Дзвінки з війни лунають в моєму дому приблизно раз на два тижні.
Єфремов дзвонить - просто так. Найчастіше - спитати, які новини в світі, чи правда, що уклали перемир’я, чи правда, що Нємцова вже немає. Там, на передовій, проблеми з Інтернетом, і він дзвонить мені - йому так простіше. Він хоче мене чути.
Він колись любив мене.
А голос, здається, зовсім не змінився. Такий же оптимістично-глузливий, такий же бадьорий, як завжди. Ніби й не було у нього оцих восьми місяців серед смерті й крові.
Він родом з Горлівки, він, здається, на 10 років старший за мене, він переконаний атеїст і цинік, у нього чудове почуття гумору. Колись, бувало, ми випивали з ним не одну гальбу пива, ледь не до хрипу сперечаючись про якісь дурниці. Ми слухали одну музику і читали одні книжки. Ми дивились одні фільми і працювали в одному виданні. Він був моїм начальником і прикривав мій зад від Тані, поки я тягала в робочий час тіла на Майдані. Одного разу він пропонував мені вийти за нього заміж, одного разу я дала йому справжнього жіночого ляпаса - мабуть, єдиного ляпаса, якого я колись дала чоловікові. Він ніколи не вважав, що на фронті жінкам не місце, хоч і був трохи сексистом. Він чудовий. Мені його не вистачає.
Повертайся, друже. Повертайся живим.
Єфремов дзвонить - просто так. Найчастіше - спитати, які новини в світі, чи правда, що уклали перемир’я, чи правда, що Нємцова вже немає. Там, на передовій, проблеми з Інтернетом, і він дзвонить мені - йому так простіше. Він хоче мене чути.
Він колись любив мене.
А голос, здається, зовсім не змінився. Такий же оптимістично-глузливий, такий же бадьорий, як завжди. Ніби й не було у нього оцих восьми місяців серед смерті й крові.
Він родом з Горлівки, він, здається, на 10 років старший за мене, він переконаний атеїст і цинік, у нього чудове почуття гумору. Колись, бувало, ми випивали з ним не одну гальбу пива, ледь не до хрипу сперечаючись про якісь дурниці. Ми слухали одну музику і читали одні книжки. Ми дивились одні фільми і працювали в одному виданні. Він був моїм начальником і прикривав мій зад від Тані, поки я тягала в робочий час тіла на Майдані. Одного разу він пропонував мені вийти за нього заміж, одного разу я дала йому справжнього жіночого ляпаса - мабуть, єдиного ляпаса, якого я колись дала чоловікові. Він ніколи не вважав, що на фронті жінкам не місце, хоч і був трохи сексистом. Він чудовий. Мені його не вистачає.
Повертайся, друже. Повертайся живим.