Сьогодні з Марічкою довго-довго-довго спілкувались, фікатон майбутній обговорювали, заявки там, і всяке таке. Щось ми довго перемивали наш фандом і прийшли до висновку, що треба зробити україномовний ресурс. Ну бо й правда шкода - нема куди викладати хороші тексти, а вони ж є! Хай небагато, але може їх тому і небагато, що викладати нема куди
Тому ми активно обговорюємо такий наш проект. І якщо хто захоче доєднатись - будемо тільки раді. І я не тільки про творчий бік питання кажу, а й про технічний також. Корооооотше, я в понеділок зустрінуся з Марічкою і ми проговоримо це все більш детально.

А насправді - я вже марю наступнотижневим Львовом, і Маріччиною хатою, і Женьчиними цілунками, і жовто-блакитною Ареною Львів, і чорною кавою, і холодним пивом, і дощем - я певна, що дощитиме, завжди дощить, коли я у Львові! - я марю цим всім. Я вперше за дуже довгий час по-справжньому хочу до Львова.

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу, подорожую

---

Вчора вночі у мене стався культурний шок.
Приходить мені на мило лист. Пише дівчинка, типу, о, класно пишеш, я побачила, що в тебе є український варіант "Грому" і захотіла прочитати, можеш мені його вислати? Ну, ми розговорилися, і я спитала, звідки вона. Приходить мені відповідь: "сама із МОСКВИ". Я довго не могла знайти свою щелепу під столом. Кажу - і що, ніколи в Україні не була, і родичів ніяких тут не маєш? Нє, каже, тільки по телевізору бачила вашу країну, а мову сама вивчила, по книжках, бо подобається дуже. Франка, каже, безмежно люблю, навіть більше, ніж Моема.
Я серйозно не могла прийти до тями хвилин 10. Тобто, до того, що росіяни більш-менш розуміють українську мову, я вже звикла. Але з людиною, яка цією мовою розмовляє - і розмовляє добре! - я стикаюся вперше.
Дівчинка пише мені - а можна я тебе в скайпі додам, бо зовсім не маю мовної практики. Кажу - канєшна можна! ну ми і протринділи півночі. Про музику в основному (ну а про що ж ще я можу говорити майже вічно?) Коротше, з дівчинкою ми зійшлись. Дівчинка слухає класичний рок, починаючи з ACDC, Metallica i Scorpions, а також мій улюблений рок психоделічний і вічний (ми з нею навіть посперечалися трошки який альбом у Пінк Флойд кращий - Dark side of the moon чи The Wall), ну і бітлів дівчинка теж любить. І Океан Ельзи, каже, мені дуже йде. Коротше, я трошки вчора прибалділа.

Ну і два слова про мовний закон.
Як же мені набридли люди, які кричать своїми статусами про те, що - мудакииии, давайте протестувати, давайте робити вигляд, що не розуміємо російської і вимагати, щоб до нас звертались українською!!! Давайте покричимо з трибуни про те, як ми ненавидимо Януковича і "язик"! БЛЯДЬ! ЗАКРИЙ РОТ, ВСТАНЬ З ДИВАНА Й ПІДИ КУПИ КНИГУ УКРАЇНСЬКОЮ, АБО ЛІЦЕНЗОВАНИЙ ДИСК ВАКАРЧУКА, АБО НА ФІЛЬМ УКРАЇНСЬКИЙ В КІНОКЛУБ ЯКИЙСЬ СХОДИ!! ЦИМ ТИ МОВІ ДОПОМОЖЕШ НАБАГАТО БІЛЬШЕ, НІЖ ПРИСКАЮЧИ СЛИНОЮ З ТРИБУНИ!
Це так, емоції просто. Мене просто направду бісять ці люди. Чим доросліша стаю, тим більше переконуюсь у тому, що від влади мені треба одне - щоб вона мене не чіпала. Щоб я не знала, хто зараз прем’єр і коли наступні вибори. Лишіть мене у спокої, відчепіться від мого університету, дайте мені жити так, як я хочу! Я ніколи не голосуватиму за ВО Свобода, хай простить мене Женя. Бо реально складається враження, що ці чуваки не вміють нічого, окрім як кричати про свою любов до України і ненависть до Росії.
І як на мене, Олесь Доній разом зі своєю Останньою Барикадою робить для України більше, ніж усі політичні партії, що сидять в парламенті або під тим же парламентом мітингують.

Хуууу. Виговорилась.

@темы: ...висновків: життя минає..., з Україною в серці

---

Зайшла на ПФ, а там оголошують фікатон. Гм, подумала я, а я паучаствую. Думаю, дорослА уже)))
Заявку ще не подавала, до цього дєла нада падайті сірйозна, с чуствам, с толкам, с расстановкай.
Але я буду брати участь - це я знаю точно. І навіть якщо пролечу, як фанєра над Паріжем, всьо равно буде прятна пачітать шось хороше на мої заявки. Ех ))

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу

---

У Віки ККД сьогодні зашкалює. Віка сьогодні:
1) Дописала "Путешествие в лето". О ДА! Я нарешті зробила це! Більше того, останній розділ мені дуже подобається, да. Або я просто надто люблю Оззі Озборна, не знаю
2) Переклала "Запахи" українською. Вийшов хороший український текст, ще Марічка його одним оком гляне, може я якусь кому десь там пропустила, хоча в українській у мене цього майже не трапляється.
3) Сідаю зараз доопрацьовувати 16 розділ "Грому". Як завершу - буду собою пишатись ще більше
4) Придумала кілька жартів у новий текст, продовження "Сесій". Ще трошки проживу ним, та й сяду за написання ))

А загалом - життя дивне, без Жені воно ще дивніше. Коли ж ти надибаєш десь інтернет, диво моє? Я скучила.

@темы: пишу, фанфи, обогі, я тоже це пишу, опівнічне, діла душевні

---

Як люди вирішують свої проблеми? П’ють і жаліються)
Жалітися я не вмію, а от пити.... пити вмію, знаю, практикую)) Тому зараз, після того, як я осушила всі запаси пива у моєму домі, життя здається не таким-то вже і гидотним, брат - не таким-то вже і злобним монстром, а мама з татом - не такими-то вже і непрохідними ідіотами.
А це все від думки, що сьогодні вже 6 серпня - 6!!! Тобто вже через тиждень я обійматиму Женю. Всього-лиш тиждень, подумати тільки!
Все налагодиться, рібята. Мені дуже хочеться в це вірити.

@темы: опівнічне

---

Чим ближча людина, тим легше для неї зробити тобі боляче.
Братішка, ти був найдорожчим для мене на цій землі. Ти був для мене всім - ти був частиною мене, я думала, що не зможу без тебе вижити. А, бач, живу. Уже півтора роки як.
Братішка, ти нє прав.
Не смій і слова казати про Женю. Не смій. Бо він кращий за тебе, кращий за кожного на цій землі, він мене врятував, коли тобі було вже відверто похуй, що зі мною. Бо Жені я потрібна, а тобі - ні.
Не смій шутіть свої ідіотські шуткі, не смій. Дай мені жити - без тебе. Мені надто важко було вчитися без тебе дихати, я відривала тебе від себе з м’ясом, я стікала кров’ю з листопада, я помирала в самотності, а ти казав - треба жити далі, забудь. А потім прийшов Женя, обійняв, взяв за руку, притиснув до себе - і я почала оживати. Тому не смій.
Це - моє життя. Це моя любов. Тому не смійте на неї зазіхати, її осміювати, торкатися до неї своїми брудними руками. Моя сім’я - ви єдині, хто знає, як зробити мені боляче. Ви цим користуєтесь, браво!
Я приїхала до Луцька щасливою, закоханою, вільною. За 5 грьобаних днів ви умудрилися зламати це все в мені, дякую.
Я дуже вас люблю. Правда. Але дозвольте любити вас на відстані. Ви не даєте мені дихати, ви найкраще в мені вбиваєте. Лишіть! Його і так небагато!
Мамо, ти нещасна, я стараюсь зробити тебе хоч трохи веселішою, у мене не завжди виходить, вибач. Але і давити на мене цим не треба.
Тату, я не маю, що тобі скзаати.
Славко... я не чекала такого від тебе.

Мені небагато від вас треба. Дайте мені жити, не чіпайте мене, лишіть у спокої. Оце і все.

@темы: опівнічне, діла душевні, біль

---

Блядь, я заїбалась.
Сьогодні день не мій - однозначно. Інакше не назвеш, бо ж встала з самого ранку, а потім цілий день на дачі, а потім з батьками не все добре, ще й проґавила Женьку в онлайні. Я ідіотка, мені сумно, життя не склалося.
Я вигадую все, напевне. Але зараз мені хочеться, аби хтось мене обійняв, пожалів і сказав, що все буде добре.
Всьо хуйня, рібята.

@темы: опівнічне, біль

---

Я порадила Златі Океан Ельзи і подумала, що, блін, а якого хєра і мені би їх не послухати сьогодні вночі?
Тому сиджу, слухаю Вакарчука, співаю разом із ним і вже мрію концертом 7 жовтня. За вікном - ГРИМИТЬ!!! У Луцьку буде гроза, рібята! Бог почув мої молитви!!!
Якось все так... не знаю. Все саме так. Я спокійна.
Я тільки хочу до Жені.
Але і від того солодко-палко-тремко.

@темы: музика, опівнічне, діла душевні

---

Я, власне, оце тільки зараз сіла за перегляд "Артиста".
Це кіно, рібята. Мені страшенно подобається.

нє, я помилилась. Мені не просто подобається. Я В ЗАХВАТІ!

@темы: опівнічне

---

А тєпєрь коратка а главнам.

1. Динамо - Феєнорд - це враження феєричні, як завжди. Я просто дуже люблю оновлений Олімпійський, направду. Він чудовий. І атмосфера там - аррррр!) І ціни на квитки радують) І те, що я затащила Женю на матч - теж радує. І його слова про те, що "Блін, я тепер буду ходити на футбол!" - теж)) Про гру - це були два різні тайми. У першому я плювалась ядом і взагалі не могла зрозуміти - якого хєра на полі роблять ці далбайоби у білому?! Без Гусєва на фланзі був не просто провал - там була глобальна дірка, і я в шоці з голландців, які умудрились тим не скористатись. В атаку ходили пішки. Це бісило. Ідейе не мав з ким обігратись. Нінковіч і Ярмола щось мутили підозріле і нікому не зрозуміле. Не тайм, а занудство. А на початку другого там заклєпали нєлєпєйшу банку. І шо? І команда забігала. Випустили Гусєва (цей чувак завжди буде моїм героєм, у матчі з Говерлою ледве ходив, травма давалась взнаки, а у Лізі Чемпіонів літав, як на крилах), випустили Мілевського (і правільна сдєлалі, у них стала награна комбінація Гусєв - Міля - Ярмола, чуваки один одного розуміють, а Артем ще й падає у правильних місцях!)))) Ми відігрались дуже швидко. І як результат - 2:1, хоча могло би бути добрих 4:1 ))) Другий там було приємно дивитися)))
Ми їдемо до Роттердаму з непевним рахунком, але сподіваюсь, що рібята не підведуть! ) Матч-відповідь дивитимусь по тєлєку разом з Кет у пабі. Такі справи)

2. Я приїхала до Луцька, таки да. Мене тут чекає 2 тижні існування, але я нє падаю духам! Вишиватиму, дивитимусь фільми і читатиму - так, я взяла собі 700 сторінок Ремарка і думаю, чи закінчу я його за тиждень?))) А ще тут є моя Кет, яку я так люблю, аж зуби зводить) А ще я обстрижусь трохи! І подам заяву на розлучення - всьо, нє буду больше замужнєй женщінай))) Та і взагалі - зміна обстановки це завжди добре. Тим більше, що Женя вже завтра зникає з Києва. І якщо все буде добре - а все так і буде, бо як же інакше? - то 13 серпня ми зустрінемось у Львові, так. І пробудемо там кілька днів, сходимо на товариський матч Україна - Чехія, це ж все-таки прощальний матч Шевченка, як-не-як.

3. Я написала 15 розділ "Гром и молнии", але він десь застряг у бети на редагуванні

А взагалі - я тільки з поїзда і досить-таки замахана) Добраніч всім, я пішла дрихнути)

@темы: пишу, читаю, ...висновків: життя минає..., фанфи, обогі, я тоже це пишу, опівнічне, подорожую, футбол

---

А я знову у мережі, рібята! Для початку відстріляюсь зі флешмобом за два дні, бо зовсім-зовсім-зовсім не мала часу!)

День 6 - пісня, що нагадує про якесь місце.



Думала - що би то таке згадати Балабама - імєнна ано!) Два роки тому, після другого курсу, я разом з друзями багато подорожувала. І одне з найяскравіших вражень - це чудо-поїзд Чернівці - Ковель, де ми шестеро їхали у тамбурі, бо в нашому загальному вагоні місць для нас не знайшлось ) Ми їхали з Франика на Світязь, розстелили каремат у тамбурі, дістали невичерпні запаси алкоголю і.... і це була одна з найкращих поїздок за все моє життя!) і саме тоді Ліна з Даночкою танцювали під супєр-хіт того літа - Мєдузу і кіта!!! Да,рібята, музло наркоманське, але... але це геніально, що там не кажи ))

День 7 - пісня, що нагадує вам про якусь подію.



Я поняття не маю, чому зараз подумала про перемогу Руслани на Євробаченні у 2004 році. Просто спало на думку. Дикості вам! )))

@темы: музика

---

День п'ятий - пісня, яка тобі нагадує про когось.

047 - Jimi Hendrix - Hey Joe.mp3
Я довго думала, що би вибрати з усього того. Вибарала старого-доброго Джиммі. Слухаю "Хей, Джо" - і відразу згадую гуртожиток, і перший курс, і другу ночі, себе і Ліну, що сидимо прямо на підлозі на боці і п'ємо вино. І Остапа згадую - кучерявого магістра-п'ятикурсника, що так круто грав нам її тоді на гітарі. Остапище, чорт забирай, де ти зараз? Я би багато віддала за те, щоб повернутись хоч на мить в ту ніч.

@темы: музика

---

Згадавши про Пінк Флойд, не можу не викинути цього. Написане давно-давно, уже більш, ніж рік тому, але саме до цієї "пісні" мого "Плейлиста" ставлюся чомусь з особливим трепетом.


Pink Floyd “High Hopes”
Не можеш відірватися від вікна. Електричка повзе повільно-повільно, але ж у цьому теж є свій шарм, у цьому теж є щось таке, що тримає тебе. У вухах — Pink Floyd, у руках — пляшка червоного напівсолодкого, у голові — хміль. Ти просто дивишся у вікно, у цей туманно-рожевий ранок, ти навіть не думаєш особливо, ти просто безнадійно хмикаєш. І робиш ще один ковток з пляшки.
Вагон пустий, тільки в протилежному кутку дрімає якийсь дідусь. Ти їдеш геть. Ти їдеш у нікуди. Ти їдеш сама з собою. Бо єдина людина, яку б тобі хотілося бачити поряд, ніколи нікуди з тобою не поїде.
Пів на восьму ранку, а ти вже п’яненька, дівчинко. Тобі ледве-ледве двадцять, і ці двадцять років болять зараз у душі такою невимовною раною, що хочеш вити цьому травневому ранку в обличчя, хочеш кинути йому у примружені очі криком, риком, гуком... А натомість — ще один ковток.
Ти йдеш курити в тамбур, там до тебе враз чіпляється якийсь надто балакучий жевжик, ти вгощаєш його сигаретою, але не чуєш і слова з того неперервного тріщання, що виривається з його рота. Дякуєш Богу, що є навушники, вмикаєш музику голосніше. І тебе вже тут немає, ти там, ти за вікном, ступаєш босими ногами у ранішню траву. Ти пливеш, ти летиш, ти десь там...
Ти повільно випускаєш дим з легенів. Running before time took our dreams away...
Повертаєшся до вагону, заплющуєш очі і бачиш все-все надто чітко: похмурий чорний львівський вокзал о шостій ранку і ще чорніших циган, що намагалися щось у тебе випросити. Добре, що не чула їх. Бачиш злу й знервовану після безсонної ночі касирку, бачиш свій квиток. Бачиш це з такою чіткістю, що починає різати очі. Різко розплющуєш очі, струшуєш головою. Ні, спати — це не найкраще рішення зараз.
Зірватись з місця і летіти геть було дуже просто. Лише й взяла з собою, що плеєр (Nirvana, The Doors, Pink Floyd, Jimmi Hendrix, Queen, Janis Joplin, John Lennon — скільки ж можна слухати покійників, а?) й останні гроші. І безнадію, звісно. Останнім часом ти зовсім не розлучаєшся з нею. Вино й сигарети купила в цілодобовому кіоску, опухлі очі, що дивилися на тебе з малесенького віконця, бажали тобі повільної смерті в страшенних муках, ти всміхалася й взяла ще одну пляшку. А потім ще одну, щоб потім не бігати.
Ковток. І погляд синьо-зелених очей кудись за брудне подвійне скло.
Ти їдеш до Славського, бо ж там була такою щасливою. Сидиш в електричці, п’єш вино, слухаєш Pink Floyd, дивишся у вікно — ти їдеш до гір. До тих гір, де колись збирала ожину, де спала в наметі, де сиділа коло вогнища, де збирала гарячі зорі долонями й ховала їх за пазуху — мамі в подарунок. Ти їдеш до Славського.
І зупинка твоя вже зовсім-зовсім скоро, за якихось-там хвилин двадцять. Не проїхати-б тобі, дівчинко. Може, не варто пити ще?
Де там. Ковток. І погляд уже майже сивих очей. Вони ж у тебе змінюють колір, ге?
Непевним кроком по вагону, туди, до виходу. Пляшку, пляшку не забудь!
І геть з вокзалу знайомими вулицями, геть з провінційного містечка, туди, вище, у гори, на Верхній Кут, швидше, швидше! Там же колись хтось рідний обіймав тебе чорними від чорниці руками. І ти усміхалася чорною від чорниці усмішкою.
Ти підкурюєш ще одну сигарету й повільно піднімаєшся стежкою вгору. Ось уже й не видно тебе серед дерев. Добрі древні сосни обійняли тебе своїм гіллям, захистили від поглядів цікавих і липких. Так і має бути. Не бійся, дівчинко.
Ти приїхала вмирати від раку легень. Ще ковток. І музику голосніше.

@темы: пишу, музика

---

День четвертий - пісня, що змушує тебе сумувати.

354 - Pink Floyd - Shine On You Crazy Diamond.mp3
Ну, тут і думати довго не треба було. Пінк Флойд, звісно, Пінк Флойд. Не тільки ця пісня, а я будь-яка їхня пісня впринципі Їх треба слухати в особливому настрої. Вони навіть не те, що змушують сумувати, ні, але під їхню музику створюється така атмосфера, що й ну. Під них шикарно пишеться. І плачеться. І думається. Під них можна просто кайфувати в темряві і при свічках. Музика Космосу, я вже колись про це говорила. Я довго думала, яку пісню Піків сюди запостити - Shine on you crazy diamond чи High hopes. Вирішила першу, бо цих 13 з гаком хвилин гітарних соло змушують у мені все тремтіти.

Доброго дня, рібята! Слухайте Пінк Флойд, вони ж геніальні

@темы: музика

---

Знаєте, чого я хочу?
АДИН. Я хочу, щоби хтось нарешті написав фік за моєю заявкою Луна Лавгуд / Драко Малфой, 7 курс, злий і сильний Драко, канонна Луна, виправдана R, щось таке приречене, гірке, сильне, болюче, пекуче. Щось справжнє. Щось таке, аби від цього тексту хотілося лізти на стіни і викинутись з вікна. Алкоголь, мат і секс вітаються )
ДВА. Я хочу, щоб хтось намалював мені кілька артів до "Гром и молнии".
ТРИ. Хочу, щоб Женя повернувся зі свого семінару швидше і обійняв мене так, як це тільки він може.
ЧОТИРИ. Хочу, щоб Динамо рознесло вщент Феєнорд у вівторок, бо ж я купила-таки вчора квитки на цей матч, так що я буду на Олімпійському, да!!!

П.С. Я знаю, що за фік ніхто не візьметься, артів ніхто не намалює, а Женя не зможе повернутися раніше завтрашнього вечора. Просто мені так захотілося про це скзаати, що не змогла стриматись

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу, діла душевні, футбол

---

Вчора геть не мала часу на те, аби зайти в інтернет, тому сьогодні віддуваюся з флешмобом за два дні ))

День другий - не улюблена пісня.

rihanna_feat._calvin_harris_-_we_found_love_(zaycev.net).mp3
Знаєте, я багато музики не люблю. Я не люблю шансон, реп (особливо реп російський, ну так как-та уже слажилась), не люблю попсу (як закордонну, так і снгшну, хоча остання викликає у мене набагато більше рвотних поривів). Я не Вєрку Сєрдючку, напрімєр. Я не дивлюся Євробачення, бо там я не люблю всіх повально ) Я навіть у рок-н-ролі не всіх люблю) Шарите, я досі не змогла полюбити по-справжньому Роллінг Стоунз. Це печально, певно. Але є пісня, яку я не просто не люблю, я її ненавиджу. І до цього маю невеличку передісторію. Приїжджали до мене в лютому мої подруги з Луцька. Приїхали і відразу почали нити - аааа, хочемо по магазинах, хочемо по магазинах! А я, треба сказати, шоппінг терпіти не можу. Ну але що ж робити, бажання гостя ж - закон! І тому я повела їх по магазинах. Це тривало чотири з половиною години, рібяткі. І в кожному - КОЖНОМУ!!! - бутіку грала ця пісня. Тому як тільки чую її перші звуки, мене починає трясти і з'являється бажання когось уїбати Насолоджуйтесь ))

День третій - пісня, що робить тебе щасливою.

03 - Вище неба.mp3
Таких надто багато. У мене ж з музикою асоціюється все. Усі найкращі мої спогади - це мелодії, це гітари й барабани, це скрипки, клавіші, клавесини, бас, це голоси, це звуки. Тому вибрати щось одне я не можу. Але вирішила, що тут потрібно запостити гурт, з яким я найдовше. Це був мій перший рок-н-рол, рібята. У 1997 році мені до рук трапила їх касета "Там, де нас нема" і я пропала. Океан Ельзи - найкращий рок-гурт України, треба сказати. І з ними у мене зв'язано стільки моментів щастя, що просто зносить дах. Я обрала "Вище неба", бо колись Вакар ТАК співав її на стадіоні в Хмельницькому, що я, котра стояла в першому ряду, обилась словами і зловила, певно, найсильніший музичний оргазм за все життя Слухайте. Вони чудові, так.

@темы: музика

---

Рібята. Я тут маласть ахуєла.
"Дрянь" від Marion Winter. Така ахуєнна вєщь. Нє, ну правда. Похуй, шо слеш, що нємнога ПВП, но нє ета же главнає! Главнає, шо це так сильно і так гірко, що хочеться битись головою об стіни.
Читайте.

@темы: фанфи, обогі, я тоже це пишу

---

Ат, Віка ну зовсім не має чим зайнятись. Флешмобіщє рєшила замутіть музичне. Побачимо, на скільки мене вистачить.
Так що - хохо! - кожного дня слухатимете у мене тут якісну і хорошу музику. Просвіщайтесь ))
Отже, панєслась. День перший, тобіш улюблена пісня.
Взагалі, я завжди відкидаю поняття "улюбленої пісні". Я навіть гурт улюблений назвати не можу, не те, що пісню Але є дві, які безперечно викликають у мене найсильніші емоції. І якщо вже згоджуватись з поняттям "улюблені" - то це вони, да.

Pink Floyd - Wish You Were Here .mp3
Назагал, я ніжно люблю Пінк Флойд. Хоча б за те, що під них дивовижно пишеться. Wish you were here - річ надзвичайна і неперевершена, як на мене. Гітарне соло там геніальне. І мелодика. І текст. У цій пісні ідеальне все. А взагалі Флойдів бажано слухати альбомами. Це той гурт, у яких кожен альбом надивовижу цілісний, завершений і досконалий. Улюблені - The Dark Side of the Moon, Division Bell, ну і The Wall, звісно. Фільм Pink Floyd The Wall назавжди залишиться найсильнішим фільмом з усіх, що я бачила в своєму житті. Отак.

Queen - who wants to live forever.mp3
Думаю, зайве буде тут розпинатися про те, як я люблю Фредді і Квін загалом. Але мені здається, що Who wants to live forever - це вершина не тільки їх творчості, а й музики загалом. Це музика Всесвіту, рібята. І я буду пишатися до кінця життя тим, що чула її наживо. Під неї хочеться падати в небо, кричати, бити кулаками стіни, ридати від захвату, стискувати пальці до болю, під неї хочеться кохати, направду. Вона така... На думку зараз спадає російське "пронзительная", і, думаю, то буде найвлучніше сказано.

Доброго музичного ранку, рібята!

@темы: музика

---

Він не вірить мені. От і все.
Ідіотка п'яна, нєхєр шо ляпати зайве.
Боляче.

@музыка: pink floyd

@темы: діла душевні

---

Сьогодні було погано. Погано настільки, що я, посидівши дві години з рібятами в ботсаду, - а гарно ж сиділи, піцу хавали, пиво пили, на травичці розвалились собі, музичка грає, люди близькі шуткі шутят, шо тобі, блядь, Віка, ше треба?! - втекла від них і пішла валацатись Києвом в гордам адіночєствє. Проходила дві години, поки мені не подзвонив Женя і сказав рєшитєльним тоном, тіпа, дарагая, вали на Поділ, хочу тебе бачити і все!
Мені сумно було. Дуже-дуже сумно. А він обійняв так сильно-сильно, і весь той смуток кудись зник. Він мене рятує, мій Женя. Рятує, сам про то не здогадуючись. Я знову і знову ловлю себе на думці, що тільки з ним почуваюся повністю вільною. Це дивно.
Чорт забирай, я їду від нього через чотири дні, і як же мені дихати одній цілих два тижні?
Я люблю його, чорт забирай. І вже навіть не намагаюсь щось з тим робити.

@темы: опівнічне, діла душевні