Женька в Україні.
І хоч він безмежно далеко від мене, все ж...
Відчувати його - щастя. Просто знати, що з ним все добре - щастя. Знати, що він є - також щастя.
Я не можу сказати це йому у вічі, тому що це я, тому, що я не вмію зізнаватись у своїх слабкостях, тому, що я надто трепетно до нього ставлюся, тому, що я боюся його втратити. Але я відчуваю це надто гостро, хоч і боюсь того, що відбувається зі мною. Я, можливо, обпечуся. Мені, можливо, буде боляче. Але плювати. Головне - мені зараз без нього дихати важко. Він єдиний мене зараз рятує.
Женько. Я кохаю тебе.
Так добре, що ти є.