От розкажу вам сікрєт.
Я, треба сказати, не дуже люблю танцювати. Можливо, тому, що ставлення до музики у мене специфічне, і під звичайне туц-туц-туц я дригатись ні магу. А рок-н-рол на діскатєках не крутять, тому я на них не ходжу класу едак з 10, ну і... Ну і так вже вийшло, що як такого танцювального досвіду у мене зовсім небагато.
Ну але ладно, сама подригатись я ще можу. І ніби навіть непогано виходить деколи. Але я зовсім не вмію танцювати в парі. Ну, себто, це ж хлопець повинен вести? І він намагається вести, а я не розумію, що від мене хочуть, ну і... Ну і ужас виходить.
А от вчора я відтанцювала в Портер-пабі з Женею три грьобаних години. І маю підозру, що доволі таки непогано відтанцювала. Аж думаю навіть трохи переглянути власне критичне ставлення до своїх танцювальних здібностей.
Вчора був чудовий вечір. Вечір, коли мені дуже хотілося сказати Жені про те, що я його люблю. Але я обрала варіант простіший - я його просто цілувала так, що паморочилось в голові.
Вчорашній вечір був наскрізь просякнутий сміхом, сигаретним димом і музикою. Вчора було добре.

А сьогоднішній ранок похмурий, злий, і мені, як завжди, зовсім не хочеться іти в Академію. Бу.