Коли я згадую часи навчання в Академії, мені чомусь в першу чергу згадується музика.
Море музики, океан музики, щодня - нова й нова, дивовижна й непередбачувана, вона кидає тебе в прірву, і ти летиш-лети-летиш... Вона може миттєво розтоптати тебе, змусити відчути справжній біль, а може піднести вище неба - й не відчуватимеш землі під ногами.
Стільки музики... в навушниках посеред заповненого вщерть автобуса №51 перед другою парою. З колонок РадіоКвіт на великій перерві на плацу. Наживо на одному з фестивалів. у Ліни на ноутбуці - одна з найкращих колекцій музики, що я знала. На сходах гуртожитку під гітару у сизому тумані диму. На квартирниках. У КМЦ під Лєночкінє фортепіано. У театрі - "голубкою" б’ється серце. На київських вулицях і підземних переходах - із капелюхом на підлозі для дріб’язку. На Трої, уже під дві гітари й пиво - у компанії найрідніших на той момент. У фільмах - години найдивовижніших тарантінівських і річевських треків. Роки мого навчання в Академії - це роки безперестанного відкриття все нових і нових треків і мелодій. Музика збивала нас з ніг, і чомусь зовсім не хотілось вставати.
Музика була такою різною. Від "Мертвого півня" й "Спліна", Океанів і Кіно до Бітлів, Джиммі Хендрікса й Джима Моррісона. Від "Квітня руїн" до Пінк Флойд. Від Яна Тірсена до Рея Чарльза. Сльози під Земфіру серед ночі, квитки за половину стипендії на Скорпіонз, українські народні - на два голоси з Ориною, крокування на пару з англійської під Боба Ділана. Дівішнікі з Чижом і його піснями о женском горе. Весняні безкінчені депресії з Радіохед у Олі на балконі. Надзвичайно красивий секс під Дайр Стрейтс. Запах марихуани й розмови про постапокаліпсис о п’ятій ранку з Бобом Марлі... Скільки ми переслухали музики? Ми пили її і захлинались нею. Нам ніколи не було її забагато.
Музика робила нас. ЛІпила нас - по-трохи, обережно, або й навпаки - різко й настирно.
Мені страшенно не вистачає тієї музики - музики-відкриття і музики-одкровення.
У новому університеті уже не буде її. Зрештою, мені уже не 18, і йду я туди зовсім не для того, щоб змінювати світогляд чи шукати однодумців.
Просто круто було колись ділитися з кимось навушником і разом завмирати, вслухаючись у інший світ.
Просто добре було, коли поруч були ті, хто цю музику розумів так само, як і ти.