Думаю про те, що вони дуже красиві, надзвичайно красиві, ці дівчата.
Думаю про те, що вони просто захмарно щасливі на цих весільніх фото.
Від них навіть через монітор ноутбука пахне щирістю, захватом і юністю. Вони повні свіжості - і повні радості.
Вони ховають свої носи у букетах квітів або у грудях своїх чоловіків. Вони усміхаються - і від цієї усмішки стає трохи світліше. У них блищать оченята. Вони розпочинають нове життя.
Вони повні любові й світла. Вони справжні.
Мені двадцять три, надворі спекотне літо, і моя френд-стрічка мало не щодня вибухає все новими фотосесіями - мої однолітки виходять заміж. Багатьох з них я погано знала, але зараз, посеред ночі, я не можу не усміхатися зачаровано, переглядаючи ці світлини - ви такі красиві, дівчатонька!
Господи, нехай у них всіх усе складеться. Господи, нехай не потьмяніє цей блиск в очах. Господи, дай їм сили зберегти душі й серця. Дай їм сили любити.
Я милуюся ними.
І навіть тихенько, поки ніхто не бачить, дозволяю собі думку про те, що, можливо, не так-то я уже і не вірю в шлюб.)

@темы: опівнічне