Ну, не те, щоб зовсім немає, але в українського кінематографу так мало грошей і так багато проблем, що все прогресивне, красиве і вартісне знімається в гаражних умовах, і від того стає менш якісним - як мінімум з технічної точки зору. Фестивалі українського кіно проводились, і я навіть деякі з них відвідувала, але якось воно мені не йшло - було далеким і якимось незрозумілим.
Лише двічі яскраво спалахувало для мене - екранізацією "Украденого щастя" і "OrangeLove". Ці речі змусили мене тремтіти у свій час. Але ж то було уже так давно...
А за останні два роки стільки всього крутого зняли! Щемливий такий "Поводир" - для того, щоб потрапити на стрічку потрібно було брати квитки в кінотеатр сьогодні на завтра - я навіть не пам’ятаю, коли таке було востаннє. Жорстке, колюче таке "Плем’я" Слабошпицького - розмазало мене вчора, аж не могла зібрати думок до купи, не могла зрозуміти, де я і що відбувається.
У квітні виходить у прокат "Незламна". І це для мене теж дуже важливе кіно, бо воно про Другу світову, про ту війну, яку ми мусимо сприйняти як свою трагедію - а не як битву окупанта з окупантом. Я ще не знаю, що з цього вийде, але дуже хочеться, щоб вийшло красиво і болюче.
А ось кілька днів тому був презентований тізер до екранізації "Солодкої Дарусі", і це так сильно, що мурахи по всьому тілу, трем у руках і розпач, розпач, розпач - майже такий, який був при прочитанні.
а може ви ще щось цікаве хороше бачили? я впіймала хвилю)