И такая, ты знаешь, мама, ненужность фатальная.
Для чего это все? Для каких таких берегов
Я везу это все контрабандное, нелегальное,
Высшей пробы накопленное тепло?
Мама, здесь никому это и не надо.
Я пустое место, ничья отрада,
Чемодан неуместно нежных вещей
На складе не-первой-свежести-овощей.
Мама, я отрастила волосы ниже плеч.
Но никто в них не запускает пальцы.
И никто не станет меня беречь.
Мама, я чемпион одиночных танцев,
гений невстреч.
И поэтому я пишу только дурацкие стансы
И не фильтрую речь.
(c.)

Я не знаю, хто є автор, але це так точно. Це так про мене, що проймає аж до зубів. І хай не про мене теперішню, але про мене загалом. Ех.
Луцьк... У Луцьку добре. Диплом не пишеться зовсім
Перед Великоднем вдома купа роботи, то я і допомагаю по мірі можливостей. Ношуся квартирою ельфом-домовиком, однією рукою мию вікна, іншою - готую їжу. Мама у відпустці, тож трохи легше, ніж минулого року, хоч і не у всьому. Деколи так хочеться сплавити з хати батьків і сказати: чуваки, я все зроблю сама, тільки не стійте над душею! Видно, почуття власного простору у мене ще більше загострилося. Такоє.
Вчора мала розмову з редактором щодо драміону. Вказав на деякі ляпи, звернув увагу на важливі моменти. Це все добре. Мені потрібна критика, інакше це все втрачає сенс. Є надія, що скоро його таки опублікують, той фік. Перевірять заново, подивляться, чи все ок - і на сайт. Це було би добре. Бо трохи зауважень не завадить, як і трохи васхвалєній моєї бєзгранічної гєніальності.
А між тим я написала уже 9 розділ, вчора мучила його цілий день. Але результат ніби нічо такий вийшов, сильний. Відправила Марічці, хай править і каже своє "фе", якщо щось не піде.
Життя спокійне.
І майже постійно хочеться спати.