[ochi.koloru.neba]

А я написала 19 розділ "Грому". Він трохи коротший, ніж всі інші, там багато нервів усіляких там, страху й істерик. Але там один дуже важливий сюжетний поворот, да.
Мене просто тут громом бахнуло по голові розуміння - а до кінця-то лишилось всього нічого - чотири грьобаних розділи й епілог. Я вже не просто вийшла на фінішну пряму, я вже на третину її подолала Я пишу цей текст з березня місяця, оце вже сьомий місяць пишу. Оля моя сміється з мене, типу, "ну вот, на девятом родишь". А я думаю - невно, так воно і буде. А тут ще така справа, що 16 листопада у моєї Марічки, дівчини, без якої цього тексту в принципі не було б, День народження. Ото думаю - може, якраз до того числа дописати все, щоб символічним подарунок вийшов. А ще крутіше було би подарувати саме рукопис - ну, шарите, роздрукувати то все, переплести, як диплом і на титулці шось від руки написати, типу, автограф від автора)) оце тільки треба попросити Віку  lennycosmos, аби вона мені у фотошопі забабахала обкладинку, бо в мене ж руки з жопи ростуть )))

А ще я сьогодні йшла додому з Академії і впала. ну просто так, посеред пішохідного переходу навернулась. Джинси порвала. Але то фігня. Головне - коліна розбила до крові. Тепер не заживе ж тижні два. Вспомнім дєцтва, блін
Але про розбиті колінка мені теж кілька рядочків у голові крутяться. Може то написати про них і Лілі Поттер-молодшу?))))
Фанфікшн поглинає мене.

@темы: ...висновків: життя минає..., фанфи, обогі, я тоже це пишу

Comments

[super-kaktus]

Давай уже заканчивай, я почитать хочу))

Ох, меня бы поглотил! Вообще ничего написать не могу, зато оридж начала))

[lennycosmos]

Фанфікшн поглинає мене.
+1. їду в маршрутці, бачу якогось хлопця чи дівчину, які схожі на героїв з текстів моїх - все, я загублена для суспільства, в голові вже рядки крутяться.

а про обкладинку - я таки її тобі забабахаю)