Зла, недобра, цинічна. Крейзі поттерхед і фікрайтер. Фанат київського "Динамо", ВВСішного Шерлока й доктора Шелдона Купера. Рок-н-рольщиця. Хочу дітей від Брюса Уілліса.
Етеншн! У щоденнику купа фандому, матів і сліз-сопель на тему женскава горя.
Тим, хто досі не закрив у паніці цю сторінку - лучєй дабра і ласкаво прошу!
Ну і так, па мєлачам: Я на ПФ
URL
 
среда, 16 июня 2021
23:06

Хай лежить отут, якщо я раптом забуду.

https://archiveofourown.org/works/31804621/chapters/78734746

URL
четверг, 26 ноября 2020
12:30 

Доступ к записи ограничен

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
среда, 29 января 2020
17:54

Я тут уже зооовсім не з*являюсь, але раптом ще комусь цікаво, що відбувається в моєму житті, то я зробила Телеграм-канал, щоб кидати туди всі свої рефлексії на подорожі. Багато Індії, багато Грузії, трошки менше - України, Індонезії і Таїланду. Зовсім небагато Європи.

Приєднуйтесь!

https://t.me/masala_story

URL
понедельник, 26 февраля 2018
16:54

я фактично не з*являюсь тут. Переповзла у фб, пишу там трохи про свою Азію і своє зимування. Тому якщо раптом хтось не хоче втрачати контакт - велкам, https://www.facebook.com/ochi.koloru.neba
:)

URL
вторник, 28 ноября 2017
17:09

У кожного з нас є особливі місця must to see.
У мене, направду, таких небагато. Стадіон Стад де Франс у Парижі, Централ Парк у Нью-Йорку, вокзал Кінгс-Кросс у Лондоні. І ще ціла низка місць, пов*язаних з Бітлз.
Четвірка приїхала в Рішикеш у 1968 році шукати спокою, натхнення і порозуміння. Індійський період Бітлів оповитий, насправді, легким сумом, передчуттям кінця, втомою від світу. Проте саме після Рішикешу вони написали свій найкращий, на мою думку White Album.
Ашрам Бітлз у Рішикеші - місце дивне, дике і умиротворене. Це місце, де природа уже перемогла, де джунглі утвердились в своїх правах. Місце, де Let it be стає першою і беззаперечною істиною.
І стрімка Ганга несе свої води десь далеко внизу, і Гімалаї дивляться на тебе зачудовано з-під своїх кошлатих брів, і сонячне проміння пробивається крізь нестерпну зелень, щоб торкнутися твого носа. І ти заплющуєш очі і дихаєш. Заплющуєш очі - і живеш.
Let it be.







@темы: музика, ...висновків: життя минає..., відчувати життя на дотик, подорожую

URL
понедельник, 25 сентября 2017
00:46

Тігра пішов.
Він був теплим, світлим і радісним. Він голосно мурчав у мене на колінах, коли я чухала його за вухом. Він ганявся за мухами по всій квартирі, незадоволено нявчачи. Він грів мене взимку і піднімав настрій, коли мені сумно. Тігра пішов. Я його не врятувала.
Ми прожили разом чотири роки, поміняли шість квартир і три міста. Тігра був другом. Він не давав мені спати вночі, голосно вимагав їжі вчіплявся своїми пазурами мені в ноги кожного разу, коли йому щось не подобалося.
Тігра пішов, і мені жахливо пусто без нього.
"Він буде з нами довго-довго. Він навіть побачить наших дітей, уявляєш?" - шепотіла я колись Жені. Він зробив ще більше. Він сам став моєю дитиною. Може навіть єдиною.
Зараз ніч. У мене гора роботи, і міцна-міцна кава. У мене неспокійна душа.
Тігра пішов, змахнувши на прощання своїм рудим хвостом, пішов у дощову вересневу ніч, залишивши мене сам на сам із собою.
Пробач мене, котику. Пробач, що не вберегла.
Ця зима без тебе буде дуже холодною.

@темы: ...висновків: життя минає..., опівнічне, біль

URL
вторник, 05 сентября 2017
16:38

От є класне видання. Мені, в принципі, подобаються їхні тексти і те, що вони роблять. І я би хотіла для них писати.
А у них нема гонорарного фонду. От і зачєм так жить?
Туго в Україні з тревел-журналістикою, ох як туго.

Ну, зрештою, якщо ви знаєте когось, хто хоче мати у своєму виданні мої кльові колонки російською або українською про Ріо і Будапешт, а на перспективу - про Тенеріфе, Барселону і Індію, - маякуйте, чи шо.

Фоточки не менш кльової Олі Стальської додаються в комплекті, гг.

@темы: пишу, ...висновків: життя минає..., подорожую

URL
пятница, 11 августа 2017
18:34

У мене зараз дуже багато чого нового.
У мене нове (старе місто). Мені все ще не віриться, що я сиджу в Луцьку ось уже більше місяця, я так довго тут не була чорт зна з якого часу. Жити в Луцьку дивно. Тут тихо і тухло, дуже розмірено і дуже насичено водночас. Зараз у мене час для себе, коли роботи не дуже багато, і робити особливо нічого. Зараз час попідтягувати усі хвости, для яких не було часу увесь останній рік. Зараз час спокою і меланхолійної нудьги, але і це час до часу потрібно, правда?
У мене нове прізвище. До нього важко звикається, я постійно перечіпляюсь через нього, коли мені треба десь представлятися. Тому в документах я уже Білявська, у лікарняних картках ще Димарчук, а за відчуттями зависла десь посередині. Мені дивно підписуватися по-новому і дивно заповняти анкети, але мама впевнює, що це минеться через рік-два.
У мене нове відчуття часу. Я рік жила тим, що буде "після весілля". І от "після весілля" настало, і тепер треба зібратися і вирішити усі заплановані справи.
У мене нові плани. У кінця серпня я їду тестити безвіз до Австрії, Словаччини і Угорщини, у кінці вересня, сподіваюсь, полечу на Тенеріфе (і це дуже дивно, бо я ніколи не мріяла про Канарські острови), а уже після Тенеріфе вирушу в Індію. Нарешті.
У мене нова зачіска. На весільних фото я все ще маю кучері, але фактично через день я обстригла все коротко-коротко, так коротко, як не було, здається, ніколи. Для 38-градусної спеки саме те, що треба.
Я звільнилась з однієї роботи і, швидше за все, через місяць звільнюся з іншої. Зараз мені хочеться трохи відпочити, полежати в ліжку і поплювати у стелю, спакувати наплічник і гайнути в гори, взяти кілька євро і поїхати до Відня попити кави. Я менш за все хочу зараз писати щось робоче, я явно відчуваю, що втрачаю так час і що воно того не варте. Це був хороший і зручний варіант для того, щоб заробити гроші, проте зараз я вже маю того досить. Я хочу перерву. Хоча б на півроку-рік.

Дуже дивні відчуття. Літо вже закінчується, а у мене все тільки починається.



@темы: ...висновків: життя минає..., витинанки власних думок, діла душевні, вєчная молодость

URL
пятница, 09 июня 2017
14:09

Все побежали и я побежал :)

Перепостите, если вы автор фанфикшена и хотите, чтобы читатели написали вам в комментариях, какой ваш текст они любят больше всего. (с)


@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу

URL
пятница, 02 июня 2017
00:04

Привіт, котенята : *
Сьогодні я вам розкажу про один проект і попрошу вашої допомоги. Я працювала над цим довго-довго і вклала безліч сил і енергії, алееее - тадам! - мій дипломний проект по фанфікшену нарешті готовий :)

Якщо ви хотіли почитати про Джинні і Сіріуса, про літо у 1970-х, про осінь у 1990-х, про любов, яка мала би врятувати світ, про самотність, що вириває душу з грудей, - вам сюди! І ще ми тут колажиків напілілі до кожного розділу, да :)

І прокоментуйте, якщо сподобалось, бо це і правда дуже важливо для мене.

Саммарі: Трапляється, що доля дає нам шанс. І кожного дня ми стоїмо перед вибором: змінити світ чи зробити вигляд, що нічого не трапилося. Джинні вчили свій шанс використовувати.

http://hp-levee-breaks.com.ua/



@темы: пишу, фанфи, обогі, я тоже це пишу, піднімаю український фандом

URL
понедельник, 27 марта 2017
03:01

Колись, у листопаді 2013-го, ми стояли на Майдані. Ще не було тоді побиття студентів, ще не було першої крові, ще навіть мітинга першого не було. Нас було небагато, людей 300, була пізня ніч, і ми пили коньяк разом з нинішнім генпрокурором ЮрьВітальовичем і думали про головне. "Якщо в неділю на вулиці не вийде 50 тисяч чоловік, продовжувати немає сенсу, - сказав ЮрьВіталіч тоді. - Якщо на вулиці не вийде 50 тисяч чоловік, значить, український народ ще не готовий".
Через три дні, у неділю, на вулиці вийшли 100 тисяч, і почалося нове життя. Те, в якому уже не було дороги назад.
Ці вихідні для Білорусі і Росії були не найлегшими. Вся стрічка фейсбука в фотографіях і відео, у повідомленнях про затримання і побиття, про кийки і ОМОН. Це все якось так знайомо, що серце стискається.
Проте...
У Києві мешкає приблизно 5-6 мільйонів, у Москві - 12-13. За формулою ЮрьВіталіча для того, щоб починати студентський київський страйк треба було мінімум 50 тисяч. Для Москви знадобиться уже повноцінних 100.
Сьогодні їх було 8 тисяч. Їх побили кийками, запхали в автозаки й налякали статтею за екстемізм. Чомусь мені здається, що реакції не буде.
Мабуть, Москва й Мінськ ще не готові. Мабуть, їм треба ще трохи часу.
З іншого боку, сьогодні на вулиці вийшли старшокласники. Юнацький максималізм і бажання справедливості - революції починалися і з меншого.

Доброї ночі! Слухайте Ляпіса, він багато у чому правий.



@темы: музика, ...висновків: життя минає..., витинанки власних думок, опівнічне

URL
четверг, 23 марта 2017
22:38

Мне нужен человек, который нарисует для меня несколько картинок по моему фанфу.
И я почти что в панике, потому что не могу никого найти.
А вдруг провидение в виде дайри поможет. А вдруг.
Рисовальщик, объявись, пожалуйста!!!

URL
понедельник, 20 февраля 2017
02:40

Він такий безмежно музичний.
І через три роки я знову в Києві.
І в цю ніч мені дуже хочеться слухати оце. Мені здається, їм би сподобалось.



А на Майдан завтра. Тихенько. Помолитися.
Подумати тільки - три роки минуло, а все ще болить, ніби вчора.

@темы: музика, ...висновків: життя минає..., опівнічне, з Україною в серці, біль

URL
понедельник, 23 января 2017
05:12

Мій режим просто в жопі)

@темы: ...висновків: життя минає..., опівнічне

URL
суббота, 07 января 2017
10:13

Білінгви, кажете?
Моїй хрещениці чотири роки. І вона знає чотири мови :)

З Рождеством, котенята!

@темы: витинанки власних думок

URL
воскресенье, 01 января 2017
02:44

Мій 2016 був успішний.
Може, не надто щасливий.
Може, не надто легкий.
Але успішний.
Він приніс чимало захмарних моментів. Він розкреслив життя на до і після. Він визначив основні події.
Я зустріла його в сльозах. Я проводжаю його в легкій печалі. Найгірше, коли чуєшся самотньою. Коли немає діалогу.
Зрештою, все могло бути по-іншому.
Зрештою, добре, що все було саме так.

@темы: витинанки власних думок, відчувати життя на дотик, опівнічне

URL
воскресенье, 06 ноября 2016
18:41

Це може звучати до шалу дико, але мені подобається мій тперішній режим.
Дві роботи, один університет, один репетитор і жодних вихідних.
І в той же час - насичені, насичені, насичені дні. Я, врешті, теж дійшла до моменту, коли хочеться попросити, щоб у добі було більше 24 годин. Бо хочеться встигнути більше. Бо треба було би записатись у спортзалу (вперше в житті. цієї осені у мене багато чого вперше), і більше читати художньої літератури, і більше переміщатись по країні, і частіше бачитись з друзями, і більше писати, і...
Попереду така яскрава ціль, що хочеться віддавати їй себе усю, до останку.
І я фізично відчуваю, що росту. Можливо, не зовсім так, як я хотіла, та все ж - росту.
У мене зараз чітке розуміння того, що все реально, і я все встигну, і все зроблю, і мій план спрацює.
І може зараз я надто мало сплю, може часом втомлююсь від напружених буднів, може у мене зараз надто багато "треба", але уже через рік я буду далеко звідси, і мої очі будуть широко розплющені, і життя більше не буде таким, як було раніше.
І це надихає.

@темы: ...висновків: життя минає..., дихаю, відчувати життя на дотик, діла душевні

URL
вторник, 18 октября 2016
17:53

Ну, ти тоже вроде как пришли :)



@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу

URL
суббота, 24 сентября 2016
01:10

Первую серию седьмого сезона Шеймлесс слили. Прям праздник какой-то!)

URL
понедельник, 29 августа 2016
01:07

Щороку, коли вмирає серпень, ми з Дарцею слухаємо одну і ту ж пісню.





@темы: музика, витинанки власних думок, опівнічне, подорожую

URL