Вчора вночі у мене стався культурний шок.
Приходить мені на мило лист. Пише дівчинка, типу, о, класно пишеш, я побачила, що в тебе є український варіант "Грому" і захотіла прочитати, можеш мені його вислати? Ну, ми розговорилися, і я спитала, звідки вона. Приходить мені відповідь: "сама із МОСКВИ". Я довго не могла знайти свою щелепу під столом. Кажу - і що, ніколи в Україні не була, і родичів ніяких тут не маєш? Нє, каже, тільки по телевізору бачила вашу країну, а мову сама вивчила, по книжках, бо подобається дуже. Франка, каже, безмежно люблю, навіть більше, ніж Моема.
Я серйозно не могла прийти до тями хвилин 10. Тобто, до того, що росіяни більш-менш розуміють українську мову, я вже звикла. Але з людиною, яка цією мовою розмовляє - і розмовляє добре! - я стикаюся вперше.
Дівчинка пише мені - а можна я тебе в скайпі додам, бо зовсім не маю мовної практики. Кажу - канєшна можна! ну ми і протринділи півночі. Про музику в основному (ну а про що ж ще я можу говорити майже вічно?) Коротше, з дівчинкою ми зійшлись. Дівчинка слухає класичний рок, починаючи з ACDC, Metallica i Scorpions, а також мій улюблений рок психоделічний і вічний (ми з нею навіть посперечалися трошки який альбом у Пінк Флойд кращий - Dark side of the moon чи The Wall), ну і бітлів дівчинка теж любить. І Океан Ельзи, каже, мені дуже йде. Коротше, я трошки вчора прибалділа.

Ну і два слова про мовний закон.
Як же мені набридли люди, які кричать своїми статусами про те, що - мудакииии, давайте протестувати, давайте робити вигляд, що не розуміємо російської і вимагати, щоб до нас звертались українською!!! Давайте покричимо з трибуни про те, як ми ненавидимо Януковича і "язик"! БЛЯДЬ! ЗАКРИЙ РОТ, ВСТАНЬ З ДИВАНА Й ПІДИ КУПИ КНИГУ УКРАЇНСЬКОЮ, АБО ЛІЦЕНЗОВАНИЙ ДИСК ВАКАРЧУКА, АБО НА ФІЛЬМ УКРАЇНСЬКИЙ В КІНОКЛУБ ЯКИЙСЬ СХОДИ!! ЦИМ ТИ МОВІ ДОПОМОЖЕШ НАБАГАТО БІЛЬШЕ, НІЖ ПРИСКАЮЧИ СЛИНОЮ З ТРИБУНИ!
Це так, емоції просто. Мене просто направду бісять ці люди. Чим доросліша стаю, тим більше переконуюсь у тому, що від влади мені треба одне - щоб вона мене не чіпала. Щоб я не знала, хто зараз прем’єр і коли наступні вибори. Лишіть мене у спокої, відчепіться від мого університету, дайте мені жити так, як я хочу! Я ніколи не голосуватиму за ВО Свобода, хай простить мене Женя. Бо реально складається враження, що ці чуваки не вміють нічого, окрім як кричати про свою любов до України і ненависть до Росії.
І як на мене, Олесь Доній разом зі своєю Останньою Барикадою робить для України більше, ніж усі політичні партії, що сидять в парламенті або під тим же парламентом мітингують.

Хуууу. Виговорилась.