[ochi.koloru.neba]

Я, знаєте, не дуже люблю Ліну Костенко. Маю нещастя знати її особисто, бачила її кілька разів на моєму далекому першому курсі. І, на жаль, велика поетеса, десидентка і борець справила на мене враження хамовитого нахабного бабиська.
І я не можу повірити, що вона написала такі трепетні, яскраві й по-справжньому болючі вірші. Ліна Костенко, чорт забирай, геній. І плювати, яка вона там в звичайному житті, головне, що кожне поетичне слово її б’є точно в серце.

Пересвідчитись у геніальності

Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,— тільки до воріт.
А там, а там... Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.

@темы: читаю

Comments

[Шуршунчик.]

враження хамовитого нахабного бабиська

аналогічно. коли вона приїжджала до нас на презентацію своєї книги, це було страшне. охорони більше, ніж у президента. зарозумілість зашкалює. і вела себе, як несамовита базарна баба. Ніяк не вписується в образ своїх віршів...