Ну і так, про людську лінь і подласть)).
На моє прохання про фотошоп мені відізвалась аж одна людина, яку я не бачила уже дуже давно, напевне, з півтора роки.)
Але зараз не про це. Зараз про те. що ця людина - Сашко Левчук, який колись давно був мені другом. Колись давно нам було добре і світло разом, і ці часи я згадую з щирою радісною усмішкою. Так от я хочу сказати, що я дуже рада, що такі люди є в моєму житті. Що вони роблять його яскравішим. І що це прекрасно, коли не бачились більш, ніж півтора роки, а списались - і від одного цього факту, від спогадів і жартів, від рядків, що висвітлюються на мерехтливому моніторі, уже хочеться сміятися в повний голос і розповідати всім довкола, що життя прекрасне)))
Просто є такий чоловічок - Сашко Левчук, просто є у нас з ним купа добрих, теплих, рок-н-рольних спільних спогадів, просто мені тоді було 16-17 років, а йому - 24-25, просто ми жили у сусідніх кімнатах, ходили разом на футбол, пили разом якийсь алкоголь і танцювали на вечірках. Просто це були, можливо, одні з найкращих миттєвостей мого життя. Просто з Сашком завжди щиро сміялося і дихалося на повні груди. Просто він рятував мене на Світязі від комарів, а у Києві грав зі мною у волейбол баскетбольним м*ячем. Просто я дуже хотіла би, щоб він знову був у моєму житті.
Хоча би так - рядками на моніторі.