Сиджу на роботі, пишу розділ у "Первые шаги". Там у мене Асторію серед ночі ельф-домовик будить, і всіх вас ждьот Вот Ета Паварот! Я сама з себе в шоці.)
Доброго ранку!

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу

---

Ми назвали його Тігра.
Він дуже розумний і дуже грайливий, він не надто гарний, але такий рудий-рудий і якийсь такий... харизматичний. Він чомусь дуже мало їсть, і я уже розробляю мєга план по його відкормці. Він мурчить, як маленький трактор, спить сумирно поруч, не кричить і не вередує. Тігра! Мій ти вогник!
А ще у мене тепер є зашибісь-полички. Але єдиний мій вихідний день якось надто вже швидко від мене втік, а я нічого й зробити не встигла.
Привіт, новий робочий тиждень!
щось ти надто швидко до мене прийшов.

@темы: ...висновків: життя минає...

---

Я, власне, хочу жити.
Щоб вітер у волоссі й музика у вухах, щоб сонце сліпило очі й дихалося легко. Хочеться обгорнути шию несвоїм шарфом, вдихати запах його одеколону й щасливо всміхатися. Хочеться гріти свої холодні долоні в його гарячих, іти разом назустріч сонцю. Хочеться пилу доріг, і гір, і теплого моря. Хочеться свободи. Щоб було багато часу й грошей, щоб не було прив'язки до вічних "мушу" і "треба". Просто дорога, просто музика, просто світ. Щоб хотілося писати, щоб слова складалися в голові легко й пальці літали клавіатурою, виливаючи на монітор мою душу. Хочу багато степу, лісу, неба. Щоб ночі були теплими й терпкими, щоб зорі були близькими й можна було лежати горілиць й ловити відблиск комет у рідних очах. Хочеться потріскування багаття поруч, нічних метеликів - обережно, дивні, не обпаліть своїх крил! - і терпкості поцілунку під відкритим небом. Хочеться роси на травах, ходити босоніж, збивати зимну воду ногами, занурюватись у прохолоду, віддавати себе усю цьому серпню, цьому літу, двадцять другому моєму рокові. Сонце, вода, вода, вода, небо, трава по коліна, босі ноги, згоріла шкіра, вечірня роса, пісні жаб, дружній сміх, алкоголь, вода, холодні краплі по плечах, мокре волосся.. І збиває дихання, і завмирає серце, і хочеться жити, по-справжньому жити, не розмінюючись на дрібниці.
Просто знати, що ти - поруч, що завжди обіймеш і заб'ється швидше збожеволіле від щастя серце. Просто сміятися з одних жартів, просто вимкнути мозок і не думати. Ми ж створені один для одного, то що ж цьому світові від нас іще треба? Просто ловити дихання й знімати губами втому з очей, просто лащитися ласкавою кішкою, засинати в тебе під боком і відчувати твою руку в своїй руці. Прокидатися від твого поцілунку й кохатися - віддавати себе - тобі, горіти в твоїх долонях, шепотіти, не тямлячи себе: "Твоя, твоя, твоя..."
Запірнути у прохолодну воду, відчути, як вона забирає тебе усю. Відчувати свою молодість - от же вона, тільки тут і зараз, Віко, не проґав! Тобі двадцять два, ти красива й повна сил, у тебе є найдорожчі в світі люди й найрідніша твоя країна. У тебе все попереду.
Я така багата, насправді. Бо є зорі, які можна збирати руками, і їх так багато, що вистачить на весь світ. Є птахи, що будять зранку співами. Є купа їжаків, для яких лишаємо на ніч молоко в блюдечку. Є сидіння до ранку коло вогнища. Є гітара і є друзі, які співають так невпопад і так дружно, що серце стискує від захвату.
Серпень, лагідний мій серпень! Не втікай, я прошу тебе, не спіши! Огорни мене ще раз своїм теплом, заплети теплими дощами моє волосся, накинь на плечі легке марево літніх вечорів. Залиш мені запах достиглих яблук і польових квітів, залиш свій смак на моїх губах.
Я не хочу відбускати тебе зараз.

@темы: пишу, відчувати життя на дотик

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Да, я знаю, що я вже всіх тут заїбала набридла зі своїми списками книг.
Але чомусь таки склала ще один - список моїх улюблених.

1. Антуан де Сент-Екзюпері, «Маленький принц» (Це потрібно читати хоча б для того, щоб згадати, що ти колись був маленьким. І щоб знову навчитися бачити баранця через стінки коробки. І щоб навчитися любити, бо без любові в цьому світі робити нічого)
2. Михайло Булгаков, «Майстер і Маргарита» (Цей роман рекомендують читати у 11 класі середньої школи, але особисто я його перечитувала чотири рази – у різному віці. І щоразу знаходила там для себе щось нове. Мені здається, я зараз пишу штампами, але що би там хто не казав – це одна з тих книг, які потрібно завчати напам’ять)
3. Михайло Булгаков, «Собаче серце»
4. Габріель Гарсія-Маркес, «Сто років самотності» (магічний реалізм, і мені здається, що він дуже багато кому не піде. А я читала з задоволенням у свій час)
5. Оскар Уальд, «Портрет Доріана Грея» (одна з найвідоміших притч Уальда, так вдало розрекламована кінематографом. Питання вибору власного шляху, питання ілюзії і обману, вічної молодості і вічної душі)
6. Еріх Марія-Ремарк, «На західному фронті без змін» (Я, власне, не люблю Ремарка. Я чесно прочитала доволі багато його романів – «Три товариші», «Тріумфальна арка», «Полюби ближнього свого», «Час жити й час помирати» - проте жоден з них не зачепив мене як оцей, перший, винесений ще зі шкільної програми зарубіжної літератури)
7. Іван Багряний, «Тигролови» (У цих героїв закохуєшся. Сильний і мужній чоловік, свободолюбива жінка, запаморочливе і якесь до болю справжнє кохання, історія про втечу, помсту й справедливість. Історія про те, як хочеться жити. Історія, на якій варто виховувати дітей)
8. Іван Багряний, «Огненне коло» (У свої 17 я так чітко бачила в цих героях себе, що хотілося плакати. Усім максималістам читати обов’язково)
9. Рей Бредбері, «451 за Фаренгейтом» (Щось у тому, як пише Бредбері, змушує читати його книги знову й знову. Я не є його шанувальницею, не дуже люблю інопланетних дискурсів, проте… Проте він пише просто про непросте. І після прочитання лишається щось таке тремтливо-ніжне в душі)
10. Рей Бредбері, «Усмішка» (Тому що я не хочу, щоб зникла краса)
11. Рей Бредбері, «Зелений ранок» (Тому що треба братися за справу, навіть якщо надія на успіх наймізерніша)
12. Михайло Коцюбинський, «Intermezzo» (Тому що кожному з нас, буває, потрібна пауза. Кожному, буває, потрібно побути з собою на самоті, і щоб навколо – тільки сонце, небо, трави й жайворонок десь у небі)
13. Джек Лондон, «Біле ікло»
14. Джордж Оруелл, «1984» (Я не знаю, чи знайду я коли-небудь книгу, яка вразила мене більше, ніж ця. Якщо і було щось, що перевернуло моє світобачення, то це саме те, що Big Brother is watching you)
15. Джордж Оруелл, «Ферма звірів» (Після «1984» - це дуже спрощена і дуже прозора річ. Можливо, саме з неї треба починати його читати)
16. Олдос Хакслі, «О дивний новий світ» (Набагато світліша й набагато більш позитивна річ. Світ капіталізму – от воно, твоє майбутнє. А чи, може, воно уже настало?)
17. Ентоні Берджес, «Механічний апельсин» (Твій вибір і твій саморозвиток. Те, що чого ти хочеш прийти і куди ти йдеш. Широко розплющені очі й чітке враження, що з кожною сторінкою хтось дуже боляче б’є кулаком точно в серце)
18. Микола Хвильовий, «Я (Романтика)» (Мабуть, найкращий твір української літератури)
19. Френсіс Скотт Фітцджеральд, «Великий Гетсбі» (П’янкі й хворобливі ритми джазу й похмільний стукіт серця на ранок – мабуть, головні мої асоціації з цим романом. Ні, я не дивилась останньої екранізації з Ді Капріо в головній ролі. І я щось навіть не дуже певна, чи хочу її дивитися. Я дуже люблю цей текст. Я навіть курсову роботу колись по двійництву персонажів Фітцджеральда)
20. Кен Кізі, «Політ над гніздом зозулі» (А це просто треба читати. А після прочитання у жодному разі не дивитися екранізації. Це одна з найкращих книжок світової літератури, і я не перебільшую. Тут все, що ти хочеш знати про свободу)
21. Віктор Гюго, «Собор Паризької Богоматері» (Я, взагалі, не дуже люблю епоху класичного романтизму, тим більше – романтизму французького. Але історія ця є настільки універсальною, що мені абстрагуватися від того світу було надзвичайно просто)
22. Ерленд Лу, «Наївний. Супер» (Читала її, коли мені було, здається, 17. Як мені, сімнадцятирічній, вдалося впізнавати у 25-річному герої-хлопцеві себе – досі для мене загадка. Але прочитаєш – і хоч не хоч, а складеш кілька списків)
23. Моріс Дрюон, цикл «Прокляті королі» (7 книг) (Мабуть, моя перша історична сага за життя. Історія середньовічної Франції як вона є. Королі як люди й люди як королі. Двірцеві інтриги, інтриги папського двору, любов і ненависть, секс і бюрократія, історія про те, як приймалися рішення й піднімалися повстання. Просто захоплива історія про те, якою була середньовічна Європа)
24. Джоан Роулінг, цикл «Гаррі Поттер» (7 книг) (Казка-не-для-дітей. А може, зовсім і не казка. ГАРРИ ПОТТЕР - это история о преодолении страхов,умении находить в себе силы не сдаваться и никогда не предавать друзей и тех,кого любишь.
СУМЕРКИ - это история о том,как важно иметь парня.(с.) Стивен Кинг)
25. Дж. Р. Р. Толкієн, цикл «Володар перснів» (3 книги) (Якось навіть не віриться, що й цю книгу, з якої так вдало зробили продукт масової культури, потрібно якось коментувати…)
26. Джордж Мартін, цикл «Пісня льоду й полум’я» (5 з 7 запланованих книг) (Якщо ви не читали Джорджа Мартіна, то ви точно нічого не знаєте про СЮЖЕТ)
27. Юрій Андрухович, «Дванадцять обручів» (Ця книга про гори, весну й любов. Ця книга пронизана поезією й вітром, пронизана Богданом-Ігорем Антоничем і міфом. Ця книга магічна, у ній стільки магії, що перехоплює подих. «Знаєш, у мені все завмирає, як подумаю, що того вечора я міг не дійти»)
28. Юрій Андрухович, «Таємниця» (Це автобіографія, і це, як на мене, найбільш точний показ радянської реальності. Але навряд ті, хто не читав жодної книги Андруховича, зацінять цей незовсім роман. А для мене він – рідніше нікуди)
29. Юрій Андрухович, «Московіада» (Саме так. І в «Молодий театр» на виставу сходіть обов’язково)
30. Юрій Винничук, «Танго смерті» (Вершина творчості старого пройдисвіта Винничука, як на мене. У цьому романі є все. Гумор, діалект, Львів, який хочеться любити, містика, еротика, історія, містифікаторство, мертві мови, пошуки себе у собі, пошуки себе минулого і погляд назад, на історію у дещо іншому світлі, ніж ми її звикли сприймати)
31. Володимир Набоков, «Лоліта» (Дівчинка-диявол, дівчинка-покарання, дівчинка-без-якої-не-хочеться-дихати. Дванадцятирічна дівчинка. Убить ее, как некоторые ожидали, я, конечно, не мог. Я, видите ли, любил ее. Это была любовь с первого взгляда, с последнего взгляда, с извечного взгляда (с.)
32. Клайв Льюїс, цикл «Хроніки Нарнії» (7 книг) (Це була перша книга, яку я «зачитала» - взяла у подруги й не віддала. Одна з найкращих фентезійних книг, як на мене)
33. Чарльз Діккенс, «Різдвяна пісня у прозі» (Тому що кожний, хто дивиться на себе зі сторони, робить для себе багато відкриттів)
34. Вільям Голдінг, «Володар мух» (Тому що треба знайти й приборкати Звіра в собі)
35. Патрік Зюскінд, «Запахи, або історія одного вбивці» (Тому що он больше не избегал оживленных дорог и городов, не делал обходов. У него был запах, он омел деньги, он верил в себя, и он торопился (с.)
36. Генріх Бель, «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» (Мабуть, найкраща антивоєнна книга, як на мене)
37. Йоганн Вольфганг фон Ґете, «Фауст»
38. Вільям Шекспір, «Сон літньої ночі»
39. Ільф і Петров, «12 стільців»
40. Ліна Костенко, «Маруся Чурай»
41. Мілан Кундера, «Невимовна легкість буття»
42. Мілан Кундера, «Вальс на прощання»
43. Мілан Кундера, «Безсмертя» (хоча я ще не впевнена щодо цього роману, не дочитала)
44. Стіг Ларсен, цикл «Міленіум» (3 книги)
45. Іван Франко, «Украдене щастя»
46. Камасутра (Навчитися коханню по книзі неможливо. Але це все одно потрібно читати всім.)
47. Микола Гоголь, цикл «Вечори на хуторі біля Диканьки»
48. Тарас Шевченко, «Гайдамаки»
49. Павло Загребельний, «Роксолана»
50. Леся Українка, «Лісова пісня»
51. Артур Конан Дойль, «Шерлок Холмс»: «Собака Баскервілів», «Скандал у Белгравії»
52. Володимир Яворівський, «Марія з полином в кінці століття»
53. Жан Ануй, «Коломба» (На «Голубку» в Молодий – терміново, терміново!!)
54. Пауло Коельо, «Вероніка вирішує померти» (Я довго думала, чи писати сюди Пауло Коельо. Я читала його в свої 14, і після того жодного разу не брала до рук, і здається мені, що зараз більшість того, що тоді так мені подобалось, видасться смішним і примітивним. Але… але я книга про жагу до життя, і щось таки в ній є)
55. Оксана Забужко, «Музей покинутих секретів»

@темы: читаю

---

У Віки жутчайше похмілля і Віка вже майже дві години на роботі.
Дуже важко, рібята. Очєнь сложная сітуация.
Старушка Джун уже нє та.

@темы: ...висновків: життя минає...

---

Я сьогодні не спала до шостої ранку.
Знаєте, чим я займалась? Я читала. Я читала "Дівчину з тату дракона".
Це чудова книжка, скажу я вам. Я не бачила фільму - жодної з екранізацій, але я уже впевнена, що фільм мені не сподобається. Впевнена, що в фільмі зосередили свою увагу на детективному сюжеті, викинувши 75 відсотків психологічного матеріалу. А саме він мене в цьому тексті й зачепив.
Мене, знаєте, уже дуже давно жоден текст не затягував отак. Щоб у книжку пірнати з головою. Щоб не звертати увагу на те, що за вікном уже світає. Я навіть "Пісню льоду й полум’я" так не читала. А тут...
Клас. Я тащуся від свого теперішнього напівзапамороченого стану від сну в 4 години)))

@темы: читаю

---

Я подумала і вирішила, що список книг не має права бути таким коротким ну я же який-не-який, але філолог )))
Тому доповнюю, і плювати на гроші.
1. Джоан Роулінг, "Гаррі Поттер", книги 3 - 6 (сьому я маю, а інші добре було би віддати Петренко, бо то ж її добро. Хо-хо. Першу купила вчора)))) + 263 грн
2. Дж. Р.Р. Толкієн, "Володар перснів", книги 1-3 (бо той переклад трилогії, що видана однією книжкою, викликає у мене жуткій батхьорд) - 196 грн
3. Дж. Мартін, "Гра престолів" (ну ви понєлі, да..) - 75 грн
4. Ю. Андрухович, "Дванадцять обручів" (бо мій примірник десь зник без вісті, а так шкода. ми стільки пережили разом((() - 40 грн
5. А. де Сент-Екзюпері, "Маленький принц" (щоб перечитувати в моменти печалі і лити сльози над тим місцем, де він зник) - 42 грн
6. Ліна Костенко, "Триста віршів" (для того, щоб читати й печалити свою тендітну душеньку) 65 грн
7. К. Кізі, "Політ над гніздом зозулі" (чому жоден урод досі не переклав його українською?! тільки Петрівка, тільки хардкор) - ???
8. Е. Берджес, "Механічний апельсин" (чомусь інтернет-магазин книгарні "Є" його не знаходить, гм.) - ???
9. В. Винничук, "Танго смерті", "Весняні ігри" - 99 грн
10. Грицько Чубай - (ОБОГІ, ПЕТРЕНКО КАЖЕ, ЙОГО ВИДАДУТЬ, ВИДАВНИЦТВО СТАРОГО ЛЕВА, ОБОГІ, НАДА БРАТЬ)
11. Микола Хвильовий. Вибрані твори (видавництво Смолоскипу) - 64 грн
12. Майк Йогансен. Вибрані твори (видавництво Смолоскипу) - 60.
13. О. Забужко, "Музей покинутих секретів" - 70
Ітого. 974 гривні, не враховуючи Кізі і Берджеса. Зашибісь))))
Вапрос на мільйон. До якого часу я куплю собі це все?))))

@темы: читаю

---

Я, власне, повертаюсь у стрій.
Чотири дні повної асоціалізації і повної ізоляції від світу. Я не виходила з дому і не спілкувалась з людьми в живу - тільки Інтернет, тільки хардкор. І знаєте, мені полегшало.
Я тут їм всіляке смачненьке, вожуся зі своїм котом, що будить мене опів на шосту ранку ображеним: "Хазяйко, мені сумно, дай пожрать", я тут сиджу в мережі, дуже продуктивно працюю і багато пишу. Я заспокоїлась. Мене відпустило.
А сьогодні я благополучно думала поїхати на дачу на вєліку. Вийшла з хати, одягла навушники, навіть пісню увімкнула правильну. І тоді до мене дійшло, що рюкзак я забула вдома. І що в рюкзаку ключі. І що я живу на восьмому поверсі. І що двері мої броньовані. І що батьки в Бельгії, і повернуться у вівторок вночі, а всередині кіт, документи, і взагалі, ПАНІКА-ПАНІКА-ПАНІКА. Я подзвонила в МНС, де мене послали і сказали, що нічим не можуть допомогти. Я була така... розгублена, що не знала, куди діти руки. Але тітонька дала мені номер чувака - каже, ти подзвони, він вирішить всі проблеми.
Знаєте, стрьомновато жити зі знанням того, що десь по місту їздить чувак, який за 5 хвилин може відчинити будь-які двері. Будь-які. Будь вони хоч вісім разів броньовані. І ціна питання - усього-то 300 гривень.
Але - все добре, що добре закінчується. Я тепер сто вісімнадцять разів перевірятиму, чи не забула ключі, виходячи з дому)))
А завтра - вихідний, і можна поспати довше, а потім взяти-таки вєлік і поїхати-таки на дачу, вона ж від мене нікуди не втече. І написати ще трошки фанфіків. І взяти собі на замітку "Скотт Пилигрим против всех" - доволі скептично ставлюся до нього уже, бо ж за коміксом зняте кіно, хочааааа. А раптом таки все мені піде. А в холодильнику ще є пляшка пива, і це теж не може не радувати.
Все по-трохи стає на свої місця в моєму житті. Може, мені просто потрібно було трошки тиші й спокою?
Усім гарної ночі, а я втікаю в ліжко читати "Дівчину з тату дракона".

@темы: ...висновків: життя минає..., діла душевні

---

ну, власне, написати ГарріПанс повністю я сьогодні не зможу. Ібо зайшов Бодя, і ми попили з ним пивка і потринділи за жизнь, на що вбили кілька годин. Але шо? Але початок покладений, народ!! Початок болісного такого, печально-змученого тексту про післявоєнний синдром з розгубленими і втомленими героями. Він повинен бути хорошим. Я так хочу, щоб він був хорошим!
Агнст, драма, біль, приреченість, палаюча душа. І ще тут повинно бути кохання. Саме те, яке повинне врятувати світ.
Пишеться, люди. Повільно, печально, тяжко, але пишеться.
Привіт, Ґоґвортс, восьмий курс!

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу

---

А от сяду-но я і напишу мідяшний ГарріПанс. За один присіст. За сьогоднішні вечір-ніч.

Вопрос: Як думаєте, слабо?

1. Напишеш як за нєфіг!		2	(66.67%)
2. Мішн імпосібл		0	(0%)
3. Ти би краще уже початі речі подописувала, балда...		1	(33.33%)
Всего:		3

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу

---

дуже багато болю

Життя не складається. Воно не складається на жодному з фронтів - коханий, друзі, батьки, всі люди, що мене оточують, завдають мені стільки болю, що вже важко дихати. І самі того не помічають. Руйнуються плани, розбиваються на скалки мрії, душа рветься на клапті від розпачу.
Я мушу бути сильною, мушу бути розумною і розуміючою, всепрощаючою і м’якою, я мушу бути опорою для нього і мушу робити все для того, щоб він не помітив, як ото мені. Не маю права на істерику, поганий настрій чи - не дай Боже! - сльози. Не маю права на жаління й виказування своїх проблем. Я ж завжди справляюся з усім сама, чому саме зараз так важко? Можливо, тому, що справді розумієш правдивість фрази "цього ніколи не буде"?
Я добряче влетіла у гроші, і наступного місяця влечу ще більше. Не бачити мені нового ноутбука ще принаймні зо півроку точно, і чи вистачить у мене терпіння працювати за старим - дуже велике питання. І подорожей навіть Україною навіть на короткі якісь вихідні теж не бачити (про Індію узимку я взагалі мовчу). Мені не судилося побачити ще багатьох речей, які я так хотіла мати, і тут уже навіть питання чи вистачить у мене фінансових можливостей утримувати рудого кароокого кота, який теоретично повинен би був рятувати мене від депресії, одинокості, відчуття покинутості й нікому-не-потрібності. Я... у мене опускаються руки, і я би зараз просто сіла би й розплакалась десь у кутку, обхопила би коліна руками й ревіла би, як колись у дитинстві, але я ніколи такого не зроблю.
Я навіть думаю, що не знаю, як би виходила з усієї цієї ситуації, якби не робота. Хоч кудись можна зануритися з головою. Попроситися працювати ще й у суботу? Докинути собі ще кілька вечірніх змін? Я не знаю.
Обійми мене-обійми мене-обійми. Ти за 400 кілометрів, а думками, певно, ще далі. Ти не зі мною.
Забий, дівчинко, витри соплі, а краще вріж собі по обличчю, щоб прочистити думки. Ти ж прекрасно сама розумієш, що всім байдуже.
Але не зважаючи на це все, я таки пишу зараз список книг, які хочу бачити на своїх книжкових полицях. Він, насправді, невеликий, але менше з тим.
1. Гаррі Поттер Джоан Роулінг - книги 1 - 6. Український переклад А-ба-ба-га-ла-ма-ги.
2. Гра престолів Джорджа Мартіна - єдина книга, яка існує в українському перекладі.
3. Володар перснів Дж. Р. Р. Толкієна - трилогія в одній книзі.
Я не певна, коли я зможу собі це дозволити.

@темы: читаю, ...висновків: життя минає..., діла душевні, біль

---

Фото Дня.
Спати вдвох на одному карематі в горах - зашибісь.

сонна восьминіжка

сонний двоголовий дракон

@темы: дихаю, відчувати життя на дотик, подорожую, діла душевні

---

Почуваюся так, ніби потрапила в дешевий любовний трикутник, у якому я апріорі в програші.

@темы: діла душевні

---

Дуже важко пояснити, що таке Шипіт тим, хто там ніколи не був. Мабуть, для кожного Шипіт свій.
Для мене Шипіт - це повітря. Це ковток крижаного гірського повітря, такого п'янкого, що збиває подих, такого потужного, що в ньому захлинаєшся. Шипіт - це, перш за все, гори.
Як довго я не була в горах? Як довго я не була в Карпатах? Зараз навіть здається, що не була там вічність. Я не була там надто довго, так довго, що тільки хапаюся здивовано за голову - як же я змогла так довго дихати без них?
Шипіт - це гори, це небо, це повітря. Це пекуче сонце й суворі хмари, це відблиски багаття у рідних очах й чорні від чорниці руки, це трави, що сягають пояса, це стільки свободи, що хочеться кричати. Це крижані обійми Шипітського водоспаду, зимна вода на шкірі, вітер і краплі, краплі, краплі... Шипіт - це тримати за руку й грітися в обіймах, це сміятися з жартів і співати під гітару, це лежати горілиць на землі й тонути в синьому небі. Шипіт - це ніч і близькі зорі, це алкоголь, що обпікає горло й зігріває тебе зсередини. Шипіт - це, зрештою, друзі. Дивні, дикі, п'яні, смішні, шалені - мої друзі, з якими хочеться розділяти такі моменти. Шипіт - це ватра. Це вогонь, що обпалює, дихає на тебе гаряче й палко, це стовб іскор, що зривається до небес, це бій барабанів, що співпадає зі стуком твого серця. Це люди - вільні, захоплені, щасливі. Люди, які хоча би зараз, хоча би в цю хвилину не думають про погане.
Шипіт - це музика. Це стільки музики, що в ній купаєшся, ніжишся, пливеш, стільки музики, що вона завойовує тебе всю, нокаутує, і ти вже не можеш звільнитися від її магії. Це гітари, барабани й бубни, це флейти, скрипки, окарини, це голоси - жіночі й чоловічі, - що сплітаються в один надзвичайно потужний і сильний голос, і цей голос всотується в твою шкіру, дістається аж до серця, хапає його так міцно, що серце - ошаліла від волі пташка - б'ється об ребра, прагнучи вирватися й лишитися тут назавжди.
Шипіт - це кохання. Гарячі руки й запалені очі, жаркі поцілунки й переплетіння пальців, його губи на моїй шкірі, долоні - шерхкі й загрубілі, доторки, жар. Це відчуття, що він - мій, а я - його, відчуття того, що ми не просто разом, ми - одне. Зрештою, дотракійці вірять, що все найважливіше в цьому житті відбувається під відкритим небом.
Шипіт - це відпочинок від брудного й запиленого Києва, від метушливого й сірого натовпу в метро, від напруги довгого робочого тижня й власних важких думок, що висіли гирями на шиї, тягнучи донизу.
Шипіт - це країна, де ночує сонце.
Я буду сумувати за тобою, Шипоте. Чекай мене наступного року.

Воловець, ранкові прокидання, в очікуванні київського потяга

крижані обійми Шипоту

наша з Женькою чергова невдала фотка

у передчутті

Шипіт, місце, де хочеться дихати

Ватра. Вогонь моєї душі

Ватра. Воля

О, не журися за тіло!
Ясним, вогнем засвітилось воно,
чистим, палючим, як добре вино,
вільними іскрами вгору злетіло (с.)

п.с. За фото дякую Олі Стальській та Галі Марченко.

@темы: музика, дихаю, відчувати життя на дотик, подорожую, то всьо журавлікі!, діла душевні

---

Люблю працювати вдома.
Сиджу оце зараз посеред напіврозгромленої своєї квартири, їм м'ясо й передивлююсь Шерлока, а раз у півгодини займаюсь новинами.
Харашо, таваріщі. Харашо.

@темы: ...висновків: життя минає...

---

А ремонт вдома другий день повним ходом!
Ми сьогодні шпаклюємо стіни. Ну, тобто Женя шпаклює, а я бігаю в магаз то за шпаклівкою, то за наждачкою, то ше за якоюсь бідою. Коротше, намагаюсь не заважати процесу й не плутатися під ногами. Зате вчора дуже весело було зривати шпалери!
Якщо все буде добре, то завтра почнемо фарбувати стіни. Але досі не вибрали кольору.
А загалом - більше новин у мене нема. От якось так)
Оскільки час іде, а ідеї не приходять, то:
ЯКИМ КОЛЬОРОМ ФАРБУВАТИ СТІНИ?

@темы: ...висновків: життя минає...

---

Знаєте, колись, ще в середній школі, була в мене одна прикмета. Якщо хтось з дівчат приходила до школи з будня-полудня дуже гарно вдягнена, зачесана, нафарбована і так далі - значить, у неї трапилось щось дуже погане.
Я сьогодні була дуже красивою.

@темы: біль

---

Матч - униле гавно.
Але бити спартаківців завжди приємно.

---

Можливо, це все мій поганий настрій. Але.
Я увімкнула телевізор, щоб подивитися Спартак - Динамо. І за п'ятнадцять хвилин перерви на одному з головних каналів країни у блоці реклами мені запропонували подивитися на вихідних концерт Філіпа Кіркорова (у суботу) й Максіма Галкіна (у неділю. але щодо днів можу помилятися - не завважила). І від таких пропозицій на вихідні мене повільно, але впевнено огорнула депресія.
Чому нам вперто прививають несмак?
Рівень українського телебачення був і лишається незмінно низьким. Там можна подивитися футбол (хоча я знову-таки наголошувала й наголошую на доволі сумнівному рівні спортивного коментування), переглянути кілька непоганих політичних та інформаційних передач і... все. Хорошого кіно по телевізору не показують. Хороших серіалів - за рідкими винятками - також. Про музичний супровід і оформлення - я мовчу. Рівень документального, пізнавального, історичного матеріалу в українських ефірах майже дорівнює нулю - хоча, деякі канали таки забивають програмами такого типу нічний час.
Чому, коли мені було 11, для того, щоб подивитися концерт з симфонічним оркестром "Ренесанс" Океану Ельзи (колосальна подія на той час, та й на сьогодні також), я мусила чекати півночі й дякувати за те, що його взагалі показали?
Зате тепер Кіркорова можна подивитися у прайм-тайм вихідного дня.
Окей, я розумію, в Україні не так багато справді якісної музики належного рівня. Але якщо крутите музику зарубіжну то чому жодного разу в ефірі українського телебачення за моєї пам'яті не прокрутили концерту Бітлів, The Doors, Queen (хоча ні, забрехалась, пряму трансляцію Квінів з Майдану Незалежності таки транслювали на Першому національному), Pink Floyd, Френка Заппу?... Це не актуально, вони всі мертві? Добре, але ж ті самі Скорпи все ще гастролюють. І ще багато хто.
Хочете крутити саме російську музику? Де Машина Времени? Земфира? Ночные Снайперы? Сплин?
Вже за кілька десятків років телебачення точно піде в небуття. Інтернет, що вже завойовує впевнено позиції, остаточно заполонить інформаційний простір. Але поки що на Кіркорові, Давай паженімся і Бальшой стіркє (добре, хоч Дом-2 таки закрили!) виросте ще одне покоління людей. Прикро.


А Динамо тим часом виграє 0:1 ))
але матч все-таки більш нагадує тренування для обох команд

@темы: музика, з Україною в серці, футбол, біль