Як і обіцяла - про євробачення. Коротко.
Я чесно не розумію всього нестерпного інформаційного шуму в українських і російських ЗМІ та соцмережах щодо цього конкурсу. Я не розумію, чому люди свідомо перетворюють доволі нудний пісенний конкурс посередньої якості на священну війну. Це, звісно, більше стосується наших сусідів, але і українці далеко не безгрішні в цьому питанні. Я не знаю, що є цьому причиною. Можливо, якийсь невиліковний комплекс меншовартості.
Я не дивлюсь євробачення, бо це довга тягомотина з 23 абсолютно однакових пісень, які забудуться одразу після того, як їх прослуховуєш. Серед цих 23 обов’язково з’являються одні умовні Lordi - і вони безумовно виграють. Хоча б тому, що різко виділяються з числа однакової маси. Кого я пам’ятаю за останні 10 років з виконавців, які виступали на євробаченні? Руслану з дикими танцями, пречудових Lordi, прежахливу Сердючку, Бурановських бабушок, Кончіту Вурст, прекрасних Здаб ші Здуб і.... еее? Все, здається. Вони були інші.
Цього року умовними Lordi стала Джамала. Вона прекрасна, хоча мені не подобається "1944". У неї є прекрасні джазові треки, які можна слухати в темряві і ридати від того, як це дивовижно. Але саме зараз важко уявити, яка пісня могла би представити Україну на світовій арені краще, ніж "1944". Пісня-плач без використання складних стереоефектів стала переможницею і подарувала моїй країні свято.
Але, чорт забирай, читати помиї в Інтернеті було неможливо. Стільки гидоти я не читала з часів... (хотіла написати "Майдану", але під час Майдану отрути в моїх стрічках було насправді небагато). Прихильники Лазарєва і антипати Лазарєва, прихильники Джамали і антипати Джамали, ватники і вишиватники, яким музика в принципі до одного місця, схлестнулись не на життя, а на смерть. І це було настільки гидко, що хотілось плакати.
У мене є улюблене відео. Воно уже стареньке, 2014 року випуску. Там прекрасно все - і Жириновський, і екс-Сініцин з Кадетів, і "над Донбассом будет русский флаг", і женщіна в кокошнику і "День победы". Я не мала сили дивитися цьогорічний випуск "Покорения Европы". У мені не вистачило для цього цинізму.
Дивіться. Оце - ваше євробачення.
Я чесно не розумію всього нестерпного інформаційного шуму в українських і російських ЗМІ та соцмережах щодо цього конкурсу. Я не розумію, чому люди свідомо перетворюють доволі нудний пісенний конкурс посередньої якості на священну війну. Це, звісно, більше стосується наших сусідів, але і українці далеко не безгрішні в цьому питанні. Я не знаю, що є цьому причиною. Можливо, якийсь невиліковний комплекс меншовартості.
Я не дивлюсь євробачення, бо це довга тягомотина з 23 абсолютно однакових пісень, які забудуться одразу після того, як їх прослуховуєш. Серед цих 23 обов’язково з’являються одні умовні Lordi - і вони безумовно виграють. Хоча б тому, що різко виділяються з числа однакової маси. Кого я пам’ятаю за останні 10 років з виконавців, які виступали на євробаченні? Руслану з дикими танцями, пречудових Lordi, прежахливу Сердючку, Бурановських бабушок, Кончіту Вурст, прекрасних Здаб ші Здуб і.... еее? Все, здається. Вони були інші.
Цього року умовними Lordi стала Джамала. Вона прекрасна, хоча мені не подобається "1944". У неї є прекрасні джазові треки, які можна слухати в темряві і ридати від того, як це дивовижно. Але саме зараз важко уявити, яка пісня могла би представити Україну на світовій арені краще, ніж "1944". Пісня-плач без використання складних стереоефектів стала переможницею і подарувала моїй країні свято.
Але, чорт забирай, читати помиї в Інтернеті було неможливо. Стільки гидоти я не читала з часів... (хотіла написати "Майдану", але під час Майдану отрути в моїх стрічках було насправді небагато). Прихильники Лазарєва і антипати Лазарєва, прихильники Джамали і антипати Джамали, ватники і вишиватники, яким музика в принципі до одного місця, схлестнулись не на життя, а на смерть. І це було настільки гидко, що хотілось плакати.
У мене є улюблене відео. Воно уже стареньке, 2014 року випуску. Там прекрасно все - і Жириновський, і екс-Сініцин з Кадетів, і "над Донбассом будет русский флаг", і женщіна в кокошнику і "День победы". Я не мала сили дивитися цьогорічний випуск "Покорения Европы". У мені не вистачило для цього цинізму.
Дивіться. Оце - ваше євробачення.
-
-
20.05.2016 в 18:58Прихильники Лазарєва і антипати Лазарєва, прихильники Джамали і антипати Джамали, ватники і вишиватники, яким музика в принципі до одного місця
Увы, нас всеми силами стараются рассорить насмерть, и у них это очень хорошо получается...((
-
-
20.05.2016 в 19:29-
-
20.05.2016 в 19:50Извиняюсь, я давно не говорила по-украински, пишу на русском)
-
-
20.05.2016 в 20:04-
-
20.05.2016 в 20:34-
-
20.05.2016 в 23:12Читать СМИ украина-россия в евровидении вообще мозг не жалеть. Я вот честно болел за Сирожу, а не за какую-то определенную страну, я бы за него голоснул в любом случае, от какой бы страны он не пел. И многие так, на политику уже пофиг. И вот я начал искать статьи с интервью после евро, хотелось узнать, как там че. И вот всякие разные видосы и цитаты участников, а рядом текст: Лазарев достойно поздравил Джамалу с победой. Достойно, блять. Наша маленькая звездочка съездила и сразилась с толпой пидорасов, а сейчас ведет себя достойно, не то что эти пидорасы. И то же самое наоборот.
Политика-политика, Европка нас обоих потроллила, ололо, видали, как они нас, ну ничего, вот мы!
А Европка в тумблере сидит и обсуждает Австралию, мол, в последний момент упустила победу. Посты украина-россия пишут только украина-россия, да наплевать всем. Просто, пгастите, поражаюсь такому эгоцентризму
-
-
21.05.2016 в 00:25Да, и кстати, не Австралия, а Австрия)
-
-
21.05.2016 в 00:48-
-
21.05.2016 в 05:15