Ай-яй-яй!!!

Я почула одну пісню, точніше навіть не пісню, просто два рядочки з пісні і в моїй голові з'явився драміон. ще трохи продумаю його, трохи провідчуваю, трохи проживу - і може напишу.
писати драміон мені страшно.
тому що - пейрінг папулярєн до нємагу. тому що хєрні з цим пейінгом написано ну дууууже багато. тому що по-справжньому хорошого про них написано дуже мало. Більше того - я дуже люблю цей пейрінг. Тому ще більше плююсь на погані речі. Тобто - написати щось погане я просто не маю права. Я навіть не маю права написати щось посереднє. І краще би то було б зробити українською.
І я навіть думаю, що зроблю цей драміон двома мовами (обогі, я вже не сумніваюсь, що таки зроблю його).
і я сподіваюся зробити його якісно. Зробити Малфоя морально сильним і злим. Зробити його красивим. Зробити його впевненим. Зробити його хитрим. Зробити його пристрасним. і ні в якому разі - не добрим-милим-розкаявшимся. Зробити Гермі бійцем. Зробити її сильною і впевненою. Зробити її різкою і сміливою. Це повинні бути два характери. Це повинен бути вогонь. Коса на камінь. Майже протистояння.
Біль. Пристрасть. Любов - дивна і різка. Страх - за нього (неї) більше, ніж за себе. Війна. Битви поглядів, доторків і язиків. Напруження. Блискавки і дощ. Вогонь!
І воно має бути майже відвертим, майже тілесним.
І так страшно за нього сідати, мать радная!
Але ж є речі, які легше написати, ніж забути. І це вже майже необхідність - написати.
і я ващє не знаю шо робить.

Я тільки шо обрила половину Інтернету, аби знайти якийсь підходящий арт, а так нічо і не знайшла. шо за жизнь, рєбята?

@настроение: горять очі

@темы: пишу, фанфи, обогі, я тоже це пишу

---

Я дописала нарешті драббли. Остання частина, як і задумувалось - покоління некст. Тедді і Віккі мені подобаються. А от Скорпа і Лілі я завалила, по-моєму. Можливо тому, що пишу про них зовсім інше, то й не можу вигадати нічого кращого.
Але то нічого.
"Капли на стекле" завершені. Тепер добити ще "Путешествие.." і сідати за диплом.

До речі, про книги. Мені вчора Катя нагадала про "Московіаду", а сьогодні я цілий день обдумую концепцію роботи на українську літературу по "Дванадцяти обручах". Знову повертаюсь до улюблених книг.. Я так давно не перечитувала Андруховича - здуріти! А зараз - якраз в тему, бо майже квітень, майже Велекдень і майже гори ))

@темы: читаю, фанфи, обогі, я тоже це пишу

---

Московіадне.

...Не можна довго засиджуватися в тому місті, де ти покінчив із собою. Слід обов'язково кудись пересуватися.
А я пересуваюся додому, Ваша Гідносте. (с.)

У Києві я вчинила самогубство.
Я запірнула у Дніпро і не виринула.
Я змила з себе все, що налипло у Луцьку. За довгих сімнадцять років. Змила все, чого вчили мене батьки і школа. Я приїхала в Київ. Я почала з чистого аркуша.
Я чотири роки тому приїхала до Києва закоханою романтичною дівчинкою. Тепер я їду звідси впевненою вільною жінкою. Цинічною. Сильною. Самотньою.
Я вбила себе у собі. Я зробила себе заново. Зібрала по шматочкам. Я стала такою, якою завжди мріяла бути.
Я люблю Київ. Люблю Поділ і центр, люблю Дніпро і Набережну, люблю мости і проспекти, я люблю метро і спальність Троєщини, я люблю кожен будинок тут. Але не можна довго засиджуватися в тому місті, де ти покінчив із собою.
А я пересуваюся додому. Додому, де мене чекають. Де у мене знову є друзі. Де я мушу бути.
І я вже майже люблю оте своє майбутнє тамтешнє життя. Я вже уявляю собі його до дрібничичок - одна у своїй трикімнатці, трошки навчання у магістерці, трошки викладання у своїй рідній школі, пішки до університету з навушниками у вухах, холодне пиво у Старому місті, вірші Чубая на Лесиному ясені з Марисею - нечасто, зате ностальгічно. Якісь нові однокурсники, старі знайомі вчителі - тепер уже колеги, мої перші діти - неслухняні і ліниві, зате живі, яскраві, справжні. Багато музики. Багато праці. Інтернет. Рідкі дзвінки від вас, київських - по спадній, вони майже зникнуть до кінця року. Ну і друзі. Старі-нові. Катя-Маша - найближчі зі школи. Вєталь - бо хлопець Каті, без нього нікуди. Бодя - бо хлопець Маші, і він має всі шанси на "найкращого друга" мені. Олег... бо їх друг, бо брат Боді, бо має всі шанси на "чергового хлопця". Вони мене чекають.
Це буде прекрасне життя. Я до нього звикла. Я на нього чекаю.
Іноді мені снитиметься Європа. Приходитиму вночі на берег Стиря. Щось таке пригадуватиметься: теплі моря, мармурові брами, гарячі камені, виткі рослини півдня, самотні вежі. Але довго це не триватиме. Там, у Європі живе уже не мій брат.
Я їздитиму на кладовище і розмовлятиму з бабусиним хрестом вголос. Я завжди так роблю, знаєш.
Я куритиму на своєму балконі, уже не намагатимусь гримати тихіше дверима - сама-бо.
У моєму місті. У місті, з яким так багато чого пов'язано.
Там не буде Абби - власне, його уже нема, я не бачила його вже добрих тижні три, і це при тому, що ми все ще в одному місті. Ми уже не любимо, не любимо давно. І ось уже недавно - не намагаємося робити вигляд, що любимо.
І останні київські місяці я намагаюся пити - спрагло. Аби запам'ятати - як це, гуляти нічною Оболонню з навушниками у вухах. Як це - вболівати на оновленому Олімпійському за "Динамо". Як це - співати на Троєщині під гітару. Як це - сміятися до сліз з "Мафії" у "Чорному квадраті". Як це - дивитися "Московіаду" в Молодому вп'яте. Як це - не спати вночі зовсім. Як це - писати роботу про Андруховича і отримувати від того задоволення.
Тому сьогодні я не втікаю, а повертаюся.
І не зрозуміло, як все у мене складеться в цьому житті. І залишається мені найпереконливіша з надій, заповідана славними предками: якось то воно буде. Головне - дожити до завтра.
Дотягнути до станції ...

@темы: ...висновків: життя минає..., дихаю

---

Нє, рібяткі, так нє пайдьот, я зовсім не вмію спати вночі.
шо за хрєнь? я сьогодні чесно лягла опів на другу, провалялась у ліжку до третьої і шо? І добрає утра, страна, зараз уже п'ятнадцять по четвертій!
Весняне безсоння - це трошки втомлює.
Не спиться.

@темы: опівнічне

---

Моє місто, ніч і музика.
Сьогодні в Києві дуже по-березневому. Ніби і весна, а вітер холодний. І небо - далеке. І зорі ледь помітні.
Я відчуваю це місто. Я люблю це місто. І я люблю гуляти ввечері Оболонню - руки в кишені куртки, навушники у вуха і гайда до озера. Я люблю відключати телефон. Я люблю це відчуття.
Київ вечірній, Київ весняний, Київ непевний, Київ вільний. Я люблю тебе.

@музыка: 5nizza "Весна"

@настроение: березнево

@темы: музика, витинанки власних думок, дихаю, відчувати життя на дотик

---

Хохохо!! Я знайшла собі чтиво!!
Зараз п'ята ранку, мені, чорт забирай, вставати треба і йти на пари, а я сиджу і читаю, читаю, читаю, читаю!
Якщо хто не читав автора Pumposha - ви втратили півжиття, рібяткі!
Чоооорт, я зараз на стадії "Дитя Дурмстранга" - і не можу відірватися.
Ура-ура-ура! я нарешті знайшла хороший і якісний фанф!!

І, до речі, таки написала кусок "Пуишествия..". А тепер читаю Pumposha і розумію, шо пишу фігню якусь, заправлену рожевими соплями і дорожньою романтикою ))) ну і біс із ним )
Доброго ранку, країно!

@темы: пишу, читаю, витинанки власних думок, фанфи, обогі, я тоже це пишу, відчувати життя на дотик

---

Віці немає що роботи, Віка вирішила знову спробувати писати щоденник.
Дикий настрій. Дикущий. Хочеться сміятися сонцю і хочеться послати всіх під три чорти. Хочеться сидіти вдома і хочеться гуляти цілими днями Набережною. Хочеться лишитися в Києві і хочеться поїхати до Луцька. Бажань надто багато, вони надто різні. Я заплуталась.
Мені не пишеться. Зовсім.
Я мучаю фанф, пишу його мєдлєнна-мєдлєнна, російська опирається, я не можу її відчути повністю, не можу гратися нею, смакуючи слова, не можу розмазувати по піднебінню асонанси і алітерації. Але деколи щось вдається - майже так, як рідною. І це радує. Переглядаю фотки шотланських замків і думаю, що треба сьогодні дописати, все-таки, шматок "Путешествия...".
Я не можу вчитися. Навіть не так не можу, як не хочу - абсолютно забила на Академію, на диплом, на сесію, яка (обогі!) уже через два тижні.
Я слухаю Pink Floyd. Настрій.
Я заплющую очі і бачу брата. А вночі сниться бабушка. І я думаю, що самотність завжди гостріше відчувається навесні.

запись создана: 21.03.2012 в 22:24

@музыка: Pink Floyd "The Wall"

@темы: музика, ...висновків: життя минає..., витинанки власних думок, дихаю, фанфи, обогі, я тоже це пишу