[ochi.koloru.neba]

Оце так поїздочка, здуріти!) Давно такого не було...)
Ще сьогодні опівдні я поняття не мала, що добиратимуся до Луцька отак. Була впевнена, що замовлю собі квиточок на маршруточку, та і виїду з Києва о 16.00. Але - о горе! - квитків не було. І у мене просто не було іншого виходу, як їхати автостопом.
"Ну і чудово", - подумала я. Ібо погода прекрасна, вересень цього року теплий-теплий, та ще і 120 гривень на квиток витрачати не доведеться. Коротше кажучи, я була на Житомирській трасі десь о другій дня. І водій першої машини, яка мені зупинилась, думав, що я проститутка. У мене, правда, таке вперше, тому, не знаючи, як на це реагувати, я розреготалася вголос і не могла заспокоїтись хвилини дві, чим зовсім збила бідолашного з пантелику )))))) Ну як мене можна було переплутати з проституткою?! Я ж какбе в дорогу збиралась, тому в кросівках, джинсах потертих, курточці, з рюкзаком на плечах, в навушниках))) ну, да ладно, прекрасний початок подорожі)))
потім мені зупинилась здоровенна фура) А коли я застрибнула досередини виявилось, що водій взагалі не розуміє української, а російську - через слово. А все тому, що він - турок, і фуру свою везе аж до румунського кордону, в Чернівецьку область. А мене він згодився підкинути до Житомира, і це були просто неймовірно смішні дві години дороги. Чувак не зовсім розуміє мене, я не зовсім розумію його, але це абсолютно нам не заважає - бо він шутіт шуткі, розповідає якісь історії, майже змушує мене їсти яблука і горішки, і все поривається дати мені грошей, бо "ти такой красівий, Віка, я тебе дам дєнєг на таксі, даєдєш дамой, а то вдруг тебе хтота абідіт!". Грошей я не взяла, але яблука всі з’їла, та ще і чайку випила. Крутий дядько, коротше.)
Але в Житомирі я застрягла. Бо заблукала і ніяк не могла второпати, де у цьому місті виїзд на Рівне. А коли нарешті виїхала куди треба, то на годиннику вже було пів на сьому вечора. Смєркалась, як казав Задорнов в одному зі своїх монологів. "Боженько, - думаю, поможи, щоб довго тут не стояти!". І Боженько допоміг - ще й як! Мені зупиняється бусік, водій з радістю згоджується підкинути мене до Рівного, я застрибую до середини, займаю своє місце, машина рушає і... і водій вмикає на всю гучність запис богослужінь) Коротше, ці люди їхали до Почаївської Лаври, паломники. І наступних дві години я була на майже повноцінній церковній службі))) Добре. що я хоч віруюча, інакше би геть мозок витік))
Під Рівним мене висадили, і я пошкандибала ще два кеме пішки до міста, бо дев’ята вечора, навколо темінь і в таких умовах машину ловити було вже відверто стрьомно) а коли я добралась-таки до Рівного, то виявилося, що найближча маршрутка до Луцька буде тільки о 23.05. Нєєє, подумала я, це мені не підходить, треба вибиратися якось по-іншому) і я подумала, що теоретично, через цю вулицю повинні ходити маршрутки київські на Луцьк, ті, що на автовозкал не заходять. І я таки зловила таку маршрутку, де зайняла ОСТАННЄ місце)))
Я, нарешті, вдома. Втомлена, зате щаслива, сиджу, хіхікаю з себе))))
Доброї ночі, рібята!

@темы: подорожую

Comments

[северная.]

ochi.koloru.neba,
чорт, Віка, ти була в Житомирі) могла б і мені подзвонити, радістно зустрілись би) я б тобі чаю привезла і нагодувала як той турок)

[ochi.koloru.neba]

бродяга., по-перше, у мене немає твого номеру телефону. А по-друге, я справді дуже спішила додому - ібо я маму свою люблю і не можу їй сказати, що їжджу автостопом, вона ж переживати буде. Тому мама думала, що я їду маршруточкою - а це значить, що мала бути в Луцьку о десятій вечора)))

[северная.]

ochi.koloru.neba,
ну якщо у тебе буде ще раз таке "приключеніє", то я тобі залишу свій номер телефону) і взагалі, приїзджай просто так) у мене в квартирі дуже добра мама і велика кількість місць, де можна спати)
а коли я буду у Києві, зараз це досить часто, то я буду дзвонити тобі)