорити, що всі загиблі в Одесі - і вбиті майданівці, і згорілі в профспілках, - є нашою спільною трагедією. Спільною. Я не буду постити фото обгорілих тіл в профспілках - ви їх самі знайдете. Якщо ви можете спокійно на них дивитися (а там не тільки люди в камуфляжі, не тільки "найманці"), то ми з вами по-різному дивимося на світ. -- Так, "колоради" стріляли в мирних. Так, менти підло сприяли терористам. Так, все це була путінська провокація, чия мета - вбивати українців руками самих українців. Так, беззбройні одесити, які в цьому пеклі вистояли та показали, що Одеса є вільним та українським містом - справжні герої. Але це не робить трагедію смерті меншою.

І ще одне. Громадянські конфлікти живляться такою жахливою штукою як "арифметика жертв". Сторони міряються, хто більше втратив. У кого більше закатували. У кого більше "мирних громадян", "жінок, стариків та дітей" були вбиті. Історична правда, як правило, опиняється на боці тих, "у кого більше".

Так от, ми не маємо зараз мірятися жертвами. Поділ жертв є не тільки аморальним, але й вигідним Путіну. Бо ідентифікація з жертвами дає сили, робить непримиренним.

Ми маємо визнати жертв одеських профспілок своїми. Нашою спільною трагедією. Тільки так ми знайдемо ту єдність, яка нам дасть сили протистояти зовнішньому ворогу." (с.) Володимир Єрмоленко, 3 травня 2014 року

@темы: читаю, ...висновків: життя минає..., з Україною в серці, біль

---

В Одесі загинули люди. Багато людей.
Поруч так спокійно спить Женька. Боюсь розповідати йому про одеську кров. Дуже боюсь.
У мене паморочиться в голові. Здається, цей жах ніколи не припиниться.

@темы: з Україною в серці, біль

---

Ми з Тігрою сидимо і п’яніємо.
Від того, що я нарешті виспалась, від того, що в мене навстіж відчинене вікно і за тим вікном ллє дощ. Дерева такі яскраво-зелені, як удар під дих. Бузок пахне так божевільно, що паморочиться в голові. Тігра сидить на вікні, витріщається на такий дивовижно зелений світ, вдихає судомно запахи мокрої вулиці, запахи травня, запахи дощу і я розую, що роблю те саме за великим рахунком - жадібно п’ю цей весняний дощ, п’янію і сміюся сама з себе.
Боженько, мені з 17.00 виходити на нічну зміну, мені до самої ночі писати розумні новини, а я геть п’яна!
Такий чудовий початок травня.
І сьогодні мій День ангела.

@темы: ...висновків: життя минає..., дихаю, відчувати життя на дотик

---

16.03.2014 в 12:47

Пишет  Ginger Gene:

Декому краще вдаються приголосні, декому голосні.
На неї не можна було не звернути увагу – вона сміялася уві сні.
Я подумав: вона так легко вгризається в шкіру, не знаючи, що ця шкіра моя.
Якщо вона коли-небудь прокинеться – добре було б дізнатись її ім’я.

Добре було б знати, звідки вона прийшла й куди поверталась вночі,
хто живе за тими дверима, до яких підходять її ключі,
чому вона нічого не може згадати й звідки в неї всі ці знання.
Якби наряд перевірив її кишені – хтось би точно отримав нове звання.

Якби вона почала писати спогади про кожну з отриманих ран,
її книга мала б такий самий успіх, як тора або коран,
чоловіки читали б цю дивну книгу, відчуваючи власну вину,
і палили б її на площах столиці, перш ніж почати війну.

Чоловікам не варто знати про наслідки, їм достатньо причин.
Коли їм, зрештою, дається все, вони наповнюють його нічим.
Коли вони говорять про спільне, вони мають на увазі своє.
З ними краще не говорити про те, що буде, щоби не втратити те, що є.

Але вона прокидалась і все починалося саме тоді.
Вона добре трималась на сповідях, на допитах і на суді.
Вона говорила, що краще зброя в руках, аніж хрести на гербах.
Коли вона вимовляла слово любов, я бачив кров на її зубах.

Стережіть її, янголи, беріть під крило легке.
Скажіть їй хай зберігає спокій, коли входить в чергове піке,
хай поверне мої рукописи, моє срібло й моє пальне,
до речі, спитайте її при нагоді, чи вона взагалі пам’ятає мене.
Сергій Жадан

@темы: читаю

---

Мені деколи здається, що в мене від любові розірветься серце.

@темы: відчувати життя на дотик, опівнічне, діла душевні

---

Треба вже окремий тег заводити, присвячений російським ЗМІ. "І сміх, і гріх" назвати, чи шо
НТВ зняло замєчатєльнійший сюжет. Ну просто геніальний. "Фурии Майдана: секс, психоз и политика" називається
Ну, ви вже здогадалися, про що сюжет. Якщо коротко, то про те, що в усіх українських жінок глобальний, ну просто глобальнєйший недотрах, і саме тому у нас стався Майдан. А найяскравішими представницями недотраханих жінок виявилися найпалкіші прихильниці революції - Ірина Фаріон, Тетяна Чорновіл (у неї навіть шизофренію знайшли, і насправді (тільки тсссс! - великий секрет!) ніхто її не бив, вона сама себе скалічила до півсмерті, щоб її по телеку показали), Леся Оробець (їй закидають Інтернет-залежність), Ольга Богомолець (вона, бачте, венеролог!) і президент Литви Даля Грібаускайте (сос!! етеншн!! вона ж лесбіянка!!)
Короче, сюжет просто бомбезний концентрована така суміш шовінізму, сексисзму і гомофобії. Красота.
"За женским экстремизмом кроме убеждений всегда стоит какая-то сексуальная патология", о як експерт сказав! А якщо експерт сказав, а потім його ше й показали по тєлєвізору, поки сидить він оце на лавочці, й оченята його так якось так підозріло-підозріло бігають, як у пошуку таких необхідних ранкових ста грамів (ой, пардоньте, я мала на увазі каву!), то йому таки треба вірити.
А ше мені сподобалась теза про Фаріон. Мовляв, перший її чоловік був етнічним росіянином і кинув її заради єврейки, і саме тому вона тепер хоче різать "жидів і москалів" і пити їхню кров - абідєл бідну дівчинку Іринку на все життя. Словом, кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями (с.)
Аргументація неадекватності Ольги Богомолець взагалі вражає - "вы прекрасно знаете, что не может быть невролога без нервного тика, психолога без психических отклонений. ну а теперь у нас, как вы понимаете, венерологи идут в большую политику. это как раз и есть тот штаб, который есть у любого доктора, того же самого венеролога, я лечу отбросы общества, я с ними вынуждена общаться и поэтому я вся такая белая, красивая, я доктор, который имеет право судить".
Я, знаєте, не є феміністкою - тому мені просто смішно. Була би - в мене стався дикий батхьорт.
Хоч все одно трохи печально. Я не є палкою прихильницею жодної з діячів української політики, яких згадували в своєму сюжеті НТВшники, проте за цим всім проглядається інше - жінка не може просто добитися успіху, не може бути прихильницею тих чи інших ідей, жінка в принципі не може бути кимось впливовим, а якщо вже так сталося, то це або через недотрах (у, бідненька, її навіть виграти нема кому, тому вона і біситься, мужика би їй нормального), або кар'єрними сходами піднялась тільки завдяки тому, що переспала з безліччю владних мужів.

@темы: ...висновків: життя минає..., з Україною в серці

---

Зловила себе на тому, що спокійненько жую свій сніданок, поки на екрані відрізають палець трупу не першої свіжості. Зі мною точно щось не так))))
а тут ще й Карен повернулась. Жизнь боль.

@темы: ...висновків: життя минає...

---

Інтірєсний факт: по ходу, ці вибори будуть першими, на яких уся моя родина проголосує за одного кандидата. Такого єдинодушшя у нас ніколи не було. Внєзапна.

@темы: з Україною в серці

---

Мене тут роздерло на шматки знову. І хоч в оригіналі цю пісню співає Квітка Цісик, - і співає шедеврально, тут сперечатися нічого! - для мене тут важливий саме дует, саме поєднання "чоловік-жінка". Це так дивовижно!
це така чиста, така світла київська музика!
київська не за походженням, за духом. і одразу перед очима травень, і квітнуть каштани, і тихо розмірено дихає спляче місто. і двоє ідуть, тримаючись за руки. Ще зовсім юні, їм років по сімнадцять, вони ще може й не цілувалися по-справжньому, і для них це все ще так п’янко, так дивно, так тремтливо. І це таке одкровення — оце спляче місто, світло ліхтарів, і тепла ніч, і переплетіння пальців, його піджак у неї на плечах... це якось так зворушливо, так невинно, так чисто. Така ніч, де від щастя заходиться серце лиш тому, що він тримає її за руку.
Вони може зупиняться, сховаються у тіні каштанів, і він її обійматиме, і вони мовчатимуть, так по-справжньому мовчатимуть, як вміють мовчати тільки закохані й тільки в сімнадцять.
Це просто дивовижно. У мене просто немає слів — лиш сльози течуть по щоках від захвату й особливої щемливої ніжності. Музика моєї ночі.

@темы: музика, дихаю, відчувати життя на дотик, опівнічне

---

Шеймлесс просто розривають мене на шматки.