01:53

Якщо чесно, то я і правда втомилась.
Я не хочу перетворювати дайрі на політичну платформу, просто останні півтора тижні були напруженими, останні вихідні - страшними й кривавими, останні два дні - повні якоїсь дивної гіркоти.
Я би з превеликим задоволенням написала зараз якийсь добрий гудшип. Так мені чомусь хочеться чогось теплого про Рона й Герміону, про Гаррі й Джинні. Я би з радістю дописала-таки СіріусоДжина, але просто банально не маю вільного вечора. А так хочеться створити світ, де все просто добре, знаєте? Або хоча б почитати щось таке.
Натомість - революція і вічне недосипання. Дуже багато роботи, внутрішнє тремтіння, коли Женя йде ночувати на Майдан. Холодний спокій і рішучість, коли на Майдані сама.
Зрештою, ми майже не чуємо гучних промов опозиції зі сцени, натомість - готуємо їсти на кухні, роздаємо чай і каву, розгрібаємо запаси. Хлопці тягають барикади й чергують ночами в охороні, ми ж бігаємо туди-сюди серед натовпу часто без цілі. У кишені - респіратор від сльозогінного газу, у кулаці затиснені ключі - раптом бійка. Раптом Беркут. Раптом зачистка.
Лишається тільки одне - впертість і якась хвороблива надія на те, що в нас все вийде.
Мій Євромайдан триває уже 13 днів.
А як справи у вас?

@темы: опівнічне, з Україною в серці

02:01

Напруга останніх днів реально виходить сльозами.
Поки ніхто не бачить - можна.

@темы: опівнічне, з Україною в серці, біль

12:33

У мене є мій паперовий щит - посвідчення кореспондента. Думати про те, що він ще нікому не допомагав якось не хочеться.
Мені трошки страшно, хоч і усвідомлюю, що сьогодні вдень ніякого побоїща не буде. КГБіські методи наказують приходити о четвертій ранку.
До зустрічі, я - на Майдан.



@темы: з Україною в серці, біль

23:09

Це диво, що ми пішли учора додому. Ми думали лишатися.
Одне з найстрашніших відчуттів - прокидатися опів на п’яту ранку від смс найкращого друга, який кричить про те, що на Майдані зараз б’ють людей.
Досі у вухах відлунює здивоване й нажахане "Что вы делаете?!" і розпачливе "За що?!"
Там били ваших друзів, ваших дітей, ваших дівчат. Ти і далі сидітимеш вдома?
Я стільки говорила про все це останній тиждень. Я стільки говорила про це сьогодні. Я більше не маю сил. Тому - без коментарів.





@темы: з Україною в серці

22:28

Мені, здається, треба шукати нове житло.
Сісти й плакати.

@темы: ...висновків: життя минає...

19:43

Я якось прошльопала всі останні коменти до своїх фанфів за цими революційними буднями, але тут сьогодні глянула на роботі - і пропозитивилась на весь день. По-моєму, це геніально.

MeshoG 22 Ноября в 02:18
К фанфику: Гром и молнии


Красивый был бы фанфик если бы не эпилог. Вот от души- это какой надо быть сукой что бы написать такой конец у такого фафника. Вам дерьма пожизни что ли мало? Хотя надо признать у вас талант собрать квинтэссенцию мерзости и впихнуть ее в один эпилог. Хуже концовки писал только Шекспир, хотя если бы после его письма она подставила палочку к виску и произнесла Авада Кедавра вот тогда Шекспир бы сдох от зависти, второй раз, а так его творения про двух долбаебов из Вероны вы к сожалению не переплюнули хотя были близки.

Чуваки, чуваки, я - Шекспір!!!)))

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу

19:23

Правила прості, як двері.
Ви мені - заявку, я вам - драббл.
Я вам - драббл, ви мені - лучі добра і обожнювання.
Ви мені - лучі добра і обожнювання, я вам - море щирих "дякую" і, можливо, ще один драббл.
Ну і так далі :)

А заявка може бути не тільки по фандому, між іншим. А заявка може бути і на орідж, наприклад. І мову вкажіть, будьте добрі :)

Спешл фор Юта. "Колекціонер"
Тед Люпин - Розі Візлі.
564 слова


читать дальше

@темы: пишу, фанфи, обогі, я тоже це пишу

12:49

Щось підозріло давно я не постила тут картиночок з Ігтрітт :)
Я, між іншим, дочитую "Гру престолів" українською мовою, і мене дуже і дуже пре переклад. Я навіть уже не звертаю уваги на всякі рагульства (хвала Богам, їх там небагато). А від перекладу столиці "Король-Берег" у мене просто усмішка щоразу на обличчі. Дуже багато є влучних фраз, ага.



@темы: читаю, дихаю

11:27

#Євромайдан

Ти. Так, ти, я звертаюсь саме до тебе.
Подумай, що вчора відбулося. Подумай, що зробив Микола Янович, підписавши славнозвісне розпорядження про призупинення процесу підготовки до укладання Угоди про асоціацію з ЄС www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_i...
Прислухайся до себе - чи не забилося частіше серце? Чи не затремтіли руки від обурення? Чи є в тобі бажання щось змінити?
Приходь сьогодні на Майдан. Підписання розпорядження - це злочин. А за злочини потрібно відповідати. Ти можеш все змінити. Потрібно тільки спробувати.
Приходь, я чекатиму на тебе.
Якщо досі хочеш сказати світові: "Я - людина! Я маю право на вибір!". Якщо маєш сміливість і сили захищати те, що для тебе дороге.
Приходь.
Зрештою, це і твоя країна також.


@темы: з Україною в серці

14:34

Начался Белив. Вике есть чем заняться на работе :)
Что касается моего текста, который теоретически должен был высылаться на белив, то он перерос в немаленькое миди, и я решила, что это не совсем беливный формат. Так что Джинни Уизли\Сириус Блэк будет выложен на всех ресурсах 16 ноября :)

А я пошла читать. Обзоры, я думаю, будут ближе к вечеру.

Итак, понеслась! Гневные комментарии от авторов приветствуются, посколько в некоторых текстах мне без ста грамм (читай - авторского видения) не разобраться. Не забываем - все, написанное ниже, является только моим ИМХО, так что всерьез меня воспринимать не стоит.

Светлячки. Ремус Люпин/Джинни Уизли. AU Мир победившего Волдеморта. Пламя и кровь.
читать дальше

Сейчас или никогда. Джинни Уизли/Колин Криви. «Как ни странно, в магловской фотографии жизни намного больше, чем в магической».
читать дальше

Интербеллум. Римус Люпин/Нарцисса Блэк (Малфой) - "Меня никогда не отталкивала бедность человека, другое дело, если бедны его душа и помыслы. Но ты не такой".
читать дальше

Serendipity.
Рон Уизли/Гарри Поттер/Гермиона Грейнджер. А-. Это - наиболее логичное развитие событий.
читать дальше

День Гая Фокса. Джастин Финч-Флетчли/Кормак МакЛагген, «Ты ненавидишь Поттера. И я тоже».
читать дальше

На выдохе. Гермиона Грейнджер/Джордж Уизли
читать дальше

31 августа
. Геллерт Гриндевальд/Аберфорт Дамблдор. Каждый год в последний день августа в «Кабанью голову» приходит таинственный незнакомец…
читать дальше

Не ломай мои сломанные часы Гарри Поттер/Тедди Люпин. "Я начал разлагаться, когда родился, и с тех пор ничто никогда не бывает по-моему" (с) Брайан Молко
читать дальше

Чертополох. Том Риддл/Минерва МакГонагалл.
читать дальше

Колдография. Джеймс Поттер/Беллатрикс Лестрейндж. Безответная любовь — как секс: либо с мертвыми, либо никак. (c) Aлександра Булгакова «Бессонница». А+
читать дальше

Кайвасса Альфард Блэк/Минерва МакГонагалл. Игра в престолы.
читать дальше

Тюльпаны для Тонкс Нимфадора Тонкс/Билл Уизли, визиты Тонкс в Нору принимают неожиданный оборот...
читать дальше

Слепыми шагами Панси Паркинсон/Симус Финниган Мы сидели и болтали: он о любви, а я – ногой.
читать дальше

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу

13:47

Мабуть, я таки достатньо охолонула і переболіла, щоб спробувати про все написати об'єктивно.
У вівторок у Парижі був провал. У вівторок у Парижі цинічно, грубо й різко розтоптали наші надії. У вівторок було дуже і дуже боляче.
Втративши Олександра Кучера і Артема Федецького після гри у Києві, Михайло Іванович отримав велику проблему у захисті й півзахисті, закрити яку не вдалося ні Роману Безусу, ні Ярославу Ракицькому, ні Віталію Мандзюку, ні навіть Ярмолі, який у захисті провів більше ігрового часу, ніж на частині поля суперника. Страшенний розлад у середині поля, де українці часто губили м'ячі мало не на рівному місці, пресинг, який раптово кудись зник, багато нервів, і, як наслідок, - фолів. П'ятов тримався, як міг - але ж і він не всесильний. Удари французів сипалися і сипалися, як наслідок - 1:0, 2:0, 3:0... Один незарахований чистий гол французів, один - зарахований і не дуже чистий. Вилучення Жені Хачеріді на початку другого тайму. І - тривожні, палаючі від болю, злості й безсилля очі Михайла Івановича Фоменка. Щось було у його погляді таке... Мені не вистачало повітря. Мені здається, і серце моє не билось за час першого тайму. Один гол, нам було достатньо заштовхати один-єдиний гол і квитки до Бразилії були би в кишені... Ми його не забили.
Коли пролунав фінальний свисток, мені здалося, що там, у мені, щось зламалось. Ота велика надія, оте велике сподівання, все те, що збірна разом з Фоменком вибудовували для нас з самого початку року, пустило тріщину й розламувалось на шматки. Здається, я плакала. А потім сильні, великі й теплі руки згрібли мене в обійми, і я почула тихеньке шепотіння: "Котя, ну чого ти, ну це ж тільки гра, Котя..."
На жаль чи на щастя, це не тільки гра для мене, це більш, ніж гра. Це майже життя. Те, що дає надію, що змушує серця битися в унісон, змушує усю країну прикипіти до екранів, обійматися з незнайомцями, натягувати на плечі синьо-жовті прапори й вірити, й любити цю землю, цих людей, весь світ. Це ідея - не менше. Найбільший об'єднавчий інструмент, що ми маємо на сьогоднішній день.
Ми програли, ми втратили свій шанс і свою можливість. І все ж найбільше мені хотілося би побачити Михайла Івановича, поглянути йому в очі й прошепотіти гаряче: "Дякую".
За те, що змусили нас повірити у неможливе. За те, що змусили повірити у самих себе, у те, що ми справді можемо. За те, що нічия зі збірною Англії і програш з підсумковим рахунком двох матчів 3:2 збірній Франції сприймається як катастрофа, а не як нормальна річ. За емоції. За радість. За 0:4 у меншості у Чорногорії, 1:3 у Варшаві, за фантастичні 2:0 зі Францією у Києві. Просто дякую. Це було дуже сильно.
А своє слово ми ще скажемо. Згодом. У наступному відбірному раунді.

@темы: футбол, біль

02:13

Бувають моменти, коли боляче.
Бувають люди, які можуть тримати твою руку в такі моменти.
Просто дякую, що ти є і що витер мої сльози.
Ніякої Бразилії. ніякої.

@темы: футбол, біль

01:01

Вчора я була на Олімпійському. Я вчора бачила, як моя Україна виграла у збірної Франції 2:0.
Я настільки виснажена, я настільки захоплена, у мені горить така нестримна надія, що тремтять руки.
Хлопці, будь ласка, вистойте у Парижі.
Ще один крок до Бразилії.

@темы: футбол

12:51

Охххх, як же все важко :)
До мене приїхали мої дівки на сьогоднішній футбол. Тому я сьогодні на ногах з шостої ранку і невисипання стає уже хронічним. Голова важка-важка, але я, зрештою, не про це.
Коли Катя подзвонила мені на роботу і вимогливо запитала: "Віка, а де в твоєму ноуті Пуск?", я навіть не одразу зрозуміла, що від мене хочуть. А далі почалась свістопляска)
Катя в техніці шарить на рівні включити комп-зайти в Інтернет-змінити шрифт у Ворді. Але через роботу має постійно підключатися до віддалених серверів. От тільки тут несподіванка - у мене на ноуті стоїть, звісно, ubuntu.
Як пояснити людині, яка бачить операційну систему вперше в житті, що таке Remmina і як нею користуватися? А якщо ця людина ще й нервує? А якщо ти на роботі і взагалі-то маєш займатися новинами?
)))
Веселуха, коротше. Добре все, що добре закінчується, от. Катя заспокоєна вдома працює, я теж уже заспокоєна працюю на роботі. А сьогодні вже Україна - Франція, у мене в сумці лежить собі спокійненько синьо-жовтий прапор, за квитками поїдуть дівчата, і сьогодні матиму відрииииив. Хоч би все склалося, хоч би все склалося, хоч би все склалося!!!

@темы: ...висновків: життя минає..., футбол

14:21

Новий кліп Пола МакКартні просто шикарний. Як і пісня, зрештою.



А у грудні я іду на таку-от тєму в Будинок офіцерів.


@темы: музика

00:11

Ой-ой-ой, внєзапна. Знайшла музику для Джинні-Сіріуса.
І це буде Led Zeppelin.
Ой-ой-ой.

@темы: музика, фанфи, обогі, я тоже це пишу, опівнічне

19:02

Два слова про українські переклади.
Це вічна хвороба і дуже тонка межа: як же самобутньо перекласти хороший роман українською і не скотитися до шароварщини?
Читаю некомерційний переклад Пісні льоду і полум'я. Взагалі - кльовий. Але.
Це все ж таки хвороба: перекладати Winterfell як Зимосіч, проте писати слово "ґрунт" через "г".

@темы: читаю

12:34

Слухаю на роботі Dropkick Murphys, такі класні чуваки :)))))

@темы: музика

01:44

Нарешті купили-таки карниз і повісили тюль! Тепер ще би карту Вестероса на стіну і килим на підлогу - і була би моя ідеальна квартира.
Новий робочий тиждень обіцяє бути не надто паскудним, адже уже у четвер Скорпіонз, у п’ятницю - до Луцька.
Сподіваюся, буду мати сили і в поїздах допишу-таки свій багатостраждальний текст. Вирішила - на Белів його не запускатиму, надто вже він об’ємний виходить, не впишуся, певно, в 50 сторінок. Та і назагал, текст виходить якимсь небелівним. Знаєте, немає там таких тєм, які піпл хаває :) Немає драми, агнста, цинізму й сексу. Навіть рваних точних речень немає, таких, знаєте, щоб запам’яталися. Текст виходить напрочуд добрим і плавним. Він якийсь пухнасто-ніжний, і я уже навіть боюся, щоб мене не занесло у флаф, хоч і не повинно. Текст з’явиться на ПФ та інших ресурсах 16 листопада, і маю надію, що на той час він уже буде цілком і повністю дописаний. Хоч часи Мародерів і пишуться мені так туго, як ніколи.

@темы: ...висновків: життя минає..., фанфи, обогі, я тоже це пишу

15:34

Тепер, власне, про враження.

Про кіно.

"Великий Гетсбі" - ах, яке кіно! За романом Френсіса Скотта Фітцджеральда я колись на третьому курсі писала курсову роботу (так, я любила Гетсбі ще до того, як це стало мейнстрімом). Зазвичай екранізації викликають у мене бажання якомога швидше вимкнути цей жах, забути і ніколи не згадувати. А тут... ця екранізація є ледве не ідеальною. В першу чергу, це кіно великої естетики, великої візуальної роботи. Це надзвичайно красиве кіно. Сцена, в якій вперше з'являється Дейзі Б'юкенен - ох, ці білі фіранки, і вітер, і канапа, і мерехтіння, і її погляд, такий тремтливо-ніжний, такий глибокий і з таким сумом десь у глибині. Ця легкість, ця терпкість, ця невимовна історія "бідної багатої дівчинки", що читається в цьому всьому... І те, як Том різко зачиняє вікна, як марево розвіюється, ховається за сміхом, жартами і невимушеністю. Ох, цьому режисерові варто ставити пам'ятник! Перша поява Міртл - гарячої, легковажної Міртл з червоною помадою на губах, зі очима-блискавками, такої яскраво-палючої, такої крикливо-вульгарної, такої... Міртл. Дивовижна операторська робота. Фільм можна розбивати на кадри й дивитися-дивитися-дивитися... Мене на диво зовсім не подряпала музика, вона вписалася дуже гармонійно, дуже влучно. І реп, і тихий хрип Лани дель Рей, божественний саксофон від вуличного музики з балкону - це все разом створило свій, альтернативний, хворобливий, гарячковий, пульсуючий джаз епохи. Так, недостатньо розкрита подвійна натура Гетсбі. Так, власне, подвійна натура жодного з персонажів не розкрита, та все ж... Це прекрасне кіно. І його правда варто дивитися.


"Смертельні знаряддя: місто кісток". Я не читала книги. Мені не дуже подобалися фанфіки Касандри Клер по фандому гп, і я навряд чи стала би дивитися цей фільм взагалі, якби не моя френд-стрічка, яка впродовж минулих півроку вперто кричить про тіньоловів. Що можу сказати.. Мабуть, якби я читала книгу, мені сподобалося би набагато більше. Річ у тому, що сприймати тексти Касандри Клер як самостійну літературу я не можу, але як рівень фанфікшену - легко. Так от, Смертельні знаряддя, напевно, дуже класний фанфік. Хоча там і напхане все, притаманне типовому фентезі. Дівчинка, у якої супер-здібності - трохи схожа на Мері-Сью. Харизматичний головний герой - це однозначний плюс, Джейс просто фантастичний, я не можу не плескати в долоні. Жорстка френдзона, любовь-марковь, хороший вовкулака, поцілунок серед дивовижних квітів під дощем (а, ну да, це ж був полив, а не дощ), заляканий професор, що абразумілся тільки коли Валентин напустив повний інститут демонів, геї (тєма геїв не розкрита!), люк я твой атєц, а, ну і твой атєц тоже. Демони, містика, руни, знову демони, епічне крошилово з вампірами, Бах-тіньолов і в кінці головні герої і героїня їдуть собі у щасливе майбутнє на мотоциклі. Ну, взагалі, я більше задоволена, ніж ні. Деякі моменти змусили добряче профейспалмити, деякі - викликали задоволену усмішку. Багато незрозумілих моментів, і обосную мені теж бракує, але біс із ним. Непогано. Але читати я їх все одно не буду.


"Ленинградские ковбои едут в Америку". Ви колись бачили фінське кіно? Фінське кіно 1989 року? Фінське кіно про рок-н-рол? Це Кустуріца по-фінськи, це Джармуш по-фінськи, це так смішно, що у мене направду болів живіт від реготу під час перегляду. Таке... живе, таке особливе, таке добре кіно. Нагадує рок-н-рол роуд муві, от тільки в головних ролях не затяті шибайголови рок-зірки, а незворушні суворі фінські чуваки, у яких навіть імен нема. Один менеджер, один гурт і один труп подорожують Америкою до Мексики, щоб стати відомими. І це кіно однозначно треба дивитися для підняття настрою.

Про літературу.

"Квіти для Елджернона"
- перша книжка за дуже довгий час, що мені по-справжньому боліла і яка мене по-справжньому зачепила. Мабуть, все ж американська проза була створена для мене. Мабуть, все таки, мотиви божевілля і надалі лишатимуться для мене одними з найбільш важливих. Чарлі Гордон стояв перед очима - з відсутнім поглядом, з блаженною усмішкою - усмішкою незнання і нерозуміння. Чарлі Гордон був щасливим у своєму баченні світу. Чарлі Гордон був особистістю. Гарно мені виписався образ Фей - така надзвичайно жива жінка, така надзвичайно вільна й справжня. Не дуже пішов мені образ Аліси - чомусь сприймалась мною вона не як жінка для Чарлі, а як мамусечка. Можливо, якось дуже вчасно я взяла в руки Кіза. Можливо саме в цей період мого життя мені треба було читати про такі речі. Щоб як ножем різонула по серцю фраза про те, що "дети просто слишком быстро выростают, а с ними... с ними можно быть до конца жизни". Книга відправляється у список улюблених, однозначно.

"Убить пересмешника" - людям, які вміють так влучно і так точно писати про дітей, бачити світ дитячими очима, треба ставити пам'ятники. От я, до прикладу, уже не можу писати навіть про підлітків. Стара вже, напевно. Книга прочитана рівно на половину, тому розлогіше напишу про неї пізніше.

Про театр.


"Неймовірна історія кохання" за "Очима блакитного собаки" Габріеля Гарсіа Маркеса у Молодому театрі змусила мене всю тремтіти впродовж цілого вечора.

Про сподівання.


Уже цього тижня виходить третій сезон Шерлока, і це не може не радувати.

А у мене на руках є такі квитки (ну, не зовсім у мене, та не суттєво). І не дай Боже мама дізнається, скільки вони коштують.

Ну і на Україну - Францію 15 листопада я теж збираюся іти.

@темы: музика, читаю, ...висновків: життя минає..., відчувати життя на дотик, футбол