У мене канікули.
Відчуття небаченої свободи накриває з головою - цілих три з половиною місяці жодних ранішніх прокидань! Насправді, саме вони дошкуляли мені найбільше, а зовсім не пари.
Але, менше з тим, я завершила перший свій магістерський рік в УКУ, завершила добре і, сподіваюсь, заробила-таки 100% стипендію. Тепер у мене лишається тільки трохи роботи, такої лінивої, ненапряжної, чисто-грошової. Сьогодні Бельгійське посольство таки видало мені мою візу, і уже через два тижні я сидітиму у Будапешті на березі Дунаю, питиму смачнюче угорське вино і казатиму собі "Дякую" за всі оці довгі й безкінечні нічні працювання, виснаження і втому. А потім я вирушу до Брюсселя і Ґента, а потім - на Чемпіонат європи з футболу, що взагалі претендує на головну подію мого життя. Потім я ще буду три деньочки у Кракові, і лиш потім - в Україну.
Сподіваюсь, потрапити цього літа на Шипіт, бо дитинство в моїй дупі таки грає доволі гучно. Не впевнена, чи не застара для цього невпинного фестивалю молодості й алкоголю, але Яся скомандувала - "Їдемо!" і я згодилась.
У серпні планую відвідати-таки на тиждень-другий Білорусь.
І ще я кину тут список книжечок, що прочитала останнім часом (там небагато, але це щоб не загубити):
читать дальше
Літо, рібята! Я уже майже забула, яке воно на смак.
А ще у мене є два секрети. Але я поки що про них вам не скажу.
Відчуття небаченої свободи накриває з головою - цілих три з половиною місяці жодних ранішніх прокидань! Насправді, саме вони дошкуляли мені найбільше, а зовсім не пари.
Але, менше з тим, я завершила перший свій магістерський рік в УКУ, завершила добре і, сподіваюсь, заробила-таки 100% стипендію. Тепер у мене лишається тільки трохи роботи, такої лінивої, ненапряжної, чисто-грошової. Сьогодні Бельгійське посольство таки видало мені мою візу, і уже через два тижні я сидітиму у Будапешті на березі Дунаю, питиму смачнюче угорське вино і казатиму собі "Дякую" за всі оці довгі й безкінечні нічні працювання, виснаження і втому. А потім я вирушу до Брюсселя і Ґента, а потім - на Чемпіонат європи з футболу, що взагалі претендує на головну подію мого життя. Потім я ще буду три деньочки у Кракові, і лиш потім - в Україну.
Сподіваюсь, потрапити цього літа на Шипіт, бо дитинство в моїй дупі таки грає доволі гучно. Не впевнена, чи не застара для цього невпинного фестивалю молодості й алкоголю, але Яся скомандувала - "Їдемо!" і я згодилась.
У серпні планую відвідати-таки на тиждень-другий Білорусь.
І ще я кину тут список книжечок, що прочитала останнім часом (там небагато, але це щоб не загубити):
читать дальше
Літо, рібята! Я уже майже забула, яке воно на смак.
А ще у мене є два секрети. Але я поки що про них вам не скажу.