Я тут прошвирнулась по Біліву, одним оком прочитала те, що Альтер викинула у свій топ.
І знаєте що? Мені майже нічого не пішло.
Не пішов Тедді Люпин/Скорпіус Малфой, і навіть знаю, чого не пішов - Люпин-бо там кльовий, а от Скорп посередній, да. Зате там кльова Лілі, от у неї я би закохалась, да. І вони би з Люпином були би більш виправданими, чи шо.
Не дуже пішла "Половинка", де Джордж Візлі/Герміона Грейнджер. І навіть не в тому сенсі, що "не пішло", а просто - нічого особливого. Історія як історія, стиль як стиль. Непогано, але і не "заєбісь-дайтє-двє".
Трошки краще - "Жизнь за двоих", де Джинні Візлі/Блейз Забіні, але знову ж таки - добре, але не супер.
От хіба "Я - Алиса" зачепила - стилем, бо непоганий і гостренький. З усіх вищезазначених цей - найкращий, однозначно.
А от на Поттер-фанфікшені наткнулась на "По течению" з того ж Біліва, і от це, рібята, вєщь. Справжня, прониклива, болюча, терпка, колюча, річкова така річ. Надзвичайна. І стиль - це просто оргазм. І я би поставила за це все всі бали на землі, сиділа і раділа життю.
А чого я, власне, полізла на Білів - захотілося безнадійного, печального і трепетного тексту. Тексту вдало і смачно написаного. І, найголовніше, аби цей текст по-справжньому болів. Щоби стримів у грудях іржавими ножицями, щоби рана від нього кровила і не заживала кілька годин-днів-тижнів після прочитання. І тут уже плювати на пейрінг, жанр (ну і шо, шо я гетниця, але ж є і слеші такі, і феми!), рейтинг (хоча, бажано, звісно виправдану R), тут плювати на все, аби тільки текст був вартісним. І аби від стилю написання збивало подих. Ви знаєте щось таке? Порадьте, я дуже прошу. Мені від необхідний, такий текст.
Сама-бо зараз пишу один сонячний флафф, і він мені вже поперек горла стоїть.
Хочу зневіри, болю, пристрасті, темряви, вогню, безнадії, приреченості. Хочу сили. Хочу удару. Хочу.
І знаєте що? Мені майже нічого не пішло.
Не пішов Тедді Люпин/Скорпіус Малфой, і навіть знаю, чого не пішов - Люпин-бо там кльовий, а от Скорп посередній, да. Зате там кльова Лілі, от у неї я би закохалась, да. І вони би з Люпином були би більш виправданими, чи шо.
Не дуже пішла "Половинка", де Джордж Візлі/Герміона Грейнджер. І навіть не в тому сенсі, що "не пішло", а просто - нічого особливого. Історія як історія, стиль як стиль. Непогано, але і не "заєбісь-дайтє-двє".
Трошки краще - "Жизнь за двоих", де Джинні Візлі/Блейз Забіні, але знову ж таки - добре, але не супер.
От хіба "Я - Алиса" зачепила - стилем, бо непоганий і гостренький. З усіх вищезазначених цей - найкращий, однозначно.
А от на Поттер-фанфікшені наткнулась на "По течению" з того ж Біліва, і от це, рібята, вєщь. Справжня, прониклива, болюча, терпка, колюча, річкова така річ. Надзвичайна. І стиль - це просто оргазм. І я би поставила за це все всі бали на землі, сиділа і раділа життю.
А чого я, власне, полізла на Білів - захотілося безнадійного, печального і трепетного тексту. Тексту вдало і смачно написаного. І, найголовніше, аби цей текст по-справжньому болів. Щоби стримів у грудях іржавими ножицями, щоби рана від нього кровила і не заживала кілька годин-днів-тижнів після прочитання. І тут уже плювати на пейрінг, жанр (ну і шо, шо я гетниця, але ж є і слеші такі, і феми!), рейтинг (хоча, бажано, звісно виправдану R), тут плювати на все, аби тільки текст був вартісним. І аби від стилю написання збивало подих. Ви знаєте щось таке? Порадьте, я дуже прошу. Мені від необхідний, такий текст.
Сама-бо зараз пишу один сонячний флафф, і він мені вже поперек горла стоїть.
Хочу зневіри, болю, пристрасті, темряви, вогню, безнадії, приреченості. Хочу сили. Хочу удару. Хочу.
-
-
28.05.2012 в 22:28Но такого, чтобы прямо по всем нервам бил, давно не встречала. Тоже хочется.
-
-
29.05.2012 в 01:36